Постанова № 25346012, 16.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року 2а-1239/12/1070

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 10 год. 52 хв.

Київський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого - судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю

представника позивача Брежницької О.С.

представника відповідача Мурга Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна

компанія"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення -рішення №0000192300 від 31 січня

2012 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192300 від 31 січня 2012 року та №0001172300 від 18.11.2011 року.

Ухвалою суду від 3 липня 2012 року, на підставі п. 2 ч.1 ст. 157 КАС України, було закрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень -рішень в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001172300 від 18.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Вишгородському районі проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»(далі - TOB «КЕБК») з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К»за травень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області складено акт №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011 року, та було встановлено, що TOB «КЕБК»в травні 2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 333 051,37 грн., обґрунтовуючи це тим, що укладений між TOB «КЕБК»та TOB «Астана К»в усній формі правочин на придбання будівельних матеріалів, згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»09.11.2011 року подало до ДПІ у Вишгородському районі Київської області заперечення до зазначеного акту перевірки, ДПІ у Вишгородському районі Київської області у відповідь на заперечення до акту, направила TOB «КЕБК»лист від 15.11.2011 року №7254/10/23-2/2311 про результати розгляду заперечень до акту перевірки. Згідно даного листа, висновки акту №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011 року позапланової перевірки TOB «КЕБК»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB «Астана К»за травень 2011 року - залишені без змін.

23.11.2011 року TOB «КЕБК»було отримане податкове повідомлення-рішення №0001172300 від 18.11.2011 року, яким встановлене порушення п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим TOB «КЕБК»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість вироблених на Україні товарів в розмірі 499 577 грн. 06 коп. у тому числі 333 051,37 грн. за основним платежем та 166 525,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги Державна податкова адміністрація в Київській області прийняла рішення №170/10/25-017/410-147 від 20.01.2012 року, яким частково скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Вишгородському районі від 18 листопада 2011 року №0001172300 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 166 524,69 грн., та скаргу задоволено у відповідній частині.

За результатами розгляду ДПА в Київській області первинної скарги, відповідач - ДПІ прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0000192300 від 31 січня 2012 року, яким встановлено порушення TOB «КЕБК»п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 333 052,37 грн., з яких: за основним платежем - 333 051,37 грн., за штрафними санкціями -1 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням - рішенням не погоджується та вважає, що зазначене рішення про донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим та незаконними, що порушує права і законні інтереси ТОВ «КЕБК», тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Брежницька О.С. підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Мурга Р.Я. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення є такими, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»зареєстроване 23.02.2004 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як юридичну особу, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №097128.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 24.10.2011 року №621, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Вишгородському районі, радником податкової служби II рангу Бас Л. Г., на підставі пп..20.1.4 п.20.1. ст.20, пп..75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі Податковий кодекс України) проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К»за травень 2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем:

1)п. 198.6 ст. 198, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «КЕБК» занижено суму податку на додану вартість у розмірі 333051, 37 грн. в травні 2011 року;

2)п. 8 Розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за №197/18935;

3)ч.1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215. ст.. 228 Цивільного Кодексу України , має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, правочин, укладений між ТОВ «КЕБК»та ТОВ «Астана К»на загальну суму -1998308, 22 грн.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області складено акт №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астана К»за травень 2011 року».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011 року, керуючись ст.56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»09.11.2011 року подало до ДПІ у Вишгородському районі Київської області заперечення до зазначеного акту перевірки за №1916/К01-21.2.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області, у відповідь на заперечення до акту, направила TOB «КЕБК»лист від 15.11.2011 року №7254/10/23-2/2311 про надання відповіді до заперечень до акту перевірки від 04.11.2011 року №2438/23-2/32878418, згідно якого, висновки акту позапланової виїзної перевірки TOB «КЕБК»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB «Астана К»за травень 2011 року №2438/23-2/34812922 від 04.11.2011 року - залишені без змін.

23.11.2011 року TOB «КЕБК»було отримане податкове повідомлення-рішення №0001172300 від 18.11.2011 року, яким встановлене порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим TOB «КЕБК»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість вироблених на Україні товарів в розмірі 499 577 грн. 06 коп. у тому числі 333 051,37 грн. за основним платежем та 166 525,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області (скарга від 25.11.2011 року №2052/к01-21.2).

Під час розгляду скарги ДПА в Київській області, рішенням від 09.12.2011 року №3209/10/25-017/410-1632 продовжила термін розгляду скарги TOB «КЕБК»по 06.02.2012 року (включно) та витребувала від ДПІ у Вишгородському районі документи, що засвідчують обставини справи.

27.01.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»було одержане Рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 20.01.2012 року № 170/10/25- 017/410-147 про результати розгляду первинної скарги.

За результатами розгляду первинної скарги ДПА в Київській області, керуючись ст.12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. «б»пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року №1001 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 р. за №10/18748, частково скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Вишгородському районі від 18 листопада 2011 року №0001172300 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 166 524,69 грн., та скаргу позивача задоволено у відповідній частині.

За результатам розгляду ДПА в Київській області первинної скарги, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення - рішення №0000192300 від 31 січня 2012 року, яким встановлено порушення TOB «КЕБК»п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI , у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 333 052,37 грн., з яких: за основним платежем - 333 051,37 грн., за штрафними санкціями -1 грн.

Податкові повідомлення - рішення №0001172300 від 18.11.2011 року та №0000192300 від 31 січня 2012 року були оскаржені позивачем до Державної податково служби України (скарга за вх. №2287/6ДПС України від 18.11.2011 року). Рішенням Державної податкової служби України від 29.02.2012 року №3626/6/10-2115 Про результат розгляду повторної скарги, оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням -рішенням №0000192300 від 31 січня 2012 року, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Висновок ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо заниження в травні 2011 року TOB «КЕБК»сум податку на додану вартість в сумі 333 051,37 грн. здійснено на підставі того, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримала листом від 08.09.2011 року №27943/7/23-423 від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, акт про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Астана К»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за травень 2011 року від 02.08.2011 року №17622/23- 04/37270449. Згідно вказаного акту , за результатами перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у травні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Астана К»та підприємцями -постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно, ДПІ у Вишгородському районі Київської області за результатами перевірки позивача визначила, що правочин укладений в усній формі між TOB «Астана К»та TOB «КЕБК», відповідно до ч.І, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України нікчемним, і в силу ст.216 ЦКУ є таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з недійсністю.

Таким чином, ДПІ у Вишгородському районі Київської області на підставі вищезазначеного, зробила висновок, що сума податку на додану вартість у розмірі 333 051,37 грн. за податковою накладною №309 від 05.05.2011 року на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн., TOB «КЕБК»неправомірно включена до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Вказані висновки податкового органу є протиправними, у зв'язку з наступним.

ТOB «КЕБК»у ході здійснення своєї господарської діяльності в травні 2011 року було укладено з TOB «Астана К»договір на постачання будівельних матеріалів, за яким TOB «КЕБК»виступало Замовником, а TOB «Астана К»- Виконавцем.

За результатами виконання договору позивачем - TOB «КЕБК»від TOB «Астана К»були отримані видаткова накладна №78 на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн., та податкова накладна №309 від 05.05.2011 року на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За загальним правилом ст.207 Цивільного Кодексу України, договір вважається укладеним в письмові формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Договір також вважається укладеним в письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Сторони можуть використовувати як повну письмову форму, так і скорочену. При укладанні господарського договору у скороченій письмовій формі, тобто шляхом обміну листами, телетайпотелеграмами; телеграмами, телефонограмами, тощо підписаними направляючою стороною, повинні мати в собі всю необхідну інформацію про істотні умови договору (предмет договору, строки, ціна і т.п.), бути чітко визначеними, тобто зверненими до конкретної особи, спрямованою особою, яка має повноваження на укладання договорів. Якщо перелічені документи відповідають всім пред'явленим юридичним вимогам, то необхідно щоб пропозиція була прийнята (акцептовано) іншою стороною. Прийнята пропозиція про укладання Договору (акцепт) також має відповідати певним вимогам. По-перше, акцепт повинен виходити від особи, якій зроблено пропозицію (оферта), по-друге, він повинен бути безумовний. Велике значення має терміни, протягом яких пропозицію має-бути прийнято. Коли оферта зроблена із значенням строку для відповіді (тверда оферта), договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) отримано протягом цього терміну. Коли терміни в оферті не вказано (вільна оферта), то прийняття має юридичне значення, якщо відповідь отримана протягом нормального необхідного часу, встановленого чинним законодавством.

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушили права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними.

Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Так, одержання податкової вигоди є необґрунтованим у випадку, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідно до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р., податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 зазначеного Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4 Положення № 88).

Таким чином, підтвердженням обґрунтованості здійснення господарського зобов'язання, зокрема, щодо отримання товару, є документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV та приписів Положення № 88, які підтверджують факт отримання такого товару від іншої особи, а також наявність зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Зазначені документи свідчать про проведення операції з дотриманням господарської компетенції учасників правочину.

Окрім зазначеного, перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У випадку здійснення перевезення для власних потреб (п. 2 Переліку №207) серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а перевізнику дозволено застосовувати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж (накладна за типовою формою №М-11, затвердженою наказом Мінстату від 21.06.1996 року №193)

Такий саме висновок міститься в листі МВС від 01.12.2009 року №4/1-11102.

Виходячи з загальних норм Закону України від 05.04.2001 року №2344-111 «Про автомобільний транспорт»під власними потребами розуміється перевезення вантажів, право власності на які належить перевізнику і щодо яких він може самостійно встановлювати маршрут переміщення.

TOB «КЕБК»в фінансово-господарських стосунках при придбанні будівельних товарів у TOB «Астана К»виконувало лише контролюючу функцію щодо якості, кількості та комплектності поставлених матеріально-технічних ресурсів та приймало ризик їх випадкової втрати та випадкового ушкодження до моменту здачі об'єкту будівництва в експлуатацію.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ).

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями (далі - Закон №996) податковий облік базується на даних бухгалтерського обліку.

Законом №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Також, згідно з п.44.1. ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.2. ПКУ, встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Таким чином, первинна документація TOB «КЕБК», в тому числі Договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, рахунки, податкові накладні і таке інше, яка підтверджує господарські операції проведені позивачем є роздрукована, згрупована за певними ознаками, своєчасно відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна №78 на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн., та податкова накладна №309 від 05.05.2011 року на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн., отримані Позивачем - TOB «КЕБК»від TOB «Астана К»»в період, коли вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований платником податку на додану вартість, а також коли підприємство ТОВ «Астана К»значилось в ЄДРПОУ.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В свою чергу, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.

Підпунктом п.201.1 ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити, а саме окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товару (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна виписана TOB «КЕБК»№309 від 05.05.2011 року на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн. є дійсна, оскільки заповнена особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, в ціні поставленого товару, TOB «КЕБК»було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкову накладну №309 від 05.05.2011 року на загальну суму 1 998 308,22, в тому числі ПДВ 333 051,37 грн., зауважень чи недоліків щодо оформлення якої під час перевірки та у судовому засіданні не було заявлено відповідачем.

Розрахунки між сторонами за поставлені будівельні матеріали проводились у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №731 від 25.05.2011 року на суму 999 154,22 грн., у т.ч. ПДВ 1666 525,70 грн. та №730 від 24.05.2011 року на суму 999 154,00 грн., у тому числі ПДВ 166 525,67 грн.

Отже, позивачем поставлений TOB «Астана К»товар оплачений у повному обсязі в загальній сумі 1 998 308,22 грн. в тому числі ПДВ 333 051,37 грн. Вказана сума податку була включена до складу сум податкового кредиту за травень 2011 року.

Доказів визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку - TOB «Астана К»і його свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, відповідачем не надано, як і доказів притягнення посадових осіб TOB «Астана К»до адміністративної, кримінальної відповідальності, а також не надано суду будь-які інші документи в тому числі, вироки, рішення суду, згідно яких відповідно до чинного законодавства, підтверджується нікчемність укладеного TOB «Астана К»договору та безпідставність складання податкових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно акту перевірки податкова накладна виписана TOB «КЕБК»не прийнята в якості підтвердження суми витрат щодо сплаченого податку на додану вартість, оскільки виписана платником податку, який не мав право на формування сум податкового кредиту.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника та операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у травні 2011 року.

Посилання Відповідача - ДПІ у Вишгородському районі Київської області на складену службову записку ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва №3328/ДПІ/26- 10/90 від 23.05.11 року, як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкової накладної TOB «КЕБК»та, відповідно, безпідставність врахування TOB «КЕБК»такої податкової накладної у податковому обліку не є підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту TOB «КЕБК». Зазначена в Акті обставина не може бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства TOB «КЕБК», яка ніяким чином не впливала на господарські відносини між TOB «Астана К»та TOB «КЕБК», і ніяким чином не залежала від волі останнього.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при придбанні товару та чинним законодавством не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни.

Таким чином, сума податкового кредиту позивача за травень 2011 року, сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від TOB «Астана К», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній ситуації такий обов'язок покладений відповідачем на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною або безтоварною, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За таких обставин, твердження відповідача про завищення позивача податкового кредиту з ПДВ та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у перевіряємий період, є помилковим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено та не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2178 грн. 19 коп., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 2178 грн.19 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000192300 від 31 січня 2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №0000192300 від 31 січня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» сплачений судовий збір у сумі 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 липня 2012 р.