Постанова № 25346864, 09.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. 09 год.50 хв.Справа № 2-а-1448/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Леутській Н.І.,

за участю:

представника позивача - Купки І.П.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.04.2012р. №0002421600, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 545721,15 грн. у тому числі за основним платежем на 363814,1 грн. та за штрафними санкціями на 181907,05 грн.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення тому, що вважає, що воно складене на підставі недостовірної інформації відповідача про господарські відносини з ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон". Посилаючись на первинні бухгалтерські документи позивач стверджує, що фактично отримав товари від цих постачальників. Перевезення здійснювалось власним транспортом позивача, оплата вартості товару здійснена у безготівковому порядку, придбаний товар використано у його власній оподатковуваній господарській діяльності . З цих підстав, керуючись Податковим кодексом України, позивач не вбачає перешкод у формуванні податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон" та просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення. Також позивач вважає, що у податкового органу відсутні законні підстави визнавати нікчемними угоди позивача із його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у акті перевірки від 23.03.2012р. №5/16-005/31918234, та з підстав, викладених у запереченнях на позов, і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі акту позапланової, невиїзної перевірки позивача від 23.03.2012р. №5/16-005/31918234 (далі - акт № 5/16). За цією перевіркою предметом дослідження податкового органу було дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських операцій з ТОВ «Укпромбуд» у серпні 2011 року та з ПНВКП "Атон" у жовтні 2011 року.

Як встановлено відповідачем у жовтні 2011 року позивач задокументував придбання у ПНВКП "Атон" дизельного палива, мазуту, цильбепсу, шарів д.90 та д. 60 на загальну суму 1691124,59грн. у тому числі ПДВ 281854,1 грн. Придбання товару підтверджено договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними. Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковому порядку. Отримані товари було передано видатковими накладними структурним підрозділам позивача.

Відповідач зазначає, що завірені ксерокопії товарно-транспортних накладних, які супроводжували перевезення паливно-мастильних матеріалів та обладнання, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства так як відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 ( далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ з обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідач вважає, що порушення у оформлені товарно-транспортних накладних полягають у тому, що у цих документах не внесено реквізити підприємства перевізника, номер подорожнього листа, код товару, дата та час виїзду, прибуття, характеристики нафтопродуктів, відсутнє посилання на довіреність та підпис водія. Відповідач, посилаючись на акт перевірки від 29.02.2012р. №861/232-4/30667437, стверджує, що у ПНВКП "Атон" відсутні податкові зобов'язання з продажу товарів позивачеві. За результати цієї перевірки відповідачем встановлено, що правочини ПНВКП "Атон" мають ознаки нікчемності, не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених цими правочинами на придбання та реалізацію товарів у квітні, травні, серпні, вересні, жовтні 2011 року.

При перевірці податкового кредиту позивача за серпень 2011 року відповідачем встановлено, що позивачем до його складу включено ПДВ у сумі 81960,0 грн. по господарським операціям із ТОВ "Укрпромбуд". На запити податкового органу про надання документів, які підтверджують відносини з позивачем ТОВ "Укрпромбуд" відповіді не надав. Податковий орган за місцем реєстрації ТОВ "Укрпромбуд" повідомив, що з 26.10.2011 року цей СПД не знаходиться за місцем реєстрації і тому перевірку вказаного постачальника не проведено. У зв'язку з ненаданням документів на вимогу податкового органу, відповідач вважає, що такі документи відсутні взагалі, а господарська операція між позивачем та ТОВ "Укрпромбудом" не підтверджена документально.

Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що не встановлено факту передачі товарів та послуг від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів, довіреностей, а також документів, що свідчать про транспортування товару - зазначені правочини укладені без мети реального настання наслідків та не створюють інших наслідків ніж їх недійсність.

Результати перевірки обставин здійснення господарських відносин позивача з ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВКП "Атон", на думку відповідача, не підтверджують фактичне здійснення поставок товарів цими контрагентами і тому надані податкові накладні таких постачальників не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивача у серпні та жовтні 2011 року.

Відповідач стверджує, що, сформувавши податковий кредит по нікчемним правочинам у серпні та жовтні 2011 року, позивач порушив вимоги п.44.1ст44 п54.1 ст.54 пп.198.1, 198.2 198.6 ст.198 п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено позивачем зобов'язання з ПДВ за цей період на 363814,1 грн.

Суд не погоджується із позицією податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами.)

За ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Представник ДПІ не заперечувала, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР, перебували на обліку як платники податків, зареєстровані платниками ПДВ, тобто мали повну податкову правосуб'єктність.

З наданих сторонами матеріалів судом вбачається, що податковим органом у вину позивачу під час формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон" поставлено те, що ТОВ "Укрпомбуд" не надав податковому органу документів, що підтверджують факти поставки товарів, а при перевірці ПНВК "Атон" - його правочини з придбання та продажу товарів, у тому числі і позивачеві, визнані нікчемними.

Отже позивач фактично поніс відповідальність за неможливість податковим органом організувати перевірку ТОВ "Укрпромбуд" та за можливі порушення в організації виробничого процесу його постачальником ПНВК "Атон".

Оцінюючи можливість здійснення господарської операції позивачем, відповідач реальність поставки та придбання товарів ставить у залежність від наявності та якості оформлення товарно-транспортних накладних, при цьому не беручи до уваги ту обставину, що транспортування товару від постачальників здійснювалось власним транспортом позивача у такому ж порядку проводилась передача придбаних товарів структурним підрозділам позивача.

За актом перевірки відповідач посилається на порушення заповнення товарно-транспортних накладних як одну із підстав не визнання податкового кредиту по операціям з придбання ТМЦ в ПНВКП «Атон». Позивачем в ході перевірки надано відповідачу всі первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій по спірним угодам, зокрема договори, податкові та видаткові накладні, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р. Суд вважає, що наявність порушень в заповненні ТТН не може бути підставою для невключення до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій, які відбулись. Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по придбаним Позивачем товарам. Таким чином наявність порушень в заповненні ТТН може свідчити лише про факт порушення правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оцінюючи позицію сторін по даній справі, суд зазначає, що відповідач, зменшивши податковий кредит позивача по операціям з ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон", не визначив ступінь вини та причетності позивача до можливих незаконних дій постачальників.

За установчими документами головними видами діяльності позивача є будівництво та ремонт автомобільних шляхів України при цьому основним замовником на такі роботи є бюджети України різних рівнів. Оплата вартості виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт та договорів з відповідними розпорядниками бюджетних коштів. Наслідком використання для обслуговування виробничого процесу товарів, придбаних по нікчемним правочинам та фіктивних поставок є невиконання або часткове невиконання договірних обов'язків позивача.

На думку суду, обов'язок щодо доведення такого невиконання покладається на відповідача, який звинувачує суб'єкт підприємництва в участі у фіктивних (незаконних) операціях. Оскільки відповідачем таких доказів не наведено, суд вважає, що позивач фактично отримав товари від постачальників ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон" та використав їх для обслуговування власної оподатковуваної господарської діяльності.

Суд вважає, що позивач не може бути вигодонабувачем від співпраці з ТОВ "Укрпромбуд" та ПНВК "Атон", оскільки фактично поніс витрати на сплату поставок товарів по спірним господарським операціям.

Щодо позиції позивача про відсутність у податкового органу підстав визнавати зазначені угоди нікчемними, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб Позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Відповідачем не надано вироку суду, який набув законної сили, відносно керівників ТОВ «Укрпромбуд» і ПНВКП «Атон» або іншої особи, яка використовувала дане підприємство з метою ухилення від оподаткування.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Отже, суд погоджується із позицією позивача, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Відповідач не навів жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, до того часу, поки їх недійсність не буде встановлена судом. Оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із ПНВКП «Атон» та ТОВ «Укрпромбуд» законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

За таких обставин суд повністю задовольняє вимоги позивача, визнає недійсним податкове повідомлення - рішення від 11.04.2012р. №0002421600.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012р. № 0002421600.

Стягнути із державного бюджету на користь Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2188,00 грн. згідно платіжного доручення № 15271 від 26.04.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 липня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1