Рішення № 25347964, 17.07.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 р. Справа № 5010/502/2012-27/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" (вул.

Пекарська, 3, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Крона" (вул. Макухи, 2,

м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76014)

про стягнення боргу за договором на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів № 36 від 27.02.2006 року в сумі 31 381, 95 гривень

За участю представників сторін:

Від позивача: Галик Р.П. - представник (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 25.06.1997 року Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області, довіреність № 34 від 17.05.2012 року).

Від відповідача: Шіляк Р.П. - представник (посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане 20.04.2006 року ДАІ ГУ-УМВС України в МРЕВ Івано-Франківську, довіреність № 16/07-01 від 16.07.2012 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Крона" (надалі відповідач) про стягнення боргу за договором на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів № 36 від 27.02.2006 року в сумі 31 381, 95 гривень, з яких 22 485, 32 - основний борг, 1 734, 45 гривень - пеня, 1 998, 32 гривень - 3 % річних та 5 030, 18 гривень - втрат від інфляції.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 36 на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів від 27.02.2006 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 5010/502/2012-27/23. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2012 року відкладено розгляд справи на 31.05.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних доказів.

31.05.2012 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Михайлишина В.В. на лікарняному.

Ухвалою від 05.06.2012 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2012 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.07.2012 року.

11.07.2012 року відкладено розгляд справи на 17.07.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме просив суд відмовити у задоволенні нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позовну заяву (Вх. № 4066/2012 - свх. від 14.06.2012 року) згідно якого відповідач визнає факт поставки ТзОВ "Залізнична пекарня" товару на суму 22 485, 32 гривень, однак вказує на те, що поставка здійснювалася на підставі розхідних накладних, а не на підставі договору № 36 від 27.02.2006 року, оскільки у даних накладних не вказано, як підставу поставки договір на який позивач посилається у позовній заяві.

Щодо стягнення пені, то відповідач зазначає, що сплата пені повинна бути встановлена в договорі, а так як поставка товару здійснювалась на позадоговірній основі то вимога позивача про стягнення пені є безпідставною, а тому просить суд у стягненні пені відмовити.

А також, згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у стягненні 5 030, 18 гривень - інфляційних збитків та 1 998, 32 гривень - 3 % річних, оскільки вони нараховані за період, коли зобов'язання по оплаті не виникло, так як не було позивачем пред'явлено вимоги, щодо оплати поставленого товару (а. с. 52 - 53).

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

27.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" (надалі продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Крона" (надалі покупець) укладено договір № 36 на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів.

Згідно п. 1. договору продавець зобов'язується відпустити покупцю в терміни узгоджені сторонами хліб та хлібобулочні вироби власного виробництва, які відповідають чинним стандартам України, а покупець зобов'язаний продати його у власній торговій точці.

У відповідності до п. 6.1. договору покупець проводить оплату вартості кожної наступної партії товару шляхом попередньої оплати в розмірі не менше вартості товару одержаного ним за три попередніх доби.

Оплата проводиться шляхом: перерахування коштів на банківський рахунок продавця. У випадку не виконання покупцем вимог пунктів 6. та 6.1. договору продавець в односторонньому порядку припиняє відпуск товару покупцю на період до проведення оплати (п. п. 6.2., 6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що за погодженням сторін можуть застосовуватись інші форми розрахунків.

У договорі сторони погодили, що за не виконання зобов'язань, передбачених п. 6. та п. 6.1. договору протягом шести днів підряд покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару одержаного покупцем за попередні шість днів (п. 11.2. договору).

Згідно п. 12. даний договір укладений до 01.01.2007 року.

У відповідності до п. 13. договору у випадку, якщо за 14 днів до закінчення строку дії угоди жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про її зміну чи розірвання договір вважається продовженим на тих же умовах на той же термін.

Позивач передав у власність, а відповідач прийняв товар на підставі накладних, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 65 - 149, т. 1; а. с. 1 - 26, т. 2). Даний факт також підтверджується Актом звірки розрахунків між ТзОВ "Залізнична пекарня" та ВАТ "Крона" станом на 11.05.2011 року, за підписами уповноважених осіб та відтисками печаток.

Однак відповідач розрахувався за товар неналежним чином, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а. с. 8 - 15), Актом звірки розрахунків (а. с. 7) та копіями платіжних доручень, які свідчать про часткову оплату існуючої заборгованості, які містяться в матеріалах справи, а саме платіжне доручення № 25 від 03.03.2011 року на суму 5 000, 00 гривень, платіжне доручення № 86 від 24.03.2011 року на суму 5 000, 00 гривень, платіжне доручення № 125 від 01.04.2011 року на суму 4 000, 00 гривень, платіжне доручення № 156 від 14.04.2011 року на суму 2 000, 00 гривень, платіжне доручення № 166 від 15.04.2011 року на суму 2 000, 00 гривень (а. с. 40 - 44), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем склав 22 485, 32 гривень.

У відповідності до п. 11.2. договору, за прострочення терміну оплати за поставлену продукцію відповідачу нарахована пеня в розмірі 1 734, 45 гривень за період з 03.11.2011 року по 03.05.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції нараховано 1 998, 32 гривень - 3 % річних за період 03.05.2009 року по 03.05.2012 року та інфляційних втрат в сумі 5 030, 18 гривень за період з травня 2009 року по березень 2012 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідив матеріали справи та дав оцінку письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, умовами договору № 36 від 27.02.2006 року передбачено попередню оплату кожної наступної партії товару, яка здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (п. п. 6.1., 6.2. договору) та відповідно подальшу поставку товару на суму попередньої оплати.

У відповідності до п. 6.4. та п. 9. договору сторонами погоджено, що за погодженням сторін можуть застосовуватись інші форми розрахунків, а всі зміни та доповнення до договору приймаються у письмовій формі.

Однак, в матеріалах справи міститься довідка за Вих. № 48 від 16.07.2012 року за підписом директора ТзОВ "Залізнична пекарня" про те, що по договору на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів № 36 від 27.02.2006 року між ТзОВ "Залізнична пекарня" та ВАТ "Крона" інших договорів та додаткових угод не складалося (а. с. 38, т.2).

Суд встановив, що поставка товару здійснювалася без попередньої оплати, всупереч умовам пунктів 6.1., 6.2. договору № 36 від 27.02.2006 року, на які посилається позивач, як підставу заявлених позовних вимог, за іншою формою розрахунків без погодження з ВАТ "Крона" та встановлення строків виконання зобов'язань.

Як видно з доказів факту часткової проплати поставленої ТзОВ "Залізнична пекарня" продукції, які містяться в матеріалах справи, а саме із призначення платежу зазначеного в платіжних дорученнях № 25 від 03.03.2011 року, № 86 від 24.03.2011 року, № 125 від 01.04.2011 року, № 156 від 14.04.2011 року, № 166 від 15.04.2011 року оплата проводилася за продукцію відповідно до накладних, а не відповідно договору на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів за № 36 від 27.02.2006 року (а. с. 40 - 44, т. 2).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у даному випадку мала місце позадоговірна поставка товару, що підтверджується накладними, які містяться у матеріалах справи за підписами уповноважених осіб позивача та відповідача в графі "здав", "прийняв".

Отже, продаж відповідачу товару слід вважати таким, що переданий позивачем безпосередньо за накладними на позадоговірній основі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порушення зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за отриманий від позивача товар, у зв'язку із чим заборгованість відповідача на момент прийняття рішення складає 22 485, 32 гривень, що підтверджується розрахунком суми заборгованості та не заперечується відповідачем по справі.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вище наведене, факт порушення відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 22 485, 32 гривень - заборгованості за поставлений товар, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, у відповідності до п. 11.2. договору де сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, то слід вказати наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Однак, як встановлено судом, товар переданий позивачем безпосередньо за накладними, тому зобов'язання між сторонами вважаються позадоговірними то в силу приписів ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 546, 547, 548 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" суд спростовує доводи позивача про обґрунтованість заявленої ним вимоги про стягнення пені та приходить до висновку, що у вимозі про стягнення з відповідача 1 734, 45 гривень пені за неналежне виконання грошового зобов'язання - слід відмовити.

Щодо вимоги позивача, про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, поставка хліба та хлібобулочних виробів здійснювалась позивачем на позадоговірній основі, а 3 % річних в сумі 1 998, 32 гривень та 5 030, 18 гривень - втрат від інфляції нараховані за період, коли зобов'язання по оплаті не виникло, так як позивачем не пред'являлась вимога, щодо оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, в задоволенні вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1 998, 32 гривень та 5 030, 18 гривень втрат від інфляції - слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 548, 549, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" до Відкритого акціонерного товариства "Крона" про стягнення заборгованості за невиконання умов договору № 36 від 27.02.2006 року на реалізацію хліба та хлібобулочних виробів у сумі 31 381, 95 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крона" (вул. Макухи, 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76014, ідентифікаційний код: 25070361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" (вул. Пекарська, 3, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018, ідентифікаційний код: 32076992) - 22 485, 32 гривень (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень тридцять дві копійки) основної заборгованості, а також 1 153, 21 гривень (одну тисячу сто п'ятдесят три гривні двадцять одну копійку) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі - 1 734, 45 гривень, 3 % річних - 1 998, 32 гривень та інфляційних збитків - 5 030, 18 гривень - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 23.07.12