Ухвала суду № 25340070, 05.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/1187/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-1670/1187/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ "Тепловозоремонтний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2012 року № 0000251702, № 0004122306, № 0000092202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка ВАТ "Тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого прийняті податкові повідомлення рішення від 07 лютого 2012 року № 0000251702 (а.с. 21) про донарахування податку на доходи найманих працівників на суму 357691,26 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 502,32 грн., № 0004122306 (а.с. 24) про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 303637,46 грн., № 0000092202 (а.с. 22) про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13203,92 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті без урахування фактичних обставин, оскільки порушення, встановлені податковим органом не мали місця в його господарській діяльності, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року задоволено частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод".

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000251702 від 07 лютого 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 355 665,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1,00 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0004122306 від 07 лютого 2012 року в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 117,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Полтаві в період з 05 грудня 2011 року по 17 січня 2012 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року. У ході перевірки виявлено порушення, що відображені в акті перевірки від 24 січня 2012 року № 349/23-2/13962568.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року № 0000251702, № 0004122306, № 0000092202.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 07.02.2012 р. № 0000251702, № 0004122306 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 355 665,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1,00 грн., № 0004122306 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 117,00 грн. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із правомірністю включення до порушень, що увійшли до складу цього спірного податкового повідомлення-рішення, суми в розмірі 30,00 грн. пов'язаної із виплатою працівнику позивача добових з мотивів відсутності посвідчення про відрядження. З цього приводу суд керується тією обставиною, що перевіркою встановлено, що датою подання авансового звіту є 08 червня 2011 року. Чинною на момент виникнення спірних правовідносин Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, поняття посвідчення про відрядження не визначено, що виключає можливість вимагати оформлення зазначеного документа у позивача.

Податковим органом виявлено порушення позивачем порядку включення до податкового обліку квитанції від 25 серпня 2010 року б/н на суму 87,00 грн., що полягає у відсутності у ВАТ "Тепловозоремонтний завод" свідоцтва про сплату єдиного податку продавця та чеку РРО за придбаний товар. Позивач надав суду зазначені документи до розрахункового документа б/н від 25 серпня 2010 рок на суму 87,00 грн., чим підтвердив факт правомірності віднесення до податкового обліку зазначеної квитанції, що у свою чергу спростовує висновки акта перевірки.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2012 року № 0004122306 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 117,00 грн. (87,00 грн. + 30,00 грн.).

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 07 лютого 2012 року № 0000251702 в частині неперераховування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум доходів у вигляді заборгованості із заробітної плати, компенсацій за відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку, затримку у виплаті заробітної плати, моральної шкоди на суму 355665,36 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 01,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб із сум доходів у вигляді заборгованості із заробітної плати, компенсацій за відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку, затримку у виплаті заробітної плати, моральної шкоди, а саме: факти виплати фізичним особам вищевказаних доходів за рішеннями районних судів м. Полтави відповідно до затвердженого ППВР ВДВС ГУЮ у Полтавській області розрахунку розподілу стягнутих з боржника для задоволення вимог стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження від 23 березня 2011 року № 13968803 про стягнення з позивача коштів на загальну суму 2371102,41 грн. Відповідач, визначивши податковим агентом підприємство позивача, ставить у вину останньому неперерахування до бюджету сум податку із стягнутих органом ДВС коштів у розмірі 355665,36 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими санкціями) - 01,00 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Судом встановлено, що на виконанні у ППВР ВДВС ГУЮ у Полтавській області знаходилось зведене виконавче провадження від 23 березня 2011 року № 13968803, боржником у якому значилось підприємство позивача. До складу вказаного зведеного виконавчого провадження увійшли виконавчі документи щодо стягнення заборгованості при звільненні та компенсації за затримку заробітної плати. Судом встановлено, що державним виконавцем в межах виконання зведеного виконавчого провадження від 23 березня 2011 року № 13968803 стягнуто з ВАТ "Тепловозоремонтний завод" суму заборгованості в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1, підпунктами 162.1.2, 162.1.3 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи з фізичних осіб є: фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Стаття 18 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Платником податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент та об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), що передбачено статтями 162, 163 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Як випливає з пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Згідно вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи з фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри

Статтею 165 Податкового кодексу встановлюється вичерпний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загально місячного (річного) оподаткованого доходу, втім компенсація та моральна шкода за несвоєчасну виплату заробітної плати, середній заробіток за дні затримки при розрахунку та несвоєчасної виплати заробітної плати, інші витрати, пов'язані з несвоєчасною виплатою заробітної плати за рішенням суду не входить до переліку встановлених цією статтею.

Крім того, підпункт 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

З урахуванням того факту, що позивач фактично не виконував перерахування коштів фізичним особам, його не можна вважати податковим агентом у розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та як наслідок покладати на ВАТ "Тепловозоремонтний завод" обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним стягнення з позивача податку з доходів фізичних осіб в розмірі 355665,36 грн. та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій за таке порушення в розмірі 01,00 грн.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив частково адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 25.04.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-1670/1187/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.