Ухвала суду № 25366506, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-39655/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.

секретаря судового засідання Волошина В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню газифікації «Полтавагаз»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю прокуратури Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, позов ВАТ «Полтавагаз»задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001022600/0 від 12 жовтня 2004 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведення позапланової перевірки діяльності ВАТ «Полтавагаз»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 листопада 2001 року по 01 січня 2003 року ДПІ у м. Полтава складено акт перевірки № 7/Д/03351912/35-30- 006 від 08 жовтня 2004 року, яким встановлені порушення підприємством пп. 6.2.1, п. 6.2, ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині неправомірного нарахування податку на додану вартість за нульовою ставкою, що призвело до зменшення бази оподаткування на суму 6.268.244 грн. та несплати до бюджету податку на додану вартість за 2002 рік на суму 1.253.649 грн.

На підставі даного акту ДПІ у м. Полтава прийняте податкове повідомлення-рішення, законність якого оспорюється позивачем.

Визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м. Полтава виходила з того, що відповідно до укладеного між ВАТ «Полтавагаз»та ДП «Верена»договору комісії останнім було укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією International», на виконання якого було експортовано товар (дріт манганіновий).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2003 року за № 2-6320 первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства «Верена»(податкові накладні, накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт та інші) за підписом ОСОБА_4 в якості директора, визнано недійсними з моменту їх підписання.

На підставі зазначеного рішення Малинівського районного суду м. Одеси відповідачем ДПІ у м. Полтава зроблений висновок про недійсність наступних первинних документів ДП «Верена»: договорів комісії від 30 листопада 2001 року та від 29 квітня 2002 року,

укладених між ВАТ «Полтавагаз»(Комітент) та ДП «Верена»(Комісіонер), згідно

яких Комісіонер зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені та за

рахунок Комітента реалізацію нерезидентам України продукцію, яка належить

Комітенту; зовнішньо - економічних контрактів від 11 грудня 2001 року за № 4/12,

від 27 травня 2002 року за №1/05, укладених ДП «Верена»з компанією International», США на поставку товару; ВМД № 5000/2/5000996 від 08 лютого 2002 року; ВМД № 013531 від 01 липня 2002 року; товарно - транспортної накладної серія 02 ААС №157576 від 30 листопада 2001 року; товарно - транспортної накладної серія 02 ААС №157579 від 29 квітня 2002 року.

В акті перевірки (в розділі 2.1 акту) від 08 жовтня 2004 року зазначено, що оскільки вищевказані вантажно - митні декларації рішенням суду від 12.11.2003 року визнані недійсними з моменту їх підписання (оформлені не належним чином), то підприємство ВАТ «Полтавагаз»не мало підстав для застосування нульової ставки по податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пп. 3.1 3 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»( далі - Закон № 168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону).

Таким чином, законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту перетинання митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу.

Форму вантажної митної декларації та порядок її подання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року N 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», відповідно до якої визначено, що вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

В пункті 8 Положення вказано, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджена наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року N 307 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за N 443/2247, визначає порядок заповнення граф вантажної митної декларації на зброшурованих у комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митному режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядку розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід уважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій на момент вивезення товарів нерезиденту в лютому 2002 року позивач отримав п'ятий основний аркуш вантажної митної декларації, оформлений відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року N 574, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року N 307.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року N 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» установлено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Зазначена постанова, що набрала законної сили 12 березня 2002 року, спрямована на врегулювання питання допустимості доказів, що можуть підтверджувати факт вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) та дають право на відшкодування бюджетної заборгованості.

На момент вивезення товарів нерезиденту в липні 2002 року позивач отримав п'ятий основний аркуш вантажної митної декларації, оформлений відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року N 574, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року N 307, та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 N 243, - на п'ятому основному аркуші ВМД мається напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що ДПІ у м. Полтаві не надано безспірних доказів в обґрунтування висновків про недійсність угоди, укладеної між ВАТ «Полтавагаз» та ДП «Верена», та наступних документів, оформлення яких, обумовлено даною угодою, в тому числі і ВМД № 5000/2/5000996 від 08.02.2002 року та ВМД № 013531 від 01.07.2002 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій факти свідчать про те, що ВМД № 5000/2/5000996 від 08.02.2002 року та ВМД № 013531 від 01.07.2002 року, складені за чинними правилами, вивіз товарів нерезиденту відбувся, умови договорів комісії від 30 листопада 2001 року та від 29 квітня 2002 року, укладених між ВАТ «Полтавагаз»та ДП «Верена»та умови зовнішньо - економічних контрактів від 11 грудня 2001 року за № 4/12, від 27 травня 2002 року за №1/05, укладених ДП «Верена»з компанією International», США на поставку товару, виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович