Рішення № 25363987, 23.07.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" липня 2012 р. Справа № 18/5007/636/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Барановський І.І., довіреність від 07.12.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (с.Щорсівка, Коростенський район, Житомирська область)

до Публічного акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с.Ігнатпіль Овруцького району)

про стягнення 41021,00грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.30-32).

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 41968,10грн., з яких: 30560,00грн. основного боргу, 320,70грн. інфляційних, 7766,20грн. 3% в місяць та 3331,20грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу №18 від 28.01.2012р. він поставив відповідачу продукцію, за яку останній не розрахувався.

Представник позивача в судове засідання подав заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, здійснивши на виконання вимог ухвали суду перерахунок пені, просить стягнути з відповідача 41021,00грн. заборгованості, з яких: 30560,00грн. - основного боргу, 320,70грн. - інфляційних, 7766,20грн. - 3% річних, 2374,10грн. - пені.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 41021,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог (а.с.30-32), на виконання вимог ухвали господарського суду від 26.06.2012р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.23, 28). На виконання вимог ухвали суду відповідач направив на адресу суду копію виписки з ЄДРПОУ (а.с.33-36).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, крім того, ухвалою суду відповідача було попереджено, що у разі неявки в судове засідання представника - справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Також в процесі розгляду справи виникла необхідність замінити назву відповідача - ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" на ПАТ "Ігнатпільський кар'єр", у зв'язку із перейменуванням відповідача, що відображено у довідці з ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2011 року між ТОВ "НВП "Промкомплект" (Продавець, позивач) та ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" (Покупець, відповідач), яке переіменоване на ПАТ "Ігнатпільський кар'єр", укладено Договір купівлі-продажу №18 (а.с.5), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця запасні частини до гірничодобувного і дробарного обладнання, а покупець - прийняти та оплатити цей товар (п.2.1.1 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що вид, кількість та асортимент придбаного товару за одну партію визначається даними про товар, передбаченими в довіреності представника покупця та у видаткових накладних (п.3.4 договору).

Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар на протязі 5-ти банківських днів з дня отримання товару. Строк оплати може бути іншим за погодженням сторін згідно додаткової письмової угоди до договору.

На виконання умов договору №18 від 28.01.2011р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30560,00грн., що підтверджується видатковими накладними №266 від 05.08.2011р., №271 від 10.08.2011р., №346 від 21.09.2011р., №398 від 19.10.2011р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.6-13), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Однак, відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриманий товар не провів.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 30560,00рн.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 08.02.2012р. за №08/02-15 про погашення заборгованості у сумі 30560,00грн., однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.14-15).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору №18 від 28.01.2011р.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 3.4 договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар на протязі 5-ти банківських днів з дня отримання товару.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар не провів.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за придбаний товар згідно умов договору, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 30560,00грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 5.4 договору 2374,10грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.4 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового обов'язку за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З уточненого розрахунку позивача (а.с.130-132) вбачається, що останній здійснюючи нарахування пені, вказав кількість прострочених днів 184, тоді як п.6 ст.232 Господарського кодексу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 2353,95грн., вимоги в частині стягнення 20,15грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 320,70грн. інфляційних та 7766,20грн. 3% від суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, я к щ о і н ш и й р о з м і р п р о ц е н т і в н е в с т а н о в л е н и й д о г о в о р о м а б о з а к о н о м.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що за кожен місяць прострочення виконання боргового обов'язку від передбаченого договором дня розрахунків такого ж числа наступного місяця, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця 3% від суми боргу.

З розрахунку позивача вбачається (а.с.30-32), що здійснюючи нарахування 3%, останній застосував формулу: (сума боргу х 3 / 100) х кількість прострочених місяців, змінивши порядок нарахування, що на думку суду є неправомірним, оскільки законом передбачена можливість встановлення у договорі іншого розміру відсотків, при цьому порядок нарахування залишається незмінним.

Слід зазначити, що розрахунок 3 % здійснюється за формулою:

Сума річних = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% річних становить 649,18грн.; вимоги в частині стягнення 7117,02грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.30-32), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 320,70грн. інфляційних нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 33803,83грн., з яких: 30560,00грн. - основного боргу, 2353,95грн. - пені, 320,70грн. - інфляційних, 649,18грн. - 3% річних.

В частині стягнення 20,15грн. пені та 7117,02грн. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Ігнатпільський кар'єр" на Публічне акціонерне товариство "Ігнатпільський кар'єр".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (11163, Житомирська область, Овруцький район, с.Рудня, вул.Робітнича, 10, код 01374547)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (Житомирська область, Коростенський район, с.Щорсівка, вул.Садова, 1, код 25307604)

- 30560,00грн. - основного боргу;

- 2353,95грн. - пені;

- 320,70грн. - інфляційних;

- 649,18грн. - 3% річних;

- 1326,33грн. - судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 20,15грн. пені та 7117,02грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 2прим: 1 - до справи; 2 - відповідачу (рекомендов.з повідомленням)