Постанова № 25348877, 24.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 № 6/308

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України

на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2012р.

у справі № 6/308 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Ужгородського транспортного прокурора в інтересах держави - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес»

про повернення державного майна та стягнення заборгованості

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес»

про зміну способу та порядку виконання рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 6/308 від 10.09.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. задоволено позовні вимоги Ужгородського транспортного прокурора. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на користь державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України 255 850,51 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" до Державного бюджету України 2643,51 державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству "Карпати-Авіа" МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили.

На виконання вказаного рішення суду господарським судом м. Києва 05.04.2011р. у даній справі видано три накази.

За результатами розгляду заяви позивача від 25.01.2012р. про видачу дубліката наказу господарського суду, господарським судом м. Києва 10.02.2012р. винесено ухвалу, якою вказану заяву задоволено та видано наказ-дублікат (т.3, а.с.23-24).

01.06.2012р. до господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (відповідач) про зміну способу виконання рішення суду у справі № 6/308.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2012р. у справі № 6/308 вказану заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва № 6/308 від 10.09.2009 р. щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству "Карпати-Авіа"МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили, шляхом оплати вартості вертольоту МІ-8МТ, заводський № 94698, у розмірі 5196450 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на користь державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України 5196450 грн.

Названу ухвалу винесено місцевим господарським судом з посиланням на

ст.121 ГПК України та вмотивовано тим, що надані заявником матеріали свідчать про неможливість виконання рішення щодо зобов'язання відповідача повернути майно позивачу у технічно справному стані, а тому суд визнав обґрунтованими доводи заявника щодо можливості присудження позивачу вартісного еквіваленту вказаного майна.

Не погодившись з ухвалою від 14.06.2012р., позивач (стягувач) подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу винесено судом за неповного з'ясування та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також, що висновки, викладені у судовому рішенні не відповідають обставинам справи. У зв'язку з цим скаржник вважає, що ухвала винесена судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на неповідомлення його належним чином про розгляд заяви та вирішення її за відсутності представника позивача, а також скаржник вказує на відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність її доводів, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою прокурора. Представник МНС України підтримала це клопотання, а представник відповідача заперечив проти відкладення розгляду справи та вказав на можливість її розгляду без участі прокурора. Представник МНС України заявила усне клопотання про зобов'язання відповідача подати суду належні докази неможливості виконання рішення суду в частині повернення вертольоту. Представник позивача підтримав вказане клопотання, а представник відповідача заперечив проти його задоволення. Суд відхилив зазначені клопотання.

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню виходячи з наступного.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно з дублікатом наказу господарського суду м. Києва від 05.04.2011р. у справі № 6/308, виданого на підставі ухвали суду від 10.02.2012р. та на виконання рішення від 10.09.2009р. зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству "Карпати-Авіа" МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили.

Як вбачається з довідки ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві (т.3, а.с.40), 22.02.2012р. вказаний наказ надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби та 23.03.2012р. на підставі наказу державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з цим, на адресу боржника (відповідач) надіслано вимогу про добровільне виконання рішення суду.

11.04.2012р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника (відповідач) у зв'язку з тим, що ним судове рішення у добровільному порядку не виконано (т.3, а.с.31).

В подальшому, 01.06.2012р., до господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (відповідач) із заявою про зміну способу виконання рішення суду у справі № 6/308, у якій відповідач, посилаючись на технічну несправність вертольоту та його перебування поза межами території України, вказував на неможливість виконання рішення суду і просив винести ухвалу про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009р. у справі № 6/308, стягнувши з відповідача на користь позивача повну вартість вертольота МІ-8МТ заводський № 94698 в розмірі 5 196 450 грн. з ПДВ (т.3, а.с.56-57).

Як вже зазначалося раніше, ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2012р. у справі № 6/308 вказану заяву було задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва № 6/308 від 10.09.2009 р. щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству "Карпати-Авіа"МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили, шляхом оплати вартості вертольоту МІ-8МТ, заводський № 94698, у розмірі 5196450 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на користь державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України 5196450 грн.

Мотивуючи своє рішення про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 121 ГПК України, дійшов висновку про доведеність доводів відповідача щодо наявності підстав, які унеможливлюють виконання рішення без зміни способу такого виконання. Зокрема суд, приймаючи вказане рішення, прийняв до уваги доводи відповідача про несправний технічний стан вертольота та необхідність його ремонту, який відповідач не може здійснити, а також перебування вертольота за межами території України, що, як зазначив суд, підтверджено відповідними документами.

Колегія суддів з урахуванням наведених обставин вважає, що слід погодитись з доводами позивача, викладеними у його апеляційній скарзі щодо відсутності правових підстав для зміни способу виконання рішення суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виданого судом наказу від 05.04.2011р. у справі № 6/308 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Відповідачу (боржнику) надано строк для добровільного виконання судового рішення, проте у зв'язку з тим, що рішення відповідачем у добровільному порядку виконано не було, державним виконавцем накладено відповідний штраф.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, а також інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами ст.61 Закону, у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Крім того, згідно зі ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Таким чином, особа, яка звертається до суду із заявою про зміну способу виконання рішення має довести наявність тих обставин, з якими ст. 121 ГПК України пов'язує можливість суду змінити спосіб виконання рішення і, зокрема, така особа має надати суду докази існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У даному випадку, належним та допустимим доказом, який підтверджував би наявність у відповідача обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, є відповідний акт державного виконавця про відсутність у відповідача відповідного майна (вертольота МІ-8 МТ заводський № 94698), визначеного виконавчим документом, або акти про знищення вказаного майна.

Аналогічну правову позицію щодо належності доказів, якими сторона обґрунтовує необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2007р. у справі № 23/117-43/519.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів складення таких актів державним виконавцем, відповідачем суду не надано і матеріали справи їх не містять.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У цьому контексті слід також зазначити, що документи, надані відповідачем на підтвердження перебування майна за межами території України та відсутності цього майна у відповідача не можуть бути визнані колегією суддів за належні докази, оскільки, по-перше, митна декларація, наявна у матеріалах справи (т.3, а.с. 62), не містить обов'язкових відміток органу митного контролю про перетин кордону вказаного у декларації майна - вертольоту, який згідно з рішенням суду відповідач має повернути відповідачу.

По-друге, у наданих відповідачем документах, зокрема у Проформі-Інфойсі № 2 від 08.02.2008р. та у митній декларації (форма МД-2) йдеться дещо про інше майно - вертоліт МІ-8МТВ, а ніж той, який був передбачений договором оренди та рішенням, а саме вертоліт МІ-8МТ, хоча при цьому, вказується той же заводський № 94698 (т.3, а.с.61).

По-третє, на думку колегії суддів, якщо навіть припустити, що вказаний у рішенні суду вертоліт знаходиться за межами території України та потребує ремонту, вказана обставина не свідчить про ускладнення або неможливість відповідача виконати рішення суду, оскільки посилання відповідача на відсутність технічної можливості здійснити ремонт у тій країні, де наразі знаходиться майно, не ґрунтується на доказах, в тому числі відповідачем не надано доказів того, що у нього відсутня можливість доставити вказане майно на територію України та передати його позивачу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, повинен був враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, однак, як вірно вказує скаржник у апеляційній скарзі, вказані обставини судом не було враховано. Зокрема, вартість майна, яку вказано у договорі оренди від 27.07.2007р. (т.1, а.с.68), встановлена станом на момент підписання цього договору у сумі 5 196 450 грн., а тому зміна способу виконання рішення шляхом стягнення з відповідача вказаної суми коштів, здійснена судом без урахування матеріальних інтересів сторін та інфляційних процесів у економіці держави.

Доказів визначення вартості або оцінки майна (експертний висновок тощо) саме у вказаному розмірі матеріали даної справи не містять і відповідачем таких доказів суду не було надано.

Також, посилання відповідача на відомості про ресурси та строки служби вертольоту станом на 28.05.2012р., крім того, що містять дані про інший вертоліт - МІ-8МТВ, ані ж той, який був предметом договору оренди та присуджений до повернення за рішенням суду, містять інформацію, зазначену самим відповідачем, а не експертною установою або комплексною перевіркою із залученням представників (фахівців) позивача та/або власника, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом як допустимі докази неналежного технічного стану вертольоту.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про обґрунтованість заяви відповідача про зміну способу виконання рішення суду та наявність правових підстав для задоволення вказаної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником підстави для зміни способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009р. не ґрунтуються на нормах законодавства, а надані відповідачем документи не можна вважати належними та допустимими доказами у розумінні ст.34 ГПК України, які підтверджується наявність підстав, передбачених ст. 121 ГПК України для зміни судом способу виконання рішення суду, тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" слід відмовити. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Наведене, на думку колегії суддів, дає підстави дійти висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу від 14.06.2012р. у справі № 6/308, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини, що не були доведені заявником та при цьому припустився порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування зазначеної ухвали.

Судові витрати за апеляційне оскарження ухвали відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 86, 101, 103-106, 121 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2012 р. у справі № 6/308 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2012 р. у справі

№ 6/308 повністю.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» про зміну способу виконання рішення суду у справі № 6/308 відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес (код 31087652) на користь Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України (код 01128794) 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 6/308 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

24.07.2012р.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

26.07.12 (відправлено)