Рішення № 25332783, 17.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8029-2012 17.07.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"ДоДочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос "АТХК "Київміськбуд"Простягнення 99390,20 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Марковська В.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос "АТХК "Київміськбуд" (далі-відповідач) про заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором №1540522 від 01.06.2003 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано інфляційних втрат , 3% річних та пені. Всього ціна позову становить 99390,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.07.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.07.2012 р.

12.07.2012 р. від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребуванні ними документи, а також відзив на позовну заяву. Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує в задоволенні позовних вимог,оскільки заборгованість є заборгованістю мешканців, кінцевих споживачів теплової енергії, погашення якої здійснюється мешканцями до початку нового опалювального періоду, а стягнення коштів з відповідача призведе до значного погіршення фінансового становища та неможливості нормального виконання функцій з обслуговування будинків.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, з якої вбачається, що відповідачем за спірний період в червні 2012 р. сплачено грошові кошти в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач булв належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №1540522 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1, Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 2 додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатка №4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, абонент виконує до 25 числа поточного місяця.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку відповідно до Звернення-доручення про укладення договору за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором від 01.06.2003 та обліковими картками з липня 2009 по травень 2012, що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 91413,31 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Представником позивача було надано суду довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію, відповідно до якої станом на час розгляду справи заборгованість відповідача відсутня.

Як вбачається з відтиску поштового штемпелю на конверті позовної заяви та доданих до неї документів, позивач звернувся із позовом до суду 15.06.2012 р.

При цьому з вказаної довідки вбачається, що сума боргу у розмірі 59465,87 грн. було погашено відповідачем у травні 2012 року, тобто до звернення позивача до суду.

Відтак, позовні вимоги в цій частини було заявлено позивачем безпідставно, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З довідки також вбачається, що сума заборгованості у розмірі 31947,44 грн. було погашено відповідачем після звернення до суду, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо того, що спірна заборгованість є заборгованістю мешканців, суд не приймає до уваги, оскільки обов'язок відповідача по оплаті наданих позивачем послуг теплопостачання випливає з укладеного між сторонами у справі договору від 01.06.2003 р.

При цьому, доказів існування будь-яких договірних зобов'язань між позивачем та мешканцями будинків відповідачем суду надано не було, а тому у ПАТ "Київенерго" відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію безпосередньо до кінцевих споживачів (мешканців.)

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем нараховано розмір інфляційної складової боргу, що становить 5060,81 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Крім того, пунктом 3.5. додатка 4 до договору передбачено, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вимоги статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до розрахунку сума пені становить 376,65 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1-1 ст. 80, 82-8Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос "АТХК "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 5060 (п'ять тисяч шістдесят) грн. 81 коп. -інфляційних, 2539 (дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 43 коп. -3 % річних, 376 (триста сімдесят шість) грн. 65 коп. -пені та 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 50 коп. - суму судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 59465,87 грн. припинити.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.07.12р.

Суддя І.О.Домнічева