Рішення № 25332784, 16.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8034-2012 16.07.12За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Всеукраїнського благодійного фонду «Фонд національного і духовного відродження»

про стягнення 12 850,03 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. від 13.02.12

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Всеукраїнського благодійного фонду «Фонд національного і духовного відродження»12 850,03 грн., в тому числі 12 141,71 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 67,78 грн. інфляційної складової боргу, 129,61 грн. річних та 510,93 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 330959 від 15.11.2010 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.11.2011р. по 01.05.2012р.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 330959 від 15.11.2010 у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 141,71 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 67,78 грн. інфляційних втрат, 129,61 грн. 3% річних та 510,93 грн. пені.

Ухвалою від 20.06.2012 року було порушено провадження по справі № 5011-53/8034-2012 та розгляд справи призначено на 16.07.2012 року.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, долучив до матеріалів справи інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію та довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2012 не з'явився, витребувані ухвалою суду від 22.06.2012 докази та відзив на позовну заяву не подав, про причини нез'явлення представника в судове засідання не повідомив.

Згідно зі ст. 64 ГПК України, суд надсилає сторонам копію ухвали про порушення провадження у справі за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій вказується час та місце проведення судового засідання. У разі відсутності сторони за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним їй чином.

Судом направлено ухвалу про порушення провадження у справі як на адресу, що вказана у позовній заяві так і на адресу, що вказана у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаними адресами вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (постачальник) та Всеукраїнським благодійним фондом «Фонд національного і духовного відродження»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330959 від 15.11.2010.

Відповідно до пункту 1.1. договору, предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикорстовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України '"Про заставу", як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку 4 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РТ).

Згідно з пунктом 2 додатку 4 до договору, встановлено що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується "Абонентом" не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 4 додатку 4 до договору, абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопосгачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2011 року по 01.05.2012 року відповідач спожив теплової енергії на суму 17 243,05 грн., за яку оплатив 3 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору та чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим станом на 01.06.2012 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 12 141,71 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 12 141,71 грн.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання в повному обсязі щодо по оплати отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 12 141,71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 141,71 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 510,93 грн., витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 67,78 грн. та 3% річних в розмірі 129,62 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 7 додатку 4 до договору встановлено, що у разі порушення терміну сплати за поточне споживання, визначеного у п.2 даного додатку, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0.5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220185 від 14.12.2001 року, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 10 369,02 грн., 3 % річних в розмірі 832,62 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2 032,27 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнського благодійного фонду «Фонд національного і духовного відродження»(01054, м. Київ, вул. Хрещатик, 13, ідентифікаційний код 21688733 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 12 141,71 грн. (дванадцять тисяч сто сорок одну гривню 71 коп.) основного боргу, 510,93 грн. (п'ятсот десять гривень 93 коп.) пені, 67,78 грн. (шістдесят сім гривень 78 коп.) збитків від інфляції, 129,61 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 61 коп.) 3% річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 18.07.2012