Ухвала суду № 25340028, 03.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р.Справа № 2а-247/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електропром" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-247/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електропром"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Електропром" (далі - ТОВ НВП "Електропром", позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003112302 та №0003092302 від 09.08.2011 р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова на підставі акту № 2780/235/14089096 від 22.07.2011 р. по результати планової виїзної перевірки ТОВ НВП "Електропром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права ,просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Також представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з не прийманням участі при розгляді справи судом першої інстанції.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що явка представника позивача не була визнана судом обов'язковою, тому вважає заявлене клопотання безпідставним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом злиття згідно з додатком у тому числі Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби є правонаступником прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ НВП "Електропром" є юридичною особою, як платник податків, зборів (основних платежів) знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова, здійснює господарську діяльність у сфері електроустаткування будівель, монтажних робіт, ремонту і технічного обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Київському районі м. Харкова з 24.06.2011р. по 15.07.2011р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., результати якої оформлені актом № 2780/235/14089096 від 22.07.2011р. Судом з'ясовано, що позивач з обставинами проведеної щодо нього перевірки був обізнаний, до перевірки допустив та надав необхідні для перевірки документи.

Висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 2780/235/14089096 від 22.07.2011р. встановлено порушення ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ»п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток на загальну суму 230312,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010р. на суму 187085,00 грн. та за 1 квартал 2011р. на суму 43227,00 грн., а також п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 с. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість на загальну суму 219660,00 грн., в тому числі за листопад 2010р. на 24443,00 грн., за грудень 2010р. на 127492,00 грн., за січень 2011р. на 10899,00 грн. та за березень 2011р. на 41105,000 грн..

На підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки № 2780/235/14089096 від 22.07.2011р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Харкова 09.08.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0003092302 про визначення ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 277084,25 грн., з яких 230312,00 грн. - за основним платежем та 46772,25 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0003112302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 261575,00 грн., з яких 219660,00 грн. -за основним платежем та 41915,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Вище вказані податкові повідомлення-рішення № 0003092302 та № 0003112302 від 09.08.2011р. були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом послідового подання скарг до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких від 06.10.2011р. № 4410/10/25-103 та від 19.12.2011р. № 7781/6/10-2115 відповідно скарги ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0003112302 та 0003092302 від 09.08.2011р. прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що за змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зауважує, що витрати в податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем від КП «Будкомунтехсервіс» отримано податкову від 31.12.2010р. № 97 та видаткову від 24.12.2010р. № 000143 накладні на суму 28020,00 грн., в т.ч. ПДВ -4670,00 грн., щодо придбання вимикачів автоматичних, а також податкову № 98 від 31.12.2010р. та видаткову від 24.12.2010р. № 000154 накладні на суму 10734,00 грн., в т.ч. ПДВ -1789,00 грн., щодо придбання азбестоцементних труб, цегли та піску. Судовим розглядом встановлено, що товарно-матеріальні цінності було придбано без укладення письмового договору. Колегія суддів зауважує, що додані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних від 24.12.2010р. № 000143 та № 000154 не містять даних про місце складання та осіб, які їх склали, що позбавляє можливості ідентифікації вказаних осіб. Долучена до матеріалів справи накладна на внутрішнє переміщення вимикачів та азбестоцементних труб № 24/12 від 24.12.2010р. не містить даних про особу, яка була уповноважена на отримання та переміщення товару. Не є належним доказом транспортування придбаного товару і надана позивачем копія подорожнього листа вантажного автомобіля від 24.12.2010р., яка не містить даних про транспортування вимикачів автоматичних, азбестоцементних труб, цегли та піску від КП «Будкомунтехсервіс».

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та КП «Будкомунтехсервіс» укладено договір підряду № 286 від 01.10.2010р., за яким КП «Будкомунтехсервіс» було зобов'язане здійснити комплекс робіт на загальну суму 799740,00 грн. зі строком здачі в грудні 2010р.. Конкретний зміст замовлених позивачем робіт договором № 286 від 01.10.2010р. не обумовлено, а лише зазначено, що роботи визначатимуться актами виконаних робіт. КП «Будкомунтехсервіс» на адресу позивача 31.12.2010р. виписало податкові накладні(а.с. 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 96, 98, 100). На підтвердження укладених договорів підряду між позивачем та КП «Будкомунтехсервіс»укладено договір підряду № 286 від 01.10.2010р. позивачем було надано копії актів приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в не містять обов'язкових даних, необхідних до даної форми актів.

Відповідно до висновків акту перевірки по взаємовідносинам з ПП "Спецстройсистема" колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження укладених договорів підряду між позивачем та ПП «Спецстройсистема» від 04.10.2010р. № 52-юр/41010; від 15.10.2010р. № 314-1/1510; 25.11.2010р. № 377-1/2511; 24.12.2010р. № 384-1/2412/07; договорів ремонту приміщення від 20.12.2010р. № 397; 01.03.2011р. № 43, позивачем також було надано копії актів приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в за листопад 2010 року - березень 2011 року не містять обов'язкових даних, необхідних до даної форми актів.

Крім того, на виконання договору підряду між позивачем та ПП «Спецстройсистема» від 04.10.2010р.виписані ПП «Спецстройсистема» податкові накладні від 06.10.2010р. № 39118 на суму 62000,00 грн., в т.ч. ПДВ -10333,33 грн., та від 13.10.2010р. № 30190 на суму 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ -7000,00 грн., в якості умови поставки містять посилання на договір № ДГ-52-ЮР/41010 від 04.10.2010р., а в якості номенклатури поставки -на оплату за договором № 05/08/10 від 04.10.2010р., що не відповідає фактично укладеному між сторонами договору.

В договорі ремонту огорожі та приміщення від 20.12.2010р. № 397 не визначена адреса, за якою мають бути виконані роботи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, позивач на підставі усних домовленостей та відповідно до податкової № 4801 та видаткової № РН-4801 накладних від 02.11.2010р. на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ -3333,33 грн., придбав у ПП «Спецстройсистема» двері алюмінієві. Видаткова накладна № РН-4801 від 02.11.2010р. не містить даних про осіб, які приймали участь в господарській операції. Надані позивачем накладні на внутрішнє переміщення товару № 2/11 від 02.11.2010р. та № 3/11 від 03.112010р. не містять даних про особу, що була уповноважена на отримання та переміщення товару. Наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 02.11.2010р. та 03.11.2010р. не містять даних про місцезнаходження вантажу, його назву та місце доставки, маршрут руху визначено «по місту та області»з видачею 10 літрів пального, в той час, як постачальник товару знаходиться в м. Дніпропетровську.

Відповідно до висновків акту перевірки № 2780/235/14089096 від 22.07.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Технопром.Буд» колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується судом апеляційної інстанції, що 22.03.2011р. між ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та ТОВ «Технопром.Буд» укладено договір № 077 на виконання ремонту приміщень адміністративно-побутового корпусу за адресою по вул. Заводській, 1 в с. Солоницівка Харківської області. Відповідно в акті приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в за березень 2011р. містить посилання на договір № 77 від 21.03.2011р., що не відповідає фактичним даним щодо номеру та дати укладеного між сторонами договору. До того ж, акт приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в за березень 2011р. не містить даних про дату його складання та осіб, що його підписали. При цьому, і податкові накладні від 23.03.2011р. № 2301 на суму 117000,00 грн., в т.ч. ПДВ -19500,00 грн., від 30.03.2011р. № 3005 на суму 31000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5166,67 грн., та від 31.03.2011р. № 3102 на суму 489,18 грн., в т.ч. ПДВ -81,53 грн., містять посилання на договір підряду від 21.03.2011р., який до матеріалів справи позивачем не надано.

Відповідно до висновків акту перевірки № 2780/235/14089096 від 22.07.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «ВКП «Аспект-2006» колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується між позивачем та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» було укладено договір підряду № ЭХС-5/2010 від 01.01.2010р. про виконання робіт та послуг з технічного обслуговування електротехнічного обладнання, супроводження угод з взаєморозрахунків за електроенергію, отриману об'єктами ЗАТ «УМС», виконання ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт. 30.06.2010р. між сторонами було складено акт приймання-передачі виконаних робіт змісту таких робіт не містить, а містить посилання на інші акти приймання-здачі виконаних робіт. В податковій накладній ТОВ «ВКП «Аспект-2006»№ 288 від 30.06.2010р. на суму 94328,82 грн., в т.ч. ПДВ - 15721,47 грн., в якості номенклатури поставки вказано про забезпечення аварійного електропостачання БС мобільного зв'язку ЗАТ «УМЗ», що не відповідає ні умовам договору, ні акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2010р.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідні угоди мають характер безтоварних.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Електропром" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-247/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.