Рішення № 25367117, 27.06.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/3189/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді: Маштак К.С.

при секретарі: Віткалові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2012 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 26 травня 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 232-а/11дп(сф), згідно з яким вигодонабувачем є ОСОБА_1 На виконання умов договору позивачем було здійснено платіж на рахунок відповідача в розмірі 8960 грн. 30.08.2011 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1. В результаті ДТП відбулася повна загибель застрахованого автомобіля. Отримання пошкоджень, які зазначені в довідці про ДТП, підпадає під визначення страхового випадку. Відразу після настання страхового випадку у вигляді ДТП, 31.08.2011 року позивачем було подано відповідну заяву до відповідача та надано всі необхідні документи, що засвідчують факт та обставини ДТП, що мала місце 30.08.2011 року. З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою провести повне відшкодування вартості автомобіля по страховому випадку. Однак відповідач безпідставно відмовив у задоволені вимоги провести повне відшкодування вартості автомобіля. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що були порушені умови договору страхування, нібито страховику надано неправдиву інформацію стосовно факту та обставин настання заявленого страхового випадку. На протязі затримки страхового відшкодування його покупна здатність зменшується в результаті інфляції. Позивач зазначає, що також діями відповідача йому спричинені значні незручності, моральну шкоду та страждання, яку він оцінює в 60000 грн. Крім того, позивач вказує, що під час укладання договору страхування, відповідачем було навмисно внесено до тексту зазначеного договору пункти, які є несправедливими по відношенню до позивача та не відповідають змісту ЦК України та моральним засадам суспільства. Так, згідно з п. 32.1 договору, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування. В той же час відповідач вніс до умов договору п. 32.3 «Сторони домовились, що в разі виникнення між ними судового спору, щодо визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування на період до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов'язань». Позивач вважає, що зміст зазначеного пункту 32.3 є несправедливим та є всі законні підстави визнати положення п. 32.3 договору добровільного страхування несправедливим та недійсним. Також, за порушення термінів здійснення виплати страхового відшкодування відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми, що підлягає виплаті, за кожний день прострочення. Сума загального страхового відшкодування складає повну вартість автомобіля в розмірі 179200 грн. Пеня за кожен день прострочення складає 17,92 грн. Крім того, позивач вказує, що відповідач повинен відшкодувати йому 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також втрачену вигоду (прибутки) позивача у розмірі 16 % річних (ставка по терміновому депозиту) від суми відшкодування.

Позивачем під час розгляду справи неодноразово уточнювався розмір позовних вимог, та з урахуванням останніх уточнень позивач просить визнати несправедливим по відношенню до нього та недійсним пункт 32.3 кредитного договору добровільного страхування наземного транспорту № 232-а/11дп(сф) від 26 травня 2011 року укладеного між позивачем та відповідачем. Ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача наступні кошти: відшкодування повної вартості застрахованого автомобіля «KIA Черато», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_2 в розмірі 180999,16 грн.; пеню за порушення термінів здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 5035,53 грн.; відшкодування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4138,78 грн., відшкодування втрачених прибутків в розмірі 23893,30 грн., відшкодування за спричинену моральну шкоду в сумі 60000 грн., а також 3004,4 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення (а.с. 45-47).

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 232-а/11дп(сф), згідно з яким вигодонабувачем є ОСОБА_1 (а.с. 11-15).

Згідно умов договору страхування страхова сума складає 179200 грн., страховий платіж 8960 грн. Строк дії договору з 27.05.2011 р. по 26.05.2012 р. Відповідно до п. 24.2.2 умов договору, страховим випадко є «Збитки внаслідок ДТП», будь-яке пошкодженням або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Згідно довідки ДТП застрахований автомобіль НОМЕР_3 отримав наступні механічні пошкодження: капот, передній бампер, передні фари, праве переднє крило, лобове скло, передня панель, обидві подушки безпеки (а.с. 16, 85).

У відповідності з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 30.08.2011 року, у водія ОСОБА_2 ознак сп'яніння не виявлено (а.с. 16).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30.08.2011 року АЕ № 450897, 30.08.2011 року о 02.10 год. в м. Дніпропетровську водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Кіа Черато н/з НОМЕР_4 під час руху по вул. Вітчизняній в районі перехрестя з вул. Л. Кумача не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на перешкоду (бетонний блок). Автомобілю спричинені механічні пошкодження, заподіяна матеріальна шкода, постраждалих не має. (а.с. 17).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року визнано винним ОСОБА_2 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 400 грн. (а.с. 18).

Згідно заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, страхова компанія була повідомлена про подію 31.08.2011 року (а.с. 19-20, 48-51).

Відповідач листом від 29.11.2011 року на адресу позивача повідомив, що за результатами проведеної перевірки страховиком встановлено, що ОСОБА_2, як особа, яка має право керувати автомобілем на законних підставах, надано страховику неправдиву інформацію стосовно факту та обставин настання заявленого випадку, чим страхувальник порушив п. 29.4.3, у зв'язку з чим АТ СК «АХА Страхування»керуючись п.п. 29.4.3, 29.4.4, 29.4.6 Договору вимушене констатувати відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування по заявленому випадку (а.с. 21-22, 23).

Згідно відомості № 8866530 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що 30.08.2011 року в 2 год. 10 хв. в м. Дніпропетровську по вул. Вітчизняній та Лебедєва Кумача сталася ДТП: наїзд на перешкоду за участю легковика Кіа Черато н/з НОМЕР_4. Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: передня центральна частина (а.с. 52, 84).

Відповідно до висновку транспортно-трасологічного дослідження № 718-11ТТ по запиту СК «АХА Страхування»від 18 листопада 2011 року, заявлені водієм ОСОБА_2 обставини ДТП, в об'ємі представленої на дослідження слідової інформації, з технічної точки зору, не підтверджуються механізмом та характером заподіяння пошкоджень та слідами на автомобілі НОМЕР_5 (а.с. 53-64).

Згідно страхового акту № 2011/V/OMOD10952 від 29.11.2011 р., згідно з договором страхування (полісом), умов діючого законодавства, документів, зібраних під час розслідування та опрацювання інформації по страховому випадку, комісія прийшла до висновку стосовно даного випадку: випадок є страховою подією; відмовити у виплаті відшкодування (а.с. 65-66).

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № 08/08/11, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу в результаті пошкодження транспортного засобу Кіа Черато р/н НОМЕР_4 становить 126237 грн. 49 коп. (а.с. 89-104).

Згідно звіту судового експерта авто товарознавця № 50/12А по визначенню матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ, матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля НОМЕР_6 в результаті його пошкодження при ДТП становить 139756,17 грн. (а.с. 106-141).

Вищевказані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності зі ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про страхування»договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми.

Відповідно до вимог ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором і страхового акта.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»від 12 червня 2009 року № 5, висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Враховуючи положення зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, суд не приймає як доказ по даній цивільній справі висновок транспортно-трасологічного дослідження № 718-11ТТ по запиту СК «АХА Страхування»від 18 листопада 2011 року (а.с. 53-64), та відноситься до нього критично, оскільки він суперечить встановленим в судовому засіданні обставинам справи та іншим письмовим матеріалам справи, тому приходить до висновку про безпідставність відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування.

Однак стягненню з відповідача на користь позивача та виплаті підлягає не заявлена позивачем сума страхового відшкодування в розмірі повної вартості застрахованого автомобіля в розмірі 179200 грн., а встановлена згідно звіту судового експерта автотоварознавця № 50/12А сама матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_6 в результаті його пошкодження при ДТП в розмірі 139756,17 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування»страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Згідно з п. 32.1 договору, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 0,01 % від суми страхового відшкодування, яка становить 3925 грн. 57 коп. (13,97 * 281).

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідача суд виходив з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини і якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Доводи позивача, щодо спричинення йому моральної шкоди діями відповідача не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

Приймаючи до уваги положення наведеної вище норми та співвідношуючи її з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що сума моральної шкоди ні як не обґрунтована, доказів спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу не надано.

Позивач не надав суду доказів, у чому полягає моральна шкода, яку він оцінює у 60000 гривень. Позивач не навів мотивів спричинення шкоди винними діями особи, причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та зазначив лише загальні вимоги закону. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Оскільки в судовому засіданні вина відповідача у завданні моральної шкоди не доведена, вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача, щодо визнання несправедливим по відношенню до нього та недійсним пункт 32.3 кредитного договору добровільного страхування наземного транспорту № 232-а/11дп(сф) від 26 травня 2011 року укладеного між позивачем та відповідачем, а також щодо стягнення 3% річних та втраченої вигоди позивача, то суд вважаю дані вимогу такими, що не підлягає задоволенню, оскільки вони безпідставна та не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Позивач надав суду всі необхідні письмові документи, на підтвердження вини відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, мають право скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів або призначення експертиз. Але з відповідними клопотаннями сторони до суду не зверталися.

Судом роз'яснювались сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Також, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтвердженні витрати на правову допомогу в сумі 3004,4 грн. (429,2 грн. * 7 год.).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 979-984, 988-992, 998, 999, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-64, 79, 86, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про стягнення матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», код ЄДРПОУ 20474912 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 139756,17 грн., пеню в розмірі 3925,57 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 3004,4 грн., а всього 146686,14 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», код ЄДРПОУ 20474912 на користь держави судовий збір в розмірі 1436,81 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: К.С. Маштак