Рішення № 25364063, 20.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 липня 2012 р.

Справа 19/41/2012/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ 133, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса вул. Фрунзе,39, м. Київ, 01015)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 400506,48 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Мельник О.О.,

відповідача : ОСОБА_2.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 400 506,48 грн. заборгованості, з яких 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 890,98 грн., сума заборгованості по відсотках, 155 615,50 грн. пені.

Ухвалою суду від 18.06.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 03.07.2012 року.

Ухвалою суду від 03.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 20.07.2012 року, в зв'язку з відсутність представників сторін, та неподання останніми всіх належних доказів по справі.

20.07.2012 року від відповідача надійшло заперечення на позов (вх.№ канц.08-46/8237/2012), в якому останній зазначив, що дійсно між ФОП ОСОБА_1. та ПАТ "Дельта Банк" 16.07.2011 року було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ 2006504 на суму 200075,00 грн. зі сплатою 25,99 річних у гривнях, з кінцевим терміном кредиту до 15.05.2014 року. Відповідно до додатку № 1 року договору кредитної лінії № ВКЛ 2006504 від 16.07.2011 року, термін погашення кредиту наступає тільки 10.12.2013 року, а тому право вимагати повернення кредиту не наступило, що і підтверджується п.2ст.1050 ЦКУ.

В судове засідання 20.07.2012 року з'явились представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, та підтримав доводи викладенні в запереченні на позов (вх.№ канц.08-46/8237/2012 від 20.07.2012 року).

Суд заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив наступне:

16 травня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ - 2006504 ( далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору - кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200 075, 00 грн., який зменшується рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 15 травня 2014 року включно, на умовах визначеним договором.

16 травня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаток № 1 до кредитного договору, в якому визначено та погоджено графік сплати платежів по кредитному договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору - кредит надається позичальнику на фінансування поточної діяльності.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору - погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно у відповідності до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п.2.1. кредитного договору.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору - видача кредиту на цілі, визначені п.1.2. кредитного договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з позичкового рахунку відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника в гривні № НОМЕР_2, відкритий в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, після оформлення застави згідно п.1.4. кредитного договору згідно письмових заяв позичальника відповідно до положень кредитного договору

Відповідачем до банку було подано три заяви на перерахування кредитних коштів на його поточний рахунок, а саме: 16.05.2011 року на суму 130 000,00 грн., 17.05.2011 року на суму 50 000,00 грн. та 19.05.2011 року на 20 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору - моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.

Відповідно до розпоряджень начальника управління адміністрування активних операцій середнього та малого бізнесу Шевчука С.М., було видано кредитні кошти в повному обсязі, а саме: 16.05.2011 року відповідачу було надано кредитні кошти відповідно до заяви від 16.05.2011 року на суму 130 000,00 грн., 17.05.2011 року відповідачу було надано кредитні кошти відповідно до заяви від 17.05.2011 року на суму 50 000,00 грн. та 19.05.2011 року відповідачу було надано кредитні кошти відповідно до заяви від 19.05.2011 року на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору - позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п.1.1. , або зміненої відповідно до п.3.5.-3.7. кредитного договору.

Відповідно до 3.2. кредитного договору - нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді ( 28-29-30/365) на непогашену суму кредиту ( залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту та дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п.3.3. кредитного договору - сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок відкритий у кредитора.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору - позичальник зобов'язується забезпечувати своєчасну оплату платежів, передбачених кредитним договором.

Відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконував належним чином.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору - кредитор має право призупинити видачу кредиту, відмовити позичальнику у продовженні строку дії кредитного договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку коли позичальник несвоєчасно або не у повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, процентах, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору - дострокове повернення кредиту і сплата процентів не звільняє позичальника від передбачених розділом 9 кредитного договору відповідальності.

Відповідно до п. 8.2. кредитного договору - у випадку невиконання позичальником будь - яких зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, зазначених п.1.4. кредитного договору, та /або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.п. 1.1.,1.3. та 3.3. кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.8.3.,8.4.кредитного договору.

Відповідно до п.8.3. кредитного договору - вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах кредитного договору або адресою повідомленою позичальником відповідно до п.5.7. кредитного договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку , вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору, відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.8.4. кредитного договору - у випадку невиконання позичальником зазначеної у п.8.3. кредитного договору письмової вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п.8.2. кредитного договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, за власним вибором кредитора, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки/застави чи скористатися іншими видми забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та/або пред'явити позов у відношенні позичальника та задовольнити вимоги, що випливають з кредитного договору, з будь-якого майна позичальника.

Відповідно до п.9.1. кредитного договору - за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 грн. проценти від простроченої суми за кожен день прострочення . Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1.. 1.2., 2.3., 2.5., 3.3..3.8. кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

18.01.2012 року позивач направив відповідачу претензію № 02.1-1853 з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, яка залишена без задоволення.

Внаслідок невиконання договірних зобов'язань заборгованість відповідача на день подання позову становить 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 890,98 грн., сума заборгованості по відсотках, 155 615,50 грн. пені.

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, змісту Договору вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Суд дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 890,98 грн. сума заборгованості по відсотках, прийшов до висновку, що дані нарахування є правомірними, та такі, що підлягають задоволенню.

Крім вищезазначених сум, відповідачу було нараховано до сплати 155 615,50 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Відповідно до п.9.1. кредитного договору - за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 грн. проценти від простроченої суми за кожен день прострочення . Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1.. 1.2., 2.3., 2.5., 3.3..3.8. кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року видно правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

При цьому, суд, використовуючи систему "Ліга: Закон" та вказані позивачем календарні періоди, зробив перерахунок пені (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) відповідно до норм чинного законодавства, та прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені значно перевищує розмір пені, який відповідає нарахуванню відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, суд зробив перерахунок пені відповідно до норм чинного законодавства та прийшов до висновку, що, до стягнення підлягає 2 125,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту. В решті стягнення пені в сумі 153 490,17 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 890,98 грн. сума заборгованості по відсотках, 2 125,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ 133, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса вул. Фрунзе,39, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 34047020, п/р 373910011 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236) 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 44 890,98 грн. сума заборгованості за відсотками по кредиту, 2 125,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4 940,33 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 24 липня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01133, м. Київ 133, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса вул. Фрунзе,39, м. Київ, 01015)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)