Рішення № 25348384, 12.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2012 р. Справа № 5019/755/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Територіальної громади Рівненської області - Рівненської обласної ради

до відповідача Дубенської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненську обласну державну адміністрацію

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний історико-культурний заповідник міста Дубно

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації

про визнання права власності

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Гречко Б.А. (довіреність № 01/12-106р від 13.03.2012р.).

Від відповідача: Баржецький О.Л. (довіреність № 104 від 12.12.2011р.).

Від третьої особи 1: Ганов О.О. (довіреність № 10838/0101-22/11 від 28.12.2011р.).

Від третьої особи 2: Корнійчук В.В. (довіреність № 266 від 05.06.2012р.).

Від третьої особи 3: Калітинський Ю.М. (довіреність № 867/01-08/12 від 25.06.2012р.).

Від прокуратури: Рункевич І.В. (посвідчення № 82 від 05.11.2010р.).

Суть спору: Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі позивача Територіальної громади Рівненської області - Рівненської обласної ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради, в якому просить визнати право власності за територіальною громадою Рівненської області і особі Рівненської обласної ради на наступні об'єкти нерухомого майна: костел та монастир кармеліток, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Шевченка, 51, балансовою вартістю 85 250 грн. 00 коп.; Спасо-Преображенську церкву, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Івана Франка, 30-а.

Заступник прокурора Рівненської області позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990р. № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування" було визначено список пам'ятників архітектури місцевого значення на території Рівненської області, зокрема і у м. Дубно. Зазначені пам'ятники архітектури були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування.

05.11.1991р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності областей, м. Києва та Севастополя.

Розмежування майна між областю та районами здійснювалось на підставі розпорядження Представника Президента України від 24.11.1992р. № 396 "Про майно комунальної власності". Згідно з зазначеним розпорядженням у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993р. № 444 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області" ансамбль пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубна оголошено державним історико-культурним заповідником, що підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації.

09.07.1993р. року Представник Президента України підписав розпорядження № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", відповідно до якого на базі ансамблю пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно створено державний історико-культурний заповідник, підпорядкований управлінню культури обласної державної адміністрації.

Вказаним розпорядженням Управління архітектури обласної державної адміністрації, Дубенський міськвиконком було зобов'язано передати на баланс заповідника пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно згідно з переліком.

20.11.1993р. підписано акт прийому-передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури обласної адміністрації на баланс Дубенському державному історико-культурному заповіднику.

Рівненською обласною радою на виконання рішення від 03.03.1999р. № 56 "Про підсумки інвентаризації об'єктів обласної комунальної власності" 01.03.2011р. прийнято рішення № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

В подальшому обласна рада рішенням № 339 від 25.05.2012р. конкретизувала перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади області.

Однак, згідно рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради № 105 від 19.02.2009р. "Про розгляд звернення Рівненської обласної ради щодо оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території м. Дубно", Рівненську обласну раду проінформовано, що власність на нежитлову будівлю по вул. Грушевського, 156 в м. Дубно зареєстрована за релігійною громадою Архангело-Гаврилівської парафії УПЦ м. Дубно, а власність на комплекс будівель по вул. Свободи, 48 зареєстровано за ВАТ "Дубнохміль".

Крім того, обласну раду також проінформовано, що на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Дубно за адресами: вул. Драгоманова, 1, вул. Свободи №№ 8, 10, 12, 14, 16, 18, вул. Кирила і Мефодія №№ 6, 10, 12, 23, вул. Т.Бульби, 4, вул. Д.Галицького, 28, 32, вул. Грушевського, 16 (104), будинок дітей та молоді, м-н Незалежності, 1 проведена державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади м. Дубна за Дубенською міською радою.

30.05.2012р. Рівненська обласна рада звернулася до суду з клопотаннями, в яких просило залучити Рівненську обласну державну адміністрацію, Державний історико-культурний заповідник міста Дубно та Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації до участі у справі № 5019/745/12 в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.06.2012р. Рівненську обласну державну адміністрацію, Державний історико-культурний заповідник міста Дубно та Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації залучено до участі у справі № 5019/745/12 в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

01.06.2012р. від відповідачів надійшов відзив на позов, в якому останні заперечують проти позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що в процесі розмежування державного і комунального майна, що проводилося згідно вимог діючого на той час Закону України "Про власність", в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. територіальна громада м Дубна набула права комунальної власності на дані приміщення.

Відповідно до згаданого вище розпорядження Представника Президента України в Рівненській області від 24.11.1992р. № 396 "Про майно комунальної власності" житлово-експлуатаційна організація № 1, у віданні якого перебували вищеназвані приміщення, а також об'єкти міського управління торгівлі та людського харчування, в розпорядженні яких було відповідне майно, перейшли у власність м. Дубна (довідка КП ЖЕК № 1 додається).

З набранням чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст (п. 10 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Майнових прав на об'єкти нерухомого майна, зазначені в позові, Рівненська обласна рада не набувала.

Так, відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право власності обласній раді на вказані в позові об'єкти нерухомого майна держава не передавала, оскільки вказані об'єкти попередньо належали на праві власності територіальній громаді м. Дубна. Дубенською міською радою, вказане нерухоме майно також не відчужувалося, а Рівненською обласною радою, відповідно, не набувалося (і не могло набуватися), в тому числі й у результаті будь-яких цивільно-правових угод.

Рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990р. № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування" пам'ятники архітектури місцевого значення були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування. Однак, відповідно до п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" арбітражним судам слід виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Тому, взяття пам'ятників архітектури на баланс головного управління архітектури та містобудування жодним чином не доводить факт належності даних об'єктів позивачу і не породжує права власності на відповідні об'єкти.

Факт передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури обласної адміністрації на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника (наказ управління культури Рівненської обласної державної адміністрації від 19.11.1993р. № 204) чи передачі на баланс заповідника житлових будинків і пам'ятників архітектури (рішення виконавчого комітету Дубенської міської Ради народних депутатів від квітня 1994 року № 151) не означає зміну власника об'єктів нерухомого майна, а лише свідчить про зміну їхнього балансоутримувача. Крім того, пунктом 15 рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради народних депутатів від 10.11.1994р. № 531 "Про стан забезпечення населення міста товарами народного споживання та поліпшення торговельного обслуговування" встановлено обмеження у розпорядженні об'єктами нерухомого майна, переданими на баланс Державного історико-культурного заповідника, оскільки Дирекція заповідника відповідним рішенням була зобов'язана погоджувати з міською Радою використання приміщень, що знаходяться на його балансі.

Розпорядженням представника Президента України "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно" від 09.07.1993р. № 319 передачу на баланс заповідника пам'яток історії, культури та архітектури м. Дубно доручено здійснити саме Дубенському міськвиконкому (п. 4 розпорядження). З вищевказаного слідує наступний висновок: якщо уповноваженим органом суб'єкта права власності є Дубенський міськвиконком, то суб'єктом права власності може бути лише територіальна громада м. Дубно.

Крім того, рішення виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів 28.07.1990р. № 140 "Про перебудову справи охорони реставрації пам'яток архітектури та містобудування" жодним чином не стосувалося права власності, а було покликане вирішити питання збереження пам'яток архітектури та взяття їх на облік з метою контролю за станом збереження даних пам'яток. Фактично, згадане рішення регулює правовідносини, пов'язані з обліком об'єктів як пам'яток культурної спадщини і не вирішує питання набуття права власності на нерухоме майно.

У відзиві відповідачі зазначають, що в позовній заяві прокурор посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", а також на розпорядження Представника Президента України від 24.11.1992р. "Про майно комунальної власності", згідно з якими у комунальній власності області залишились майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації.

Однак, як вважають відповідачі, під поняттям "майнові комплекси управлінь і відділів" слід розуміти не об'єкти нерухомості, що перебувають на балансі чи у підпорядкуванні відповідних структурних підрозділів, а лише ті об'єкти нерухомого майна (корпуси), в котрих безпосередньо розташовуються відділи та управління ОДА і які служать приміщеннями для базування згаданих вище структурних підрозділів облдержадміністрації. Тому постанова Кабміну від 05.11.1991р. № 311 та розпорядження Представника Президента України від 24.11.1992р. № 396 не є доказами належності позивачу спірних об'єктів нерухомого майна.

Рішення Рівненської обласної ради № 229 від 01.03.2001 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області" та № 339 від 25.05.2007р. "Про внесення доповнень до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області" не є ні правовстановлюючими документами, ні документами, згідно з якими чинне законодавство передбачає підстави для підтвердження права власності на нерухоме майно, а отже, в контексті Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 не є достатньою підставою для оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно.

05.06.2012р. відповідачі подали пояснення по справі, в яких просять залишити позов без розгляду, обґрунтовуючи це тим, що прокурор не обґрунтував підстави звернення в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради. Судом відмовлено в задоволенні даного прохання в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

19.06.2012р. позивач подав заперечення на відзив, в якому просить позов задоволити в повному обсязі.

20.06.2012р. Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації подало пояснення по справі, в яких просить позов заступника прокурора Рівненської області задоволити.

25.06.2012р. позивач подав заяву, в якій уточнює позовні вимоги та визнати право власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на наступні об'єкти нерухомого майна: костел та монастир кармеліток, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Шевченка, 51, балансовою вартістю 85 250 грн. 00 коп.; Спасо-Преображенську церкву, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Івана Франка, 30-а. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

26.06.2012р. Рівненська обласна державна адміністрація подала пояснення по справі, в яких підтримує позов заступника прокурора Рівненської області.

26.06.2012р. представник відповідачів подав клопотання, в якому просять залишити позов без розгляду, обґрунтовуючи це тим, що прокурор не обґрунтував підставність звернення в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

04.07.2012р. Державний історико-культурний заповідник міста Дубно подав пояснення по справі, в яких просить позов заступника прокурора Рівненської області задоволити.

04.07.2012р. заступник прокурора Рівненської області подав пояснення по справі, в яких обґрунтовує правомірність подання ним позову в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради.

09.07.2012р. позивач подав заяву, в якій уточнює позовні вимоги та просить визнати право спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на наступні об'єкти нерухомого майна: костел та монастир кармеліток, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Шевченка, 51, балансовою вартістю 85 250 грн. 00 коп.; Спасо-Преображенську церкву, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Івана Франка, 30-а. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 12.07.2012р. представник відповідачів подав клопотання, в якому просять залишити позов без розгляду, обґрунтовуючи це тим, що прокурор не обґрунтував підставність звернення в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990р. № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування" було визначено список пам'ятників архітектури місцевого значення на території Рівненської області, зокрема і у м. Дубно. Зазначені пам'ятники архітектури були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування.

05.11.1991р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності областей, м. Києва та Севастополя.

Пунктом 3 зазначеної постанови визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Розмежування майна між областю та районами здійснювалось на підставі розпорядження Представника Президента України від 24.11.1992р. № 396 "Про майно комунальної власності". Розпорядженням затверджено перелік майна, яке залишається в комунальній власності області і майна, що передається у комунальну власність районів, міст Рівне, Дубно, Кузнецовська. Згідно з зазначеним розпорядженням у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993р. № 444 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області" ансамбль пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубна оголошено державним історико-культурним заповідником, що підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993о. № 444 Представник Президента України 09.07.1993р. підписав розпорядження № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", відповідно до якого на базі ансамблю пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно створено державний історико-культурний заповідник, підпорядкований управлінню культури обласної державної адміністрації.

Вказаним розпорядженням Управління архітектури обласної державної адміністрації, Дубенський міськвиконком було зобов'язано передати на баланс заповідника пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно згідно з переліком.

20.11.1993р. підписано акт прийому-передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури обласної адміністрації на баланс Дубенському державному історико-культурному заповіднику, а саме:

1. Будівлі територіально-житлові XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 12;

2. Будинок Домбровського XIX ст., вул. Михайла Грушевського, 156;

3. Будинок Альберта XIX ст., вул. Лисенка, 16;

4. Будинок Контрактів XIX ст., пл. Незалежності, 1;

5. Будинок купця XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 6;

6. Георгіївська церква 1700 р., вул. Садова;

7. Дзвіниця 1700 р., вул. Садова;

8. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 14;

9. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 16;

10. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 18;

11. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 24;

12. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 26;

13. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності 28;

14. Ільїнська церква 1905-1907, вул. Данила Галицького;

15. Келії монастиря бернардинів XVII ст., вул. Данила Галицького;^

16. Костел монастиря бернардинів (Свято-Миколаївська церква) 1620-1629 р.р., вул. Данила Галицького;

17. Костел і монастир кармеліток 1630-1686 р. р., вул. Шевченка;

18. Колишня лікарня XIX ст., вул. Винниченка, 18;

19. Комплекс будівель економії Шувалової XIX ст., вул. М. Грушевського, 104;

20. Луцька брама ХV-ХVІ ст., вул. Данила Галицького, 68;

21. Парафіяльний костел 1832 р., вул. Острозького, 16;

22. Садиба 1870 р., вул. Шевченка, 10;

23. Синагога ХVІ-ХVІІ, вул. Кирила і Мефодія, 7;

24. Свято-преображенська церква ХVІ-ХVІІ ст., вул. І.Франка;

25. Хмелефабрика XIX ст., вул. Свободи, 58;

26. Форт XIX ст., с. Тараканів Дубенського району.

Рівненською обласною радою на виконання рішення від 03.03.1999р. № 56 "Про підсумки інвентаризації об'єктів обласної комунальної власності" 01.03.2011р. прийнято рішення № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

Відповідно до згаданого рішення обласна рада інформацію облдержадміністрації (органу, якому підпорядкований заповідник) про перелік об'єктів права комунальної власності - спільної власності територіальних громад області взяла до відома та затвердила перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області. У п. 14 даного переліку значиться державний історико-культурний заповідник м. Дубно, вул. Замкова, 7а.

В подальшому обласна рада рішенням № 339 конкретизувала перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади області.

Однак, згідно рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради № 105 від 19.02.2009р. "Про розгляд звернення Рівненської обласної ради щодо оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території м. Дубно", Рівненську обласну раду проінформовано, що власність на нежитлову будівлю по вул. Грушевського, 156 в м. Дубно зареєстрована за релігійною громадою Архангело-Гаврилівської парафії УПЦ м. Дубно, а власність на комплекс будівель по вул. Свободи, 48 зареєстровано за ВАТ "Дубнохміль".

Крім того, обласну раду також проінформовано, що на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Дубно за адресами: вул. Драгоманова, 1, вул. Свободи №№ 8, 10, 12, 14, 16, 18, вул. Кирила і Мефодія №№ 6, 10, 12, 23, вул. Т.Бульби, 4, вул. Д.Галицького, 28, 32, вул. Грушевського, 16 (104), будинок дітей та молоді, м-н Незалежності, 1 проведена державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади м. Дубна за Дубенською міською радою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стосовно тверджень відповідачів, що прокурор не обґрунтував підстави звернення в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та в зв'язку з чим просять позов залишити без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України, функцію представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках передбачених законом, покладено на систему органів прокуратури України.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999р. інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Також у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України зазначається, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

В рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010р., зазначено, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

На підставі вищевикладеного вбачається, що твердження відповідачів стосовно безпідставності звернення заступника прокурора Рівненської області до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради безпідставні та необґрунтовані.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом визнання права.

Статтею 386 ЦК України, визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990р. №140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування", спірні об'єкти набули статусу пам'яток архітектури місцевого значення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", затверджено перелік державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 04.11.1992р. № 176 "Про розмежування і передачу майна, що належить до комунальної власності", майно, що належить до комунальної власності області передано в управління Рівненської обласної державної адміністрації. Пунктом 2 даного рішення запропоновано облдержадміністрації оформити передачу майна комунальної власності області комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, взявши за основу варіант № 2, крім об'єктів по яких є розбіжності.

Розпорядженням представника Президента України від 24.11.1992р. № 396 "Про майно комунальної власності", затверджено перелік майна, яке залишається в комунальній власності області і майна, що передається у комунальну власність районів, міст Рівне, Дубно, Кузнецовськ згідно з додатком № 1.

Вказаним розпорядженням у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації, а згідно зазначеного додатку № 1 до розпорядження нерухомі пам'ятки історії та культури, в тому числі спірні об'єкти нерухомості, як окремі об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області не передавались.

Статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" від 07.12.1990р. (втратив чинність у 1997), було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття - до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно перелік якого встановлено Законом про власність.

Статтею 35 Закону України "Про власність" (втратив чинність у 2007 році у зв'язку із прийняттям Цивільного Кодексу України) було визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності, зокрема це майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Статтею 32 вказаного Закону України "Про власність" визначено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до Закону УРСР "Про охорону використання пам'яток історії та культури", нерухомі пам'ятки історії та культури були поділені на пам'ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам'яток історії та культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів УРСР, а переліки пам'яток історії та культури місцевого значення затверджувалися виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

З набранням чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст (п. 10 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з розпорядженням представника Президента України (орган уповноважений управляти комунальним майном області) від 09 липня 1993 року № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", на базі ансамблю пам'яток історії, культури та архітектури м. Дубно створено історико-культурний заповідник. Доручено управлінню архітектури обласної державної адміністрації, Дубенському міськвиконкому передати на баланс заповідника пам'ятки історії, культури та архітектури м. Дубно. Фінансовому управлінню і управлінню культури обласної державної адміністрації передбачити в проекті бюджету на 1994 рік необхідну чисельність, фонд заробітної плати і кошти на фінансування заповідника.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/225 від 02.04.1994р. (зі змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерело фінансування (централізоване або власні кошти підприємства, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Отже, передача майна відбувалася на підставі розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації - органу уповноваженого управляти майном комунальної власності області, кошти на утримання та фінансування заповідника та спірних об'єктів передбачались в обласному бюджеті, що підтверджує визначення законності володіння та належності об'єктів пам'яток культури, історії та архітектури до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.

Крім того, Рівненською обласною радою на виконання рішення від 03.03.1999р. № 56 "Про підсумки інвентаризації об'єктів обласної комунальної власності", 01.03.2001р. прийнято рішення № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

Відповідно до згаданого рішення обласна рада інформацію облдержадміністрації (органу, якому підпорядкований заповідник) про перелік об'єктів права комунальної власності - спільної власності територіальних громад області взяла до відома та затвердила перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області. У п. 14 даного переліку значиться державний історико-культурний заповідник м. Дубно, вул. Замкова, 7а.

В подальшому обласна рада рішенням "Про внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області" від 25.05.2007р. № 339 конкретизувала перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад області.

Підстави набуття права власності встановлені статтею 328 Цивільного кодексу України. яка визначає. що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, вбачається, що твердження відповідачів проте, що відповідно до розпорядження Представника Президента України в Рівненській області від 24.11.1992р. № 396 "Про майно комунальної власності" житлово-експлуатаційна організація № 1, у віданні якого перебували спірні об'єкти нерухомості, а також об'єкти міського управління торгівлі та людського харчування, в розпорядженні яких було відповідне майно, перейшли у власність м. Дубна спростовуються вищевикладеним та металами справи.

На підставі вище викладеного позовні вимоги заступника прокурора Рівненської області про визнання права спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на наступні об'єкти нерухомого майна: костел та монастир кармеліток, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Шевченка, 51, балансовою вартістю 85 250 грн. 00 коп.; Спасо-Преображенську церкву, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Івана Франка, 30-а. є законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач в даному випадку звільнений від сплати судового збору, а відповідачі не звільнені від сплати судового збору.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом задоволенні позовні вимоги в частині визнання права власності на об'єкти нерухомості загальною балансовою вартістю 900 512 грн. 00 коп. два відсотки від яких становить 18 010 грн. 24 коп..

Таким чином на підставі статті 49 ГПК України, з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір", на відповідачів покладається судовий збір в розмірі 1 705 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати право спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на наступні об'єкти нерухомого майна:

- костел та монастир кармеліток, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Шевченка, 51, балансовою вартістю 85 250 грн. 00 коп.;

- Спасо-Преображенську церкву, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Івана Франка, 30-а.

3. Стягнути з Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, буд. 4, код ЄДРПОУ 05391063) до Державного бюджету України - 1 705 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "19" липня 2012р..