Ухвала суду № 25333563, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.

справа № 2а-6218/11/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Прокопчук Т.С. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Мачихін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року у справі №2а-6218/11/0870 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинними та скасування податкових-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод»(далі по тексту –ПАТ «ЗАЗ», позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту – відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000600802 від 11.03.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 11.03.2011 року №0000600802.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважала, що у разі отримання податкових накладних, у тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником у поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку –покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених п.9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244 і (за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту) в рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит»податкові декларації з ПДВ. Позивач, на думку відповідача, не надав жодного підтвердження щодо отримання зазначених податкових накладних у звітних періодах –жовтні –листопаді 2010 року, не скористався правом, передбаченим абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- правом додати до податкової декларації з ПДВ заяву зі скаргою на постачальників товарів (послуг), які у відповідний строк не надали податкові накладні, а тому з порушенням пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищена сума від’ємного значення жовтня 2010 року на суму 1298082 грн. та листопада 2010 року на суму 3553754 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем під час перевірки посадовим особам відповідача були надані всі первинні документи, на підставі яких формувався податковий кредит звітних періодів, що не заперечувалось відповідачем, як останнім не ставився під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій, суд зазначив, що датою виникнення права на податковий кредит для позивача, було отримання ним податкової накладної, а порушення юридичною особою - контрагентом вимог законодавства про оподаткування, а саме –несвоєчасне надання податкових накладних, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з 09.02.2011 року по 18.02.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод»(після перейменування - ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод») з питання правильності обчислення від’ємного значення ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась у жовтні 2010 року. За результатами перевірки 21.02.2011 року було складено акт №24/08-12/25480917, яким встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки 11.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000600802, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 1298082 грн. (а.с.10,38-53, т.1).

Позивач у подальшому звертався зі скаргами до ДПА в Запорізькій області та ДПА України, однак, за результатами розгляду скарг, вищевказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Згідно акту перевірки у зв’язку з порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту по деклараціям за жовтень 2010 року на суму 1298081,86 грн. та листопаді 2010 року на суму 3553753,57 грн., у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту жовтня, листопада 2010 року податкових періодів минулих періодів. Податковий кредит був сформований за рахунок податкових накладних за періоди: вересень, жовтень 2009 року, березень –жовтень 2010 року. На думку відповідача, підставою для формування податкового кредиту з урахуванням вищевказаних податкових накладних є документальне підтвердження дати надходження цих податкових накладних від продавця, а саме зареєстрований відповідно лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Оскільки, позивач не надав жодного підтвердження щодо отримання зазначених податкових накладних у звітних періодах –жовтень –листопад 2010 року, то формування податкового кредиту з урахуванням вищевказаних податкових накладних, на думку відповідача, не є правомірним. (а.с.18-20 акту перевірки).

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.7 ст. 7 цього Закону встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Згідно підпункту 7.7.1 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Підпунктом «а»пп. 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Як вбачається з вищенаведеної норми, подача скарги є правом, а не обов’язком платника податку.

Згідно пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на це, відшкодування надміру сплаченого податку може заявлятися не пізніше 1095 днів, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, а, отже, включення податкових накладних за цей період з метою формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи те, що позивачем до податкового кредиту за жовтень –листопад 2010 року, суми якого підлягали бюджетному відшкодуванню згідно заяви позивача, були включені податкові накладні за період вересня, жовтня 2009 року, березня –жовтня 2010 року, колегія суддів вважає, що позивач мав право на таке бюджетне відшкодування сум ПДВ.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі –залишити без задоволення.

Постанову Запороізького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року у справі №2а-6218/11/0870 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко