Ухвала суду № 25366300, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-32220/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010р.

у справі №2а-1178/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Еріда» (надалі - ПП «Еріда»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Ленінському районі м.Харкова)

про визнання не чинними (скасування) податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинними (скасування) податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №0000162320/0 від 17.08.2009р., №0000162320/1 від 21.09.2009р., №0000162320/2 від 03.12.2009р., №0000162320/3 від 17.02.2010р., №0000052320/3 від 17.02.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000162320/0 від 17.08.2009р., №0000162320/1 від 21.09.2009р., №0000162320/2 від 03.12.2009р., №0000162320/3 від 17.02.2010р., №0000052320/3 від 17.02.2010р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2009р., про що складено акт від 23.07.2009р. №1419/23-304/31150179.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, встановлено, що в податкових накладних, отриманих від ПП «Деметра»та ПП «Тетра-2005», які оформлені неналежним чином, оскільки в таких податкових накладних не зазначено місцезнаходження покупця. Крім того, податковий орган вказав, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податковий кредит за рахунок податкових накладних, виданих у інших періодах, ніж звітний.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009р. №0000162320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 152367,00грн. та штрафні санкції -76183,50грн.

В порядку апеляційного узгодження суми визначеного зобов'язання скарга платника податку залишена без задоволення, та прийнято податкова повідомлення-рішення №0000162320/1 від 21.09.2009р., в якому сума зобов'язання залишена без змін.

25.11.2009р. рішенням ДПА в Харківській області №4923/10/25103 було частково скасовано податкові повідомлення-рішення №0000162320/0 від 17.08.2009р. (№0000162320/1 від 21.09.2009 року) в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 22044,00грн. та штрафних санкцій у сумі 11022,00грн., в іншій частині рішення відповідача залишено без змін. Отже, 03.12.2009р. відповідач прийняв рішення №0000162320/2, яким сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість складає 130323,00грн., сума штрафних санкцій -65161,50грн.

В подальшому, 25.01.2010р. ДПА в Харківській області рішенням №258/10/25-103, внесено зміни до попереднього рішення №4923/10/25-103, та відмовлено у задоволенні скарги позивача повністю. На підставі розгляду скарги позивача 17.02.2010р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000162320/3 та №0000052320/3.

Згідно податкових декларацій з ПДВ за березень 2008р. - березень 2009р. ПП «Еріда»були включені до складу податкового кредиту податкові накладні, які виписані в попередніх податкових періодах, а саме: березень 2007р. - лютий 2009р.

При чому, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товари, отримані відповідно до вказаних податкових накладних у перевіреному періоді були повністю використані у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, позивач на час оформлення вказаних податкових накладних та перерахування коштів контрагентам не включив до складу податкового кредиту по ПДВ, який формувався в періоди оформлення вказаних податкових накладних, оскільки ці податкові накладні отримані ним із тривалим запізненням.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит за податковими накладними по першій події (сплата продавцю вартості отриманих товарів), а отже, не має права на включення сум по цим податковим накладним до податкового кредиту, суд визнав такі твердження безпідставними. Як випливає зі змісту ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказана норма передбачає право, а не обов'язок платника податку звернутись до податкового органу за місцем своєї реєстрації у разі відмови постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні податкової накладної, або порядку її заповнення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що підприємство має право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно дати отримання таких податкових накладних від своїх контрагентів.

Стосовно посилання акта перевірки на ту обставину, що підприємство відображало у податковому обліку податкові накладні, в яких не зазначено місце знаходження покупця, суди попередніх інстанцій встановили, що такі обставини не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи. Податкові накладні, які вказані в акті перевірки на сторінці 14, як податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (не зазначено місцезнаходження покупця) не містять порушень в оформленні, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак