Постанова № 25363624, 18.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5015/7219/11 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Баласт"

на постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 25.04.2012 року

у справі № 5015/7219/11

господарського суду Львівської області

за позовом Управління майном спільної власності

Львівської обласної ради

до Приватного підприємства "Баласт"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"

про стягнення неустойки

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Баласт" неустойки у розмірі 2 744,94 грн. за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року, включно, у зв"язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Львівської області від 06 березня 2012 року (суддя Іванчук С.В.) в задоволенні позову відмовлено у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області від 06 березня 2012 року у даній справі скасовано у зв"язку з неправильним застосуванням до спірних правовідносин вимог пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь балансоутримувача -Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" 2 744,94 грн. неустойки.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 19 березня 2007 року між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Баласт" (орендар) укладено договір оренди № 87/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, за яким орендодавець (позивач) на підставі наказу управління від 29.12.2006 року № 100-н передав орендарю (відповідачу) у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП "Комремсервіс" (правонаступником якого є КП ЛОР "Нерухомість і майно"), загальною площею 18,4 кв.м., розміщені за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 45 -А, корпус № 6, з індексами приміщень згідно з поверховим планом БТІ від 14.11.1991 р. відповідно до акту приймання-передачі.

Пунктом 8.1. договору строк його дії визначено 2 роки 11 місяців (з 1 грудня 2006 року до 31 жовтня 2009 року, включно).

Згідно пп. 3.1., 3.3. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 365,98 грн. без ПДВ за грудень 2006р. Сума ПДВ становить 73,20 грн. (згідно додатку №1) та 496,36 грн. без ПДВ за січень 2007р. Сума ПДВ становить 99,27 грн. (згідно додатку №2). Орендну плату за користування об'єктом оренди в поточному місяці орендар зобов'язується перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.3. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.

06.11.2009 р. позивач листом за вих. №1168 повідомив відповідача про припинення з 31.10.2009р. дії договору та необхідність здійснення до 15.11.2009р. повного розрахунку з орендної плати і звільнення займаних приміщень.

Відповідач повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі лише 01.01.2010р.

Вимоги позивача мотивовані безпідставним перебуванням відповідача у приміщенні після припинення дії договору, внаслідок чого заборгованість останнього по неустойці, нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасну передачу орендованого майна за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року, включно, склала 2 744,94 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно встановлено, що зобов'язання щодо негайного повернення орендованого майна після закінчення договору оренди відповідачем не виконано, а тому у позивача виникло право на притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, у вигляді стягнення на користь позивача неустойки в сумі 2 744,94 грн. за користування майном після припинення договору (після 31.10.2009 року) і до виконання обов'язку повернення майна (01.01.2010 року).

Проте, застосувавши до вказаних позовних вимог передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності в один рік, про що заявлено відповідачем у справі, господарський суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 267 цього ж Кодексу відмовив в позові внаслідок спливу такого строку.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд вірно вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про відмову в позові у зв"язку з пропуском строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 цього ж Кодексу, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї не застосовується спеціальна позовна давності, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання сторонами повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем законодавчо встановленого строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки, про застосування якої заявлено стороною у справі, є помилковими, оскільки вимоги статті 785 Цивільного кодексу України не обмежують орендодавця будь-якими строками для справляння неустойки за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі з урахуванням загального строку позовної давності.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленого розміру неустойки за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року, включно, на підставі вимог статті 785 Цивільного кодексу України грунтується на вимогах закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, враховуючи зазначені приписи норм чинного законодавства, повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Баласт" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі № 5015/7219/11 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк