Постанова № 25346201, 10.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року 2а-2606/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Некряч Н.В.

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава»

до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава»з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0000112301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів віднесено суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних у контрагента консультаційних послуг до складу бюджетного відшкодування, проте як стверджує позивач, податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом включення до складу витрат на придбання вказаних послуг, а тому на думку, позивача, податковий орган неправомірно зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов від 09.07.2012 № 9/1004, в яких податковий орган зазначив, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують, що придбані підприємством послуги по організації просування товарів пов'язуються з господарською діяльністю позивача, а тому, останнім завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Крім того у вказаних запереченнях відповідач просить суд здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника податкового органу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 12.04.2012 № 47/22/30239245 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Компанія «Вітава»і ТОВ «Епіцентр К»укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 01.04.2010 № 1983/30/10, предметом якого було надання контрагентом позивача інформаційних, маркетингових та інших послуг щодо просування товару. Суми податку на додану вартість (55608,00 грн.) за податковою накладною від 30.11.2011 № 82504/001, виписаною даним контрагентом, позивачем включено до складу податкового кредиту у січні 2012 року.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган зазначив, що під час перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи, а саме акт виконаних робіт від 30.11.2011 № Ком/01-0010102 та податкову накладну від 30.11.2011 № 82504/001 та встановлено, що номенклатура робіт (послуг), виконаних контрагентом позивача не дає змогу пов'язати надання послуг із господарською діяльністю ТОВ «Компанія «Вітава»у зв'язку з не зазначенням їх змісту та обсягу наданих послуг.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року на 9268,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 № 0000112301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 9268,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 4634,00 грн.

Вважаючи рішення податкового органу неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пункту «г»підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

Із наведених норм вбачається, що право на включення платником податків до складу витрат виникає за наявності первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт здійснення підприємством таких витрат, а також зв'язок здійснених витрат з господарською діяльністю.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено судом, між позивачем та ТОВ «Епіцентр К»укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 01.04.2010 № 1983/30/10, за результатами виконання якого, позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг 9268,00 грн.

Як вбачається з пункту 1.4 даного договору сторонами зазначено, що вся консультаційна інформація надається виконавцем замовнику в усній формі.

Під час судового розгляду встановлено, що між позивачем та ТОВ «Епіцентр К»складено Акт виконання робіт (надання послуг) № Ком/01-0010102, в якому сторони в графі «Виконана робота»зазначили «Послуги по організації просування товарів (торгової марки)». Крім того, в податковій накладній, виписаній ТОВ «Епіцентр К» від 30.11.2011 № 82504/001 у графі «Номенклатура постачання товару»зазначено «Послуги по організації просування товарів (торгової марки)». При цьому, відомості щодо того, які саме послуги та їх обсяг були надані контрагентом позивача відсутні.

Надаючи пояснення суду щодо того, які саме послуги були виконані ТОВ «Епіцентр К»представник позивача зазначив, що контрагент виконав такі послуги, а саме: товар розміщувався на певних полицях, по переду, у певному місці; через гучномовець магазину оголошувались товари позивача; роздавались каталоги та брошури; розміщувались рекламні таблиці з торговою маркою; товар приймав участь у знижках і розпродажах.

Проте, під час розгляду справи позивачем не було надано документального підтвердження виконання вказаних робіт на користь позивача ТОВ «Епіцентр К».

Вказані докази також не були надані суду і під час розгляду даної справи.

Як до перевірки, так і під час слухання справи позивачем надано лише копію договору від 01.04.2010 № 1983/30/10 та акт виконаних робіт № Ком/01-0010102, в яких визначені загальні назви наданих послуг без уточнення їх кількості, отриманих результатів, а також не зазначено калькуляцію вартості кожної з наданих послуг.

Тобто, позивачем не надано суду жодних документальних доказів, які підтверджують факт використання результатів придбаних послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту у зв'язку з включенням сум, які не пов'язані з веденням господарської діяльності у розмірі 9268,00 грн. є правомірними.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 липня 2012 р.