Рішення № 25333170, 18.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р.Справа № 5023/2365/12 вх. № 2365/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Таран Н.М., за дорученням, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Приватного підприємства "Світ Кассандри", м. Харків

про стягнення 666,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 666,00 грн. збитків у вигляді зайво перерахованих коштів. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем існували відносини за договором поставки будівельних матеріалів (передбачений статтею 712 Цивільного кодексу України - "договір поставки"), укладеним шляхом прийняття замовлення до виконання, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Пропозиція щодо постачання була здійснена Позивачем шляхом усного замовлення будівельного матеріалу - бетону М-150. На підтвердження прийняття даного замовлення до виконання Відповідачем було надано Позивачеві оформлений рахунок-фактуру від 14.03.2011 р. за № 14-01/03, в якому визначено найменування замовленого матеріалу, ціна та кількість.

Зазначений рахунок був оплачений Позивачем (платіжне доручення від 18.03.2011 р. № 6932), що фактично підтверджує наявну згоду Позивача з умовами здійснення постачання будівельного матеріалу, висловленими та оплаченими у раніше наданому рахунку. Відповідач, в свою чергу, поставив на адресу Позивача замовлений будівельний матеріал - бетон М-150. Внаслідок здійснення зазначеної операції була оформлена податкова накладна.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПКУ) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПКУ, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

На виконання вимог ПКУ, Відповідачем була виписана податкова накладна від 18.03.2011 р. № 6004 на суму 3 996 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 666 грн. 00 коп., та надана Позивачу у серпні 2011 року.

Позивачем вищевказана податкова накладна була віднесена до податкового кредиту та відображена у декларації з ПДВ за серпень 2011 р. та доданих до неї документів, заповнення яких передбачено Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПАУ № 41 від 25.01.2011 р.: у Додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" у розділі Податковий кредит, у "Реєстрі отриманих та виданих" податкових накладних" у розділі Отримані податкові накладні.

З урахуванням строків подання декларації, встановлених п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, декларація з ПДВ за серпень 2011 року була відправлена Позивачем 20.09.2011 р. до податкової інспекції в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 р. за № 233 "Про надання електронної податкової звітності"20.09.2011 р. Позивачем були отримані квитанції № 1 про надходження документів до шлюзу приймання звітності ДПА України по декларації з ПДВ та додатках до неї окремо по кожному. У квитанції № 1 до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних були надіслані зауваження, у тому числі про анулювання реєстрації Відповідача, як платника податку на додану вартість з 16.03.2011 р.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Згідно з п. 184.6 ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Оскільки з 16.03.2011 р. Відповідач вже не був платником податку, виписана податкова накладна 18.03.2011 р. за № 6004 не надавала права Позивачу на включення до податкового кредиту та зменшення суми податку на додану вартість на суму сплаченого Відповідачу ПДВ (666 грн. 00 коп.). Відповідачем був порушений п. 201.8 ст. 201 ПК України. Позивач був змушений збільшити суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 666 грн. 00 коп. шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2011 р.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ Відповідача, вартість товару повинна сплачуватись без ПДВ.

Оскільки Позивач не був обізнаний про скасування Відповідачу свідоцтва платника ПДВ, то разом з належною до сплати сумою перерахував Відповідачу і ПДВ у сумі 666 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення.

21.10.2011 р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію від 13.10.2011 р. № 01-62юр/7697 про добровільне перерахування йому безпідставно сплаченого ПДВ в сумі 666 грн. 00 коп., яку Відповідач залишив без відповіді.

П. 8 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 2 п. 1).

Частиною 1 статті 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Також ч. 1 ст. 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарський сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок щодо протиправності поведінки Відповідача, яка полягає у наданні Позивачу у серпні 2011 року податкової накладної від 18.03.2011 р. № 6004 в той час, як свідоцтво платника ПДВ було 16.03.2011 р. анульовано податковим органом. Цими діями Відповідач порушив вимоги п. 201.8 ПК України та спричинив Позивачу збитки, які полягають у зайво перерахованому ПДВ в сумі 666 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Світ Кассандри-350" (вул. Каразіна, буд. 6-Б, м. Харків, 61000, р/р 26009310073701 в Філії АБ "Південний" в м. Харкові, МФО 350761, код ЄДРПОУ 33677233) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, ЄДРПОУ 00131954) - 666,00 грн. збитків та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 липня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.