Ухвала суду № 25361891, 12.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р.

справа № 2а-0870/1530/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі №2а-0870/1530/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство Агрінол»до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство Агрінол»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. №0000182320/0, від 24.09.2010 р. №0000182320/1, від 10.12.2010 р. №0000182320/2, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6687344 грн., а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. №0000172320/0, від 24.09.2010 р. №0000172320/1, від 10.12.2010 р. №0000172320/2, якими визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 6939766 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3469883 грн.. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з компанією «ЕХРО ОІL LIMITED»за наслідками якого підприємством до складу податкового кредиту віднесено спірні суми ПДВ та визначено від’ємне значення з цього виду податку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту та визначення від’ємного значення, а висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод, у перевіряємому періоді, носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об’єднана державна податкова (Бердянська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби) інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які, на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладеного правочину, на підставі якого позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що в період з 15.06.2010 р. по 25.06.2010 р. повноважними особами Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «РУ НВП Аргоніл»з питань правових взаємовідносин з компанією «ЕХРО ОІL LIMITED»Великобританія за період з 01.02.2008 р. по 30.11.2008 р., достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно податкових декларацій за березень-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 р. по 30.11.2008 р..

За результатами перевірки складено Акт №98/23-208/32365441 від 25.06.2010 р., в якому зроблено висновки про порушення підприємством вимог пп.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого підприємство безпідставно збільшило суми податкового кредиту та як наслідок завищило бюджетне відшкодування, що задекларовано шляхом відшкодування на поточний рахунок платника.

Таких висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав.

В ході перевірки встановлено, що 16.01.2008 року між позивачем та компанією «ЕХРО ОІL LIMITED»було укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт №35, предметом якого є поставка олив та продукції хімічної промисловості.

Податковим органом зроблено висновок про те, що вказаний контракт, за яким компанія «ЕХРО ОІL LIMITED» - постачальник, є нікчемними, оскільки не спричиняє настання реальних правових наслідків, які обумовлені цим договором. Такі висновки ДПІ ґрунтуються на аналізу фінансово-господарської діяльності постачальника. Так, з огляду на позицію ДПІ, компанія «ЕХРО ОІL LIMITED»не має права займатися торговельною діяльністю. У Державному реєстрі компаній Великобританія зазначено наступний код діяльності: розробка дизайну взуття, дизайн друку на бавовняних тканинах, розробка дизайну декорту інтер’єрів, декорування інтер’єрів, розробка дизайну ювелірних виробів, розробка дизайну мережива, дизайн друку на текстильних виробах та шпалерах. Директором компанії призначено особу, яка одночасно займає посади ще у 138 компаніях, що унеможливлює безпосереднє керівництво фінансово-господарською діяльністю цієї компанії. Згідно відповіді Сектору Укрбюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ України компанія «ЕХРО ОІL LIMITED»ліквідована 02.06.2009р.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. №0000182320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6687344 грн., та №0000172320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 6939766 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3469883 грн..

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та ДПІ приймалися податкові повідомлення-рішення від 24.09.2010 р. №0000182320/1, № 0000172320/1, від 10.12.2010 р. №0000182320/2, № 0000172320/2.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на відсутність доказів нікчемності укладеного позивачем правочину, що вплинуло на правильність формування податкового кредиту та визначення від’ємного значення з ПДВ.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави для формування податкового кредиту підприємства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавче включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при імпорті товарів, та відсутність в нормах підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 розмежування сум податку у складі податкового кредиту залежно від того, був він сплачений при імпорті товарів чи при їх придбанні на внутрішньому ринку, свідчить про те, що податок, сплачений органам митного контролю, також підлягає відшкодуванню в сумі, яка фактично сплачена платником податку у попередніх звітних періодах, за умови дотримання вимог зазначених підпунктів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") та компанією "EXPO OIL LIMITED", Великобританія, 16.01.2008 укладено контракт № 35 на придбання олив та продукції хімічної промисловості, асортимент, ціна та умови оплати визначаються у додатках до угоди. Згідно з додатками умови поставки: СРТ ст. Тополі; DAF ст. Тополі; ст. Квашино; UA ст. Хоробичи. Товар поставляється з/д транспортом. Вантажовідправниками є: ЗАТ "Юкос-Транссервіс", РФ; ВАТ "Орскнафтооргсинтез", РФ; НПЗ "Азернефтяг"" Азербайджан; СП "УЗ-ТЕКСАКО", Узбекистан; ТОВ "Беркут трейд", Узбекистан; ВАТ "Нафтан", Білорусія; ВАТ "Ферганський нафтопереробний завод", Узбекистан; ЗАТ СП "FARMOY", Узбекистан. Вантажоотримувачем для ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") є ВАТ "Бердянський райагропромпостач". Країни відправлення: Росія, Азербайджан, Узбекистан, Білорусія. Умови оплати - 100% передоплата, орієнтована вартість угоди 90000000 доларів США.

За період з 01.02.2008 по 30.11.2008 ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") отримало продукцію від компанії "EXPO OIL LIMITED" згідно вантажно-митних декларацій та прибуткових накладних на загальну суму 65502959,09 грн., яку оплачено у повному обсязі.

Операцію оприбуткування продукції підтверджено даними бухгалтерської звітності по дебету рахунку № 281 "Товари на складі" та кредиту рахунку № 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" в наступних періодах та у таких обсягах:

- лютий 2008 року –9931844,34 грн.

- березень 2008 року –6411575,34 грн.

- квітень 2008 року –3846276,81 грн.

- травень 2008 року –11427483,16 грн.

- червень 2008 року –6320315,57 грн.

- липень 2008 року –1098246,92 грн.

- серпень 2008 року –3889490,65 грн.

- вересень 2008 року –15414075,04 грн.

- жовтень 2008 року –2327863,56 грн.

- листопад 2008 року –4835787,70 грн.

про що також зазначено в акті проведеної перевірки від 25.06.2010 № 98/23-208/32365441 (ст. акту № 5-6).

Факт перетину митного кордону та отримання позивачем продукції від компанії "EXPO OIL LIMITED" відповідно до укладеного контракту № 35 від 16.01.2008 на суму 13082987,34 доларів США підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом вантажно-митними деклараціями за період з лютий-листопад 2008 року (140 шт.), копії яких долучені до матеріалів справи (т.3-4).

Відповідно до вказаних вантажно-митних декларації позивачем протягом лютого-листопада 2008 року при митному оформлені товару сплачено ПДВ 13627112,2 грн., що підтверджується відбитком штампу відділу митних платежів Бердянської митниці про сплату митних платежів на кожному екземплярі вантажно-митних декларацій.

Факт розрахунку за отриманий товар на суму 13082987,34 доларів США підтверджується довідкою Бердянського відділення філії "Запорізького регіонального управління публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" від 18.04.2011 № 364 із додатком.

Поставка товару в лютому-листопаді 2008 року за контрактом між ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") з "EXPO OIL LIMITED" № 35 від 16.01.2008 здійснювалась залізничним транспортом на станцію Берда, що підтверджується залізничними накладними, відповідно до яких вантажоотримувачем зазначений ВАТ "Бердянський райагропромпостач" (т.с. 5-7).

Відповідний договір про надання послуг між ТОВ "НВП "Агрінол" та ВАТ "Бердянський райагропромпостач" укладено 02.01.2008, згідно з яким ВАТ "Бердянський райагропромпостач" виступає на залізничній станції Берда вантажоотримувачем вантажу, власником якого є ТОВ "НВП "Агрінол", здійснюючи передачу залізничній станції для відправлення залізницею або прийом від залізничної станції вантажу (т. 5 а.с. 2-4).

Укладеним між ТОВ "НВП "Агрінол" з "EXPO OIL LIMITED" контрактом № 35 від 16.01.2008 також передбачено, що вантажоотримувачем для ТОВ "НВП "Агрінол" (з 08.02.2010 ТОВ "РУ НВП Агрінол") є ВАТ "Бердянський райагропромпостач".

Станом на 01.01.2009 заборгованість позивача перед ВАТ "Бердянський райагропромпостач" за надані послуги становить 332216,17 грн., що підтверджується відповідним актом звірки від 10.05.2011 між позивачем і ВАТ "Бердянський райагропромпостач" (т. 5 а.с.5-6).

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та «ЕХРО ОІL LIMITED»в межах зовнішньоекономічного імпортного контракту №35.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, також відображено, як факт поставки товару, його оприбуткування позивачем так і факт його оплати. До перевірки надавалися вищевказані первинні документи (вантажно-митні декларації, видаткові накладні), які вказують як на постачальника товару так і на покупця такого товару. Відносно складення цих документів перевіряючими особами жодних зауважень висловлено не було.

Досліджуючи обставини, які згідно з актом перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції вірно вказав на те, що посилання ДПІ на відсутність у компанії "EXPO OIL LIMITED", відповідно до установчих документів, права займатись торгівельною діяльністю, є безпідставним, оскільки спростовуються Меморандумом компанії "EXPO OIL LIMITED", яким безпосередньо передбачено здійснення торгівельної діяльності.

Правомірно суд першої інстанції визнав необґрунтованими і посилання ДПІ на відповідь представника Укрбюро Інтерполу ГУМВ України в Запорізькій області, з якої вбачається, що компанія "EXPO OIL LIMITED" була зареєстрована 08.09.2006 і ліквідована 02.06.2009, тобто після здійснення поставки товарів позивачу, відтак вказані обставини не позбавляють правового значення здійснені господарські операції. Не можуть свідчити про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для прийняття ДПІ спірних ППР, і обставини подання компанією "EXPO OIL LIMITED" останніх звітів 08.09.2008 та 30.09.2008.

Позбавленими правового значення суд апеляційної інстанції вважає доводи ОДПІ про те, що згідно вантажно - митних декларацій відправником товару зазначено ТОВ «Азернефтяга», а не компанія "EXPO OIL LIMITED". Так, в додатках до зовнішньоекономічного контракту №35 визначено, що вантажовідправником за цим контрактом є НПЗ Азернефтяг Азербайджанської республіки м.Баку, а вантажоотримувачем –ВАТ «Бердянський райагропромпостач».

Отже, встановлені обставини справи свідчать про виконання сторонами зовнішньоекономічного контракту, наслідком якого є поставка імпортованого товару.

Таким чином, враховуючи те, що ДПІ не заперечувався факт оплати позивачем ПДВ до бюджету, під час здійснення процедури митного оформлення товару, позивач мав право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та врахування цих сум при визначенні від’ємного значення з ПДВ.

Крім цього, як зазначено вище, підставами для прийняття ДПІ спірних ППР стали висновки податкового органу щодо нікчемності укладено правочину між позивачем та компанією "EXPO OIL LIMITED".

Такі підстави для визначення податкових зобов’язань суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «ЕХРО ОІL LIMITED» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі №2а-0870/1530/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 15.06.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк