Ухвала суду № 25366969, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К-2720/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Сватко А.О.

представника позивача Кашири Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя)

на постанову Господарського суду Донецької області від 27.07.2006

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006

у справі №22/151а

за позовом Кредитної спілки «Довіра»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.07.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006, позов задоволено. Визнано недійсними рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.03.2006 №0000222343/0, від 06.05.2006 №0000222343/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Маріуполі правонаступником Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру серії ААБ №715544.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт від 23.02.2006 №254/23-011/24161529, за висновками якого позивачем допущено порушення пп.2.8 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні внаслідок невірного розрахункову допустимого ліміту залишку готівки в касі та його перевищення за період з 01.03.2005 по 27.09.2005 в сумі 398813,18 грн.

Внаслідок адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових )санкцій, прийнятого на підставі даного акта, №0000222343/0 від 09.03.2006 відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача за наслідками якої складено акт від 27.04.2006 №691/23-011/24161529, яким з урахуванням додатково наданих документів встановлено факт порушення вимог пп.2.7 п.2, пп.5.1 п.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

06.05.2006 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222343/1, яким на підставі абз.2 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 797626,36 грн.

Готівкова виручка, в тому числі готівка, одержана з банку, використовується підприємствами для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Причому підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт. Ліміт залишку готівки в касі, тобто ліміт каси, -це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Головним нормативним документом, що регулює питання щодо ліміту залишку готівки в касі підприємства, є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, чинне на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2.7 Положення № 637 виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 5.2 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Згідно пункту 5.4 цього Положення кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо, зокрема, для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт встановлення позивачем ліміту залишку готівки в касі підприємства в розмірі 30000 грн., затвердженого наказом голови правління від 01.03.2005 №1/03, на підставі розрахунку ліміту залишку готівки в касі, що відповідає вимогам вищезазначених пунктів Положення №637. При цьому надходження готівкових коштів у касу позивача обумовлене укладеним між позивачем та гр-м ОСОБА_4 01.07.2004 договору позики №001-З, за яким останнім передано у власність позивача позику у сумі 45000 грн. для придбання трикімнатної квартири, надходження яких підтверджується копією прибуткового касового ордеру від 01.07.2004 №1/1. Зазначені кошти в подальшому щоденно видавались ОСОБА_5 та в кінці кожного дня повертались нею до каси підприємства, чим обумовлено розмір надходжень до каси підприємства за період з 01.07.2004 по 31.08.2004 в розмірі 1935000 грн., який враховувався позивачем при розрахунку ліміту каси.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Доводи касаційної скарги щодо не з'ясування правової природи створення позивачем віддаленої точки №1 та її функціонування не можуть бути такою підставою, оскільки актом перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, зазначене порушення не зафіксовано.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій постановою старшого помічника прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя від 21.06.2006 відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб позивача за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

За таких обставин рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 27.07.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2006 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко