Постанова № 25366355, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року № 2а-8476/12/2670

О 15 годині 42 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А.

при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0002672202 про сплату 279 458 грн. податку на додану вартість та 1 грн. штрафних санкцій.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року № 0002672202 підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 12 квітня 2012 року № 1420/22-2/23166312 ґрунтуються лише на припущеннях. Також, позивач вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»правомірно віднесено до податкового кредиту суму в розмірі 279 458 грн., оскільки господарська операція за договором № 31/11/03, укладеним між позивачем та ТОВ «Дельта Плюс Юг», належним чином підтверджена первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки актом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 березня 2012 року № 187/23-63/37113986 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Плюс Юг»встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, відсутність у ТОВ «Дельта Плюс Юг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків, а тому укладені угоди мають фіктивний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

За результатами документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Юг»за квітень, травень 2011 року, яка проведена відповідно до наказу керівника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 квітня 2012 року № 343, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва складено акт від 12 квітня 2012 року № 1420/22-2/23166312, яким встановлено порушення підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при відображені в податковому обліку результатів фінансово-господарських взаємовідносин, відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Юг», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 279 458 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на 109 520 грн., за травень 2011 року на 169 938 грн.

29 травня 2012 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва свої заперечення на акт перевірки, в яких позивач зазначив, що ТОВ «Комекспо-Київ»не порушувались вимоги підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та просив скасувати акт перевірки від 12 квітня 2012 року № 1420/22-2/23166312.

За результатами розгляду заперечень Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва листом від 6 червня 2012 року № 9700/10/22-210 повідомила директора ТОВ «Комекспо-Київ», що висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року № 0002672202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 279 458 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100.

Відповідно до Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комексо-Київ» щодо взаємовідносин з ТОВ «Дельта Плюс Юг»відповідачем зроблений висновок, що договір поставки від 31 березня 2011 року № 31/11/03, укладений між ТОВ «Дельта Плюс Юг» та ТОВ «Комекспо-Київ», не спричинив реального настання правових наслідків, а тому відповідно до статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, згідно частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Юг», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ», як покупцем, укладено договір № 31/11/03, за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцеві товар за ціною, вказаною у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Згідно видаткової накладної № 190104 від 1 квітня 2011 року, ТОВ «Комекспо-Київ»замовило у ТОВ «Дельта Плюс Юг»швейне обладнання на загальну суму 657 120,05 грн. (у тому числі ПДВ 109 520,01 грн.).

Згідно видаткової накладної № 110405 від 4 травня 2011 року, ТОВ «Комекспо-Київ»замовило у ТОВ «Дельта Плюс Юг»швейне обладнання на загальну суму 279 692,54 грн. (у тому числі ПДВ 46 615,42 грн.).

Згідно видаткової накладної № 91605 від 16 травня 2011 року, ТОВ «Комекспо-Київ»замовило у ТОВ «Дельта Плюс Юг»швейне обладнання на загальну суму 739 933,92 грн. (у тому числі ПДВ 739 933,92 грн.).

Перерахування коштів від ТОВ «Комекспо-Київ», згідно договору № 31/11/03 від 31 березня 2011 року, підтверджується виписками по рахункам ТОВ «Комекспо-Київ»в ПуАТ «СЕБ Банк», а саме: 19 травня 2011 року позивач перерахував на користь ТОВ «Дельта Плюс Юг»60 000 грн., 23 травня 2011 року -17 000 грн., 2 червня 2011 року -45 000 грн., 3 червня 2011 року -17 000 грн., 9 червня 2011 року -820 000 грн., 14 липня 2011 року -152 000 грн., 15 липня 2011 року -565 746,51 грн.

На виконання умов договору поставки, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, підприємством ТОВ «Дельта Плюс Юг»на користь позивача були виписані наступні податкові накладні:

- № 290104 від 10 квітня 2011 року на суму ПДВ 109 520,01 грн.,

- № 25 від 4 травня 2011 року на суму ПДВ 46 615,42 грн.,

- № 131 від 16 травня 2011 року на суму ПДВ 123 322,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, актом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 7 березня 2012 року № 187/23-63/37113986 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Плюс Юг»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 7 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено відсутність у ТОВ «Дельта Плюс Юг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Комекспо-Київ»не мало права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Проте, суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Комекспо-Київ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в квітні та травні 2011 року, постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними, то в силу приписів пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Комекспо-Київ»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у квітні та травні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Так, ТОВ «Комекспо-Київ»19 квітня 2002 року видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37592681.

ТОВ «Дельта Плюс Юг»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100286967 видане Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси 7 червня 2010 року.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 5 липня 2012 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Плюс Юг»зареєстроване 26 травня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Також, в матеріалах справи міститься довідка № 333424 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої видами діяльності ТОВ «Комекспо-Київ» є оптова торгівля машинами та устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва, ремонт інших побутових електричних товарів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, виробництво верхнього одягу.

Крім того, факт реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Дельта Плюс Юг»товару підтверджується видатковими та податковими накладними.

Так, наприклад, згідно видаткової накладної від 1 квітня 2011 року № РН-0000161 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 замовив у ТОВ «Комекспо-Київ»швейне обладнання на суму 9 739,20 грн. (в тому числі ПДВ 1 623,20 грн.). При цьому, 1 квітня 2011 року ТОВ «Комекспо-Київ»виписано на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову накладну № 3 на суму ПДВ 1 623,20 грн.

Згідно видаткової накладної від 4 квітня 2011 року № РН-0000165 ТОВ «Десса плюс»замовило у ТОВ «Комекспо-Київ»швейні машини на суму 39 528 грн. (в тому числі ПДВ 6 588 грн.). При цьому, 4 квітня 2011 року ТОВ «Комекспо-Київ»виписано на користь ТОВ «Десса плюс»податкову накладну № 7 на суму ПДВ 6 588 грн.

Згідно видаткової накладної від 24 травня 2011 року № РН-0000237 ПП «Компанія «Надежда»замовило у ТОВ «Комекспо-Київ»швейне обладнання на суму 4 368 грн. (в тому числі ПДВ 728 грн.). При цьому, 24 травня 2011 року ТОВ «Комекспо-Київ»виписано на користь ПП «Компанія «Надежда»податкову накладну № 38 на суму ПДВ 728 грн.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Дельта Плюс Юг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Дельта Плюс Юг»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є необгрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договору.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 279 458 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Дельта Плюс Юг», тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0002672202 визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про визнання позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0002672202.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»за рахунок Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 17 липня 2012 року.