Постанова № 25346338, 09.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2698/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Портянка Є.В.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Кредо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Калісто" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Кредо" (далі по тексту - позивач, КП "Кредо") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0000691600296, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 71 457 грн. 41 коп. (в т.ч., 57 165 грн. 93 коп. - основний платіж, 14 291 грн. 48 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу про порушення платником податків вимог Податкового та Цивільного кодексів України, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам справи та базується на припущеннях податкового ревізора-інспектора, непідтверджених належними доказами. Крім того, зазначав, що позапланову невиїзну документальну перевірку КП "Кредо" проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, без належних на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи проти позову заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях на позов представник відповідача просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення платником податків вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538).

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила. Поштові відправлення на адресу ПП "Калісто", внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за даною адресою організація відсутня".

В силу частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, зважаючи на приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Колективне підприємство "Кредо" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05474932; перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 06 грудня 1993 року та відповідно до свідоцтва №23514186 є платником податку на додану вартість з 28 червня 1997 року (а.с. 109-110).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 02 листопада 2011 року по 08 листопада 2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку КП "Кредо" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Калісто" за період з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 листопада 2011 року №89/15-321/05474932, в якому вказано на порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого платником завищено податковий кредит та відповідно занижено ПДВ за липень - серпень 2010 року загалом в сумі 57 165 грн. 93 коп. (а.с. 9-13).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 26 грудня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691600296, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 71 457 грн. 41 коп. (в т.ч., 57 165 грн. 93 коп. - основний платіж, 14 291 грн. 48 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 15).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням платник податків звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 26 грудня 2011 року №0000691600296 та відповідним доводам сторін суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, стверджуючи про порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України контролюючий орган вказує на завищення КП "Кредо" податкового кредиту/заниження ПДВ за липень 2010 року на 10 170 грн. 79 коп. та за серпень 2010 року на 46 995 грн. 14 коп. в результаті здійснення господарських операцій з ПП "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538).

При цьому, в обґрунтування таких висновків податкова інспекція посилається на неможливість проведення планової виїзної перевірки ПП "Калісто" за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, що підтверджується листом ДПА у Полтавській області від 31 травня 2011 року №3915/7/15-235. Крім того, зазначає, що відповідно до акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18 жовтня 2010 року №7466/2305/24670538 підприємство відсутнє за місцезнаходженням (пр. Леніна, 90, кв. 15, м. Харків, Харківська область, 61164). У зв'язку з викладеним, відповідач наполягає на тому, що податкові накладні, виписані ПП "Калісто" в адресу КП "Кредо" протягом липня - серпня 2010 року, складено з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України (в частині зазначення місцезнаходження Постачальника). Також, звертаючи увагу на те, що в ході проведення перевірки позивача не можливо підтвердити факт поставки товарів (послуг) від підприємств - постачальників до ПП "Калісто" Кременчуцька ОДПІ стверджує про порушення позивачем вимог частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемних правочинів.

Інших обґрунтованих доводів, що б свідчили про порушення КП "Кредо" вимог Податкового кодексу України, Акт перевірки не містить.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, системний аналіз положень статей 77 - 79 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати про те, що в наказі про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків в обов'язковому порядку має бути зазначено підставу для її проведення, тобто такий наказ має містити чітке посилання на норму, зокрема, статті 78 Податкового кодексу України, яка б давала право контролюючому органу на проведення вказаного виду перевірки.

Разом з тим, дослідивши в судовому засіданні оригінал наказу Кременчуцької ОДПІ від 02 листопада 2011 року №5077 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП "Кредо" (код за ЄДРПОУ 05474932)", на підставі якого за твердженнями представників відповідача проведено перевірку платника податків, судом встановлено, що даний наказ не містить посилання на норму статті 78 Податкового кодексу України, якою передбачено перелік підстав для проведення вказаного виду перевірки (а.с. 14).

Відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам.

Як визначено пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

В силу вимог пунктів 1, 2 розділу ІІ вказаного Порядку акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити, зокрема, такі дані:

- підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів;

- дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності);

- інформація про надсилання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки, якщо таке передбачено законом.

Однак, зі змісту акта перевірки КП "Кредо" від 15 листопада 2011 року №89/15-321/05474932 судом встановлено, що в його вступній частині податковим ревізором-інспектором не зазначено інформацію про надіслання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки. На вимогу суду відповідачем доказів надіслання та вручення такого повідомлення платнику податку не надано.

Крім того, суд зазначає, що у вступній частині згаданого Акта перевірки в якості підстави для її проведення вказано наказ від 07 вересня 2011 року №4499. Судом витребувано та досліджено в судовому засіданні оригінал даного наказу, зі змісту якого встановлено, що відповідно до нього головному державному податковому інспектору сектору оподаткування юридичних осіб Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ, інспектору ІІ рангу Іщенко Т.Б. доручено у період з 08 вересня 2011 року по 14 вересня 2011 року провести документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" (код ЄДРПОУ 03327339) по питанню взаємовідносин з ПП "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538) за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року (а.с. 232).

Таким чином, зважаючи на вищевказане та беручи до уваги приписи статей 78 - 79 Податкового кодексу України, суд погоджується з доводами позивача про те, що позапланову невиїзну документальну перевірку КП "Кредо" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Калісто" за період з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено без наявності законних на те підстав.

Також, суд звертає увагу на те, що вказуючи на завищення позивачем податкового кредиту/заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у липні - серпні 2010 року відповідач посилається на норми Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій з ПП "Калісто" коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та саме відповідно до приписів вказаного Закону мала б надаватися правова оцінка правовідносинам щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що як свідчить Акт перевірки, висновок про завищення платником податків податкового кредиту та відповідно заниження ПДВ за липень - серпень 2010 року відповідачем зроблено за результатами дослідження податкових декларацій КП "Кредо" з податку на додану вартість за вказані періоди, даних автоматизованих інформаційних систем АІС "Облік податків та платежів", АІС "Бест Звіт for Оracl", АС "Аудит" - підсистема "Митниця", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с. 9-10).

Відтак, реальність здійснення господарських операцій між контрагентами не була предметом дослідження податковим ревізором-інспектором питань щодо правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Калісто" за період з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року, а висновок про порушення платником податків вимог податкового законодавства базується лише на даних податкової звітності останнього.

При цьому, посилання представника відповідача у запереченні на адміністративний позов на дослідження податковим ревізором-інспектором в ході проведення перевірки договорів, актів приймання виконаних робіт тощо суд вважає безпідставними, оскільки акт перевірки від 15 листопада 2011 року №89/15-321/05474932 не містить таких відомостей. Так, вказаний акт перевірки містить посилання на податкові накладні, виписані ПП "Калісто". Разом з тим, в переліку документів, що були досліджені податковим ревізором-інспектором під час перевірки, посилання на податкові накладні - відсутнє.

Суд зауважує, що відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу положень частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі судом витребувано та досліджено в судовому засіданні оригінали первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП "Калісто" протягом липня - серпня 2010 року. Копії таких документів долучено до матеріалів адміністративної справи.

Як свідчать фактичні обставини справи, КП "Кредо" протягом липня - серпня 2010 року укладено ряд договорів з ПП "Калісто", предметом яких було проведення ремонту електричного обладнання, а саме:

- договір від 03 липня 2010 року №03/07-МР, предметом якого є проведення третьою особою капітального ремонту трансформатора (а.с. 53-54);

- від 05 липня 2010 року №05/07-МР, відповідно до якого ПП "Калісто" зобов'язувалося виконати монтажні роботи (а.с. 46-47);

- договір від 06 липня 2010 року №06/07-МР, за умовами якого третя особа взяла на себе зобов'язання щодо реконструкції складу ПММ, електрообладнання операторної з щитовою (а.с. 32-33);

- договір від 02 серпня 2010 року №02/08-ВОК, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт (а.с. 39-40);

- договір від 03 серпня 2010 року №03/08-РТ, відповідно до якого ПП "Калісто" зобов'язувалося виконати роботи щодо капітального ремонту трансформатора (а.с. 25-26);

- договір від 05 серпня 2010 року №05/08-РД, за умовами якого Замовник (КП "Кредо") доручав, а Підрядник (ПП "Калісто") зобов'язувався виконати монтаж, підгонку підшипників ковзання без їх перезаливки, центрування електричного двигуна (а.с. 19-20).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних (оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні): від 29 липня 2010 року №221 (а.с. 34), від 29 липня 2010 року №222 (а.с. 58), від 30 липня №223 (а.с. 48), від 05 серпня 2010 року №260 (а.с. 27), від 09 серпня 2010 року №261 (а.с. 21), від 31 серпня 2010 року №922 (а.с. 68), від 31 серпня 2010 року №923 (а.с. 63), від 31 серпня 2010 року №924 (а.с. 41), що виписані ПП "Калісто" в адресу КП "Кредо".

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року, серпень 2010 року (а.с. 111-128).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ПП "Калісто" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (а.с. 17-18).

Доводи податкової інспекції про порушення ПП "Калісто" вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при складенні вищенаведених податкових накладних, оскільки в них зазначено адресу постачальника за якою останній, відповідно до даних податкового обліку, не знаходиться спростовуються матеріалами справи, а саме: копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва платника ПДВ зі змісту яких слідує, що місцезнаходженням третьої особи є: просп. Леніна, 90, кв. 15, м. Харків, 61164 (а.с. 17-18).

Посилання контролюючого органу на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18 жовтня 2010 року №7466/2305/24670538 про відсутність ПП "Калісто" за місцезнаходженням суд вважає необґрунтованими з огляду на дату його складення. Крім того, на неодноразову вимогу суду копії вказаного акта відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано, що ставить під сумнів саме його існування.

Також, суд звертає увагу на те, що податковий ревізор-інспектор вказуючи на порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України залишив поза увагою той факт, що даний нормативно-правовий акт набрав чинності лише з 01 січня 2011 року, а спірні правовідносини на момент їх виникнення було врегульовано підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відтак, вищезазначені податкові накладні підтверджують право платника податку на віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними доказами у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Представником позивача в ході судового розгляду справи надано для огляду оригінали актів приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, локальних кошторисів, відомостей ресурсів, розрахунків витрат, договірних цін, актів використання матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 22-23, 28-30, 35-37, 42-44, 49-51, 55-57, 60-62, 65-67, 188-230).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищезазначених документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Калісто", що підтверджується копіями виписок Філії "Придніпровське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 24, 31, 38, 45, 52, 59, 64, 69).

Посилання податкової інспекції на неможливість проведення перевірки ПП "Калісто" як на підставу для донарахування КП "Кредо" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків/порушення інших вимог податкового законодавства третіми особами.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Калісто" у встановленому порядку до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова подано податкові декларації з ПДВ за липень - серпень 2010 року, в додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" яких відображено господарські взаємовідносини з позивачем (а.с. 144-151).

Крім того, суд, враховуючи приписи частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доводи відповідача про відсутність у ПП "Калісто" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток підприємства відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі останнього основних засобів, а зустрічна перевірка вказаного підприємства відповідачем не проводилася. Так само, податковий розрахунок комунального податку містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Відомості Державної архітектурно-будівельної інспекції України про те, що ПП "Калісто" не видавалася ліцензія на будівельну діяльність не можуть свідчити про неможливість виконання третьою особою вищеописаних робіт, оскільки як зазначено у листі-відповіді Держархбудінспекції України від 22 червня 2012 року №40-14-4385 до 01 січня 2008 року такі ліцензії мали право видавати територіальні органи.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та із застосування норм законодавства, що на момент виникнення спірних правовідносин не набрали законної сили.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемних правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Окрім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що вищезазначені договори суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення КП "Кредо" вимог Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемних правочинів.

Твердження представника відповідача про те, що договірні відносини між сторонами не є економічно обґрунтованими суд відхиляє, оскільки за приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З вищенаведеного також слідує, що контролюючим органом неправомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 291 грн. 48 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Окрім того, як встановлено в ході судового розгляду справи, висновок про порушення платником податків вимог чинного законодавства ґрунтується на нормах закону, що не набули чинності на момент виникнення та реалізації суб'єктами господарювання спірних правовідносин. Даний факт з огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки відповідно до платіжного доручення від 26 квітня 2012 року №413 за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом КП "Кредо" сплачено судовий збір в сумі 714 грн. 57 коп., суд вважає за необхідне стягнути дану суму з Державного бюджету України на користь платника податків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективного підприємства "Кредо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Калісто" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 26 грудня 2011 року №0000691600296.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Кредо" (код ЄДРПОУ 05474932) витрати зі сплати судового збору в сумі 714 грн. 57 коп. (сімсот чотирнадцять гривень п'ятдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба