Рішення № 25342536, 18.07.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/2431/2012

Справа № 2/0513/707/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого -судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Заговоричева Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 07 лютого 1977 року по 05 листопада 1993 року він працював на шахті «Красноармійська-Капітальна»в/о «Красноармійськвугілля», (на час слухання справи у суді шахта «ім. О.Г.Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля») правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», на різних посадах, а з 23.04.1978 року машиністом підземного електровозу третього розряду з повним робочим днем у шахті.

03.07.1993 року у четверту зміну приблизно о 04.50 год. з ним трапився нещасний випадок при наступних обставинах, а саме, по закінченню наряду він їхав на панцирному вагоні для виїзду на горизонт 986 м. Зістрибуючи з вагону він підсковзнувся та обома ногами потрапив під колеса вагонів, у зв'язку з чим був травмований в область обох ніг, грудної клітини та правої кісті. Потрапивши до Димитровської ЦМЛ він там знаходився на лікуванні з 03.07.1993 року по 23.09.1993 року з діагнозом травматичний шок 2-3 ступенів, травматичний відрив правої стопи, відкритий перелом лівої малої берцової кістки з суміщенням осколків, закритий перелом п'ятої п'ясної кістки, правої кістки з суміщенням осколків, забив, герматроз лівого колінного суглобу, забив, придавлення та забив обох нижніх кінцівок та грудної клітини справа, підрив кожного лоску та лівої голені, травматичний неврит малого берцового нерва лівої стопи. В задовільному стані після проходження процедури лікування та ампутації правої нижньої кінцівки на рівні голені його було виписано з травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ на амбулаторне лікування до травматолога та невропатолога.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1. З моменту отримання травми його стан здоров'я що року значно погіршився, він вимушений час від часу лікуватися у зв'язку з травмою. Після травми в нього різко виразився остеопороз лівого колнного суглоба.

З 05.11.1994 року по даній травмі міжрайонна МСЭК встановила йому 90% стійкої втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності у послідуючому рекомендовано протезування та звільнення від роботи, а з 1994 року встановлено 60% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності рекомендовано протезування та можливість роботи горноробочим на поверхні.

05.11.1993 року відповідачем його було звільнено через інвалідність.

На час направлення позову до суду йому призначено щомісячна грошова страхова сума, але ані Відповідачем ані Красноармійським Фондом ССНВВПЗ йому моральна шкода не призначалась та не відшкодовувалась.

У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху у зв'язку з інвалідністю, психологічний дискомфорт у зв'язку з ампутацією правої нижньої кінцівки що викликає в нього значне порушення сердечного спокою яке, він відчуваю до теперішнього часу. Через травму він не може виконувати чоловічу фізично тяжку працю та тривалий час знаходитись на ногах, через біль яку він постійно відчуває, у зв'язку з чим він змушений звертатись до лікарів, та відчувати біль, що його сильно гнітить, викликає почуття сорому, провини в тім, що він не може допомагати своїм близьким родичам. Для проведення поточних ремонтних робіт будинку він змушений наймати людей, що прагне від нього додаткових матеріальних витрат. Окрім того, через травму, він втратив роботу якою захоплювався та якою пишався. З моменту травми він не можу виконувати деяку суто чоловічу роботу по господарству, тому що дані операції у зв'язку з травмою ніг та відсутності правої нижньої кінцівки йому дуже важко виконувати без чиєї або допомоги, від чого відчуваю почуття незручності. Він став мало рухливий, тому що пересування викликає в нього біль, а від тривалого пересування за допомогою протезу, який постійної натирає культу та визиває дерматині захворювання та він швидко утомлюється. До травмування він регулярно захоплювався риболовлею та займався господарством на дачі. Внаслідок травми він не може здійснювати свої захоплення, від чого він почуваю постійний психологічний дискомфорт. Із-за травми був змінений його життєвий уклад, він став замкнутий, мало товариський, втратив життєвий стимул, змушений відвідувати лікарні, у зв'язку з чим постійно страждає.

Заподіяну мені моральну шкоду він оцінює у 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травм, а також з фізичного болю який він переніс та фактичного погіршення стану здоров'я, який він отримав, що відображено у втраті ним працездатності на 90%, отримання групи інвалідності та втрати роботи.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги наполягав задовольнити на розсуд суду.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську до суду не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти винесення рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07 лютого 1977 року по 05 листопада 1993 року він працював на шахті «Красноармійська-Капітальна»в/о «Красноармійськвугілля», (на час слухання справи у суді шахта «ім. О.Г.Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля») правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», на різних посадах, а з 23.04.1978 року машиністом підземного електровозу третього розряду з повним робочим днем у шахті. (а. с. 3-5).

03.07.1993 року у четверту зміну приблизно о 04.50 год. з ним трапився нещасний випадок при наступних обставинах, а саме, по закінченню наряду він їхав на панцирному вагоні для виїзду на горизонт 986 м. Зістрибуючи з вагону він підсковзнувся та обома ногами потрапив під колеса вагонів, у зв'язку з чим був травмований в область обох ніг, грудної клітини та правої кісті. Потрапивши до Димитровської ЦМЛ він там знаходився на лікуванні з 03.07.1993 року по 23.09.1993 року з діагнозом травматичний шок 2-3 ступенів, травматичний відрив правої стопи, відкритий перелом лівої малої берцової кістки з суміщенням осколків, закритий перелом п'ятої п'ясної кістки, правої кістки з суміщенням осколків, забив, герматроз лівого колінного суглобу, забив, придавлення та забив обох нижніх кінцівок та грудної клітини справа, підрив кожного лоску та лівої голені, травматичний неврит малого берцового нерва лівої стопи. В задовільному стані після проходження процедури лікування та ампутації правої нижньої кінцівки на рівні голені його було виписано з травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ на амбулаторне лікування до травматолога та невропатолога.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1. З моменту отримання травми його стан здоров'я що року значно погіршився, він вимушений час від часу лікуватися у зв'язку з травмою. Після травми в нього різко виразився остеопороз лівого колінного суглоба. (а. с. 7-9).

З 05.11.1994 року по даній травмі міжрайонна МСЭК встановила йому 90% стійкої втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності у послідуючому рекомендовано протезування та звільнення від роботи, а з 1994 року встановлено 60% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності рекомендовано протезування та можливість роботи горноробочим на поверхні. (а. с. 10-13).

05.11.1993 року відповідачем його було звільнено через інвалідність.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694- XII «Про охорону праці», який діяв на час, коли було встановлено, що втрата прцездатності у позивача стала наслідком отриманих на виробництві травм, передбачав можливість відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, в редакції яка була чинна на час виникнення правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалася п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 23.06.1993 року № 472 (далі Правила) і розмір відшкодуванню заробїтної плати незалежно від інших будь-яких виплат. З роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. На час розгляду справи у суді (на 01.07.2012 року) розмір мінімальної заробітної плати складає 1 102 грн. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_3, стан його здоров'я, вимушені зміни у його життєвих та виробничих стосунках, засади розумності та справедливості, і вважає можливим стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я умовами виробництва 60 000 грн. Доводи відповідача про недоведеність заподіяння позивачу моральної шкоди неможна визнати обгрунтованими, оскільки сам факт ушкодження здоров'я, що не оспорюється відповідачем, свідчить про заподіяння моральної шкоди. Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Судом встановлено, що в зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 90% працездатності в зв'язку з травмою пов'язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці", «Правил безпеки у вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 60%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч грн.) 00 коп.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3 60 000 (шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: