Ухвала суду № 25366270, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-47569/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009р.

у справі №10/72-1909(22а-1219/08)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»(надалі -СТОВ «Україна»)

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (надалі -ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області), Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області (надалі -ГУДК України у Тернопільській області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2008р. позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області від 12.02.2008р.: №0000352301/0; №0000342301/0; №0000332301/0; №0000322301/0 та №0000362301/0. Крім того, позивач просив прийняти рішення про підтвердження податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ: за квітень місяць в розмірі 55620грн.; за травень місяць в розмірі 16570грн.; за червень місяць в розмірі 36838грн.; за липень місяць в розмірі 60422грн. та за серпень місяць в розмірі 33242грн.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 17 липня 2008р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 12.02.2008р. №0000352301/0, №0000342301/0, №0000332301/0, №0000322301/0 та №00003623301/0 з моменту їх прийняття. В частині позовних вимог щодо визнання за позивачем права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ: за квітень місяць в розмірі 55620грн.; за травень місяць в розмірі 16570грн.; за червень місяць в розмірі 36838грн.; за липень місяць в розмірі 60422грн. та за серпень місяць в розмірі 33242грн., - провадження у справі закрито. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову СТОВ «Україна»відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови господарського суду Тернопільської області від 17 липня 2008р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку СТОВ «Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-серпень 2007р., про що складено акт №220/23/03781989 від 08.02.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок додану вартість», п. 2, п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 «Про затвердження Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», а саме, встановлено, що суб'єктом господарювання завищено податковий кредит по деклараціях з ПДВ №3 (по розрахунках з бюджетом) на суму 165632грн. та відповідно занижено податковий кредит по деклараціях з ПДВ №1 на суму 165632грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 161934грн.; занижено суб'єктом господарювання до нарахування та сплати до бюджету на додану вартість у розмірі 3698грн.

За наслідками перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2008р.: №0000352301/0; №0000342301/0; №0000332301/0; №0000322301/0 та №0000362301/0, якими визначено суми завищення одаткового кредиту за відповідні періоди.

Так, перевіркою встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість. При цьому, протягом перевіреного періоду, квітень-серпень 2007р. підприємством було включено до складу податкового кредиту основної бюджетоутворюючої декларації з податку на додану вартість ПДВ з вартості кормів, матеріалів, послуг, які використані безпосередньо на сільськогосподарську діяльність, оподаткування якої регламентується п.п 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Законом України «Про податок на додану вартість», а саме, п.11.21 передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Відповідно до п.11.29 ст. 11, зазначеної вище норми права, ці кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку, також, відповідно до зазначеної норми, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. №596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 і від 12.05.1999р. №805»п. 2 «Порядку нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805, викладено в наступній редакції: «сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою».

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. №596 з Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», виключена норма, яка дозволяла відносити суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються сільгосппідприємствами переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

Відповідно до пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (у редакції з внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. №596) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому, сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка підпадає під спеціальний режим оподаткування і має бути відображена у декларації сільгосптоваровиробника, а не загальній (бюджетній) декларації.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак