Ухвала суду № 25340139, 05.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-16056/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченко І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-16056/11/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам у розмірі 1780,80 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що відповідачем по справі подано звіт за 2010 рік, відповідно до якого загальна сума встановленого розміру страхових внесків, що підлягають до сплати, складає 1804,80 грн., тоді як фактично на момент звернення до суду відповідачем сплачено 24,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1780,80 грн., яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (64300, м.Ізюм, пр. Леніна,2, р/р 256063015403, у ВАТ "Держощадбанк" України, МФО 350147, код 22682514) заборгованість у розмірі 1780,80 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 80 копійок).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова.

Згідно поданого до позивача звіту за 2010 рік відповідач самостійно визначив розмір страхових внесків за кожний місяць 2010 року окремо і в загальній сумі 1 804,80 грн., із них сплачено 24, 00 грн. Сума простроченої заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з вирахуванням часткової сплати складає 1 780, 80 грн.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником та сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.

Відповідно до п.2 Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 2461-VI, фізичним особам - підприємцям, які обрали особливий порядок оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та членам їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим законом.

Відповідачем відповідно до вимог п.11.12. ч.11 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 12-1 подано звіт за 2010 рік, яким визначений розмір страхових внесків за 2010 ріку розмірі 1804,80 грн.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану підприємця.

Із дослідженої судом картки особового рахунку громадянина-підприємця вбачається, що відповідачем по справі фактично сплачено 24,00 грн., внаслідок чого сума заборгованості складає 1780,80 грн.

Відповідно до положень, ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", р.8 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на адресу відповідача направлена вимога про сплату боргу від 05.05.2011 року № ф1354, проте сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Частиною 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючої на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідачем самостійно визначено суму страхових внесків за 2010рік, на момент розгляду справи відповідачем залишок заборгованості не було сплачено у встановлений строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 30.01.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-16056/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.