Ухвала суду № 25366437, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К-37579/10

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ СОФТ" до Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва про скасування акту перевірки та податкових повідомлень рішень,-

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ СОФТ" задоволено частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.04.2009 р. № 0000282350/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання в розмірі 25640,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 10256,00 грн., на загальну суму 35896,00 грн., в частині позовних вимог про скасування акта перевірки відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки був складений Акт від 06.04.2009 р. №58/23-504-34817577 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ».

Перевіркою було встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.5.9 ст. 5, пп.7.9.1, пп.7.9.2, п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками акту перевірки та враховуючи зазначені вище порушення, ДПІ у Подільському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.04.2009 р. №0000282350/0 на суму 73317,00 грн., від 15.04.2009 р. № 0000292350/0 на суму 7311,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІЗІ СОФТ»укладало договори оренди з ТОВ «Електропей Україна»від 12.06.2008 р №06-06/08 та від 18.09.2008р. №08/09-О, згідно яких ТОВ «ІЗІ СОФТ»надано в оренду термінали в кількості 71 апарат.

Колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того що прибутковість діяльності не може визначатись окремо взятою господарською операцією, яка може не бути спрямована на одержання доходу, хоча і є передумовою для його отримання та зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до пп. .5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До матеріалів справи додана достатня кількість матеріалів, які свідчать що діяльність позивача спрямована на одержання доходу

Предметом спору у справі, крім іншого, було визнання недійсним акту перевірки.

Щодо зазначеної позовної вимоги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Проте, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10 серпня 2005 року № 327), а тому, сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків. Наслідки настають у зв'язку з прийняттям податковим органом відповідного рішення, прийнятого на підставі акта перевірки.

Акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді. Ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому дії при підписанні акту перевірки є також такими, що не породжують настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов'язки позивача.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом, в якому, крім скасування рішення податкового органу, просив скасувати акт перевірки, а судом першої інстанції даний позов прийнято до провадження, то провадження в частині скасування акта перевірки підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування акту перевірки.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року скасувати в частинні в частині задоволення позовних вимог про скасування акту перевірки.

Провадження у справі, в частині скасування акту перевірки Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва від 06.04.2009 року №58/23-504-34817577 року закрити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров