Рішення № 25332732, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/6044-2012 09.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»

про стягнення заборгованості,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В. В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі -позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»(далі -відповідач, споживач) та просило стягнути суму боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553008 від 01.10.2003 у розмірі 80.058,49 грн., з яких 73.503,24 грн. основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 4.297,77 грн. та 3 % річних у розмірі 2.257,48 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553008 від 01.10.2003 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу та суму нарахованих штрафних санкцій у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/6044-2012 та призначено до розгляду на 29.05.2012.

У судовому засіданні 29.05.2012 було оголошено перерву до 11.06.2012.

Ухвалою суду від 11.06.2012 розгляд справи було відкладено на 03.07.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 03.07.2012 розгляд справи було відкладено на 09.07.2012 в зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити.

У судовому засіданні 09.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(постачальник) та відповідачем Комунальним підприємством «Оболоньжитлоексплуатація»(споживач) 01.10.2003 було укладено договір № 8553008 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням КМДА, а з 01.01.11. -затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеному в додатку 1.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

Крім того постачальник зобов'язався відповідно до п. 2.2.4 Договору сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування.

Згідно з п. 2.2.5 Договору постачальник зобов'язався на вимогу споживача надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів тепло споживання тощо, яка стосується предмета договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.4 Договору, споживач зобов'язується своєчасно письмово сповіщати постачальника про зміну загальної опалювальної площі за орендарями та кількості мешканців -до 20 числа поточного місяця; непередбачені перерви в теплопостачанні (при відсутності у споживача комерційних приладів обліку) -на протязі 2-х днів з моменту припинення їх надання; зміну власних юридичних реквізитів та при необхідності переукладати договір; планування проведення реконструкції тепловикористовуючих систем та обладнання будинку.

Пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями;

- прийняття всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України;

- безперешкодний цілодобовий доступ представників постачальника до тепловикористовуючих установок та приладів обліку споживача для виконання ними службових обов'язків.

У пункті 2.4 Договору зазначено права постачальника, а саме:

2.4.1 на часткове або повне припинення постачання теплової енергії споживачу у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію (додаток 2), а також за інших обставин, передбачених нормативними актами (додаток 5).

2.4.3 у разі порушень споживачем умов договору складати відповідні акти, приписи,проводити нарахування штрафних санкцій в п'ятикратному розмірі та при необхідності, звертатися до суду, у встановленому чинним законодавством порядку.

2.4.4 вносити до договору зміни, погоджені із споживачем, та при необхідності -переукладати договір.

2.4.5 на внесення обмеження споживачу встановленої кількості теплової енергії в односторонньому порядку, шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі або об'єму теплопостачання аж до повного його припинення -в разі зменшення постачання обсягів палива на теплові джерела постачальника, викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію.

Споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору (п. 2.5.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору.

Строк дії Договору відповідно до умов розділу 4 Договору встановлений з дня його підписання до 31.12.03 та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

У пункті 10 додатку № 2 до Договору № 8553008 від 01.10.2003 зазначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Оплату за вказаними документами відповідно до п. 11 додатку № 2 до Договору № 8553008 від 01.10.2003 відповідач зобов'язався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за листопад 2009 - квітень 2012 років підтверджується факт поставки відповідачу в цей період теплової енергії вартістю 452.670,73 грн.

Поясненнями позивача, частково його розрахунком, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію підтверджується факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 379.167,49 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8553008 від 01.10.2003 в період з 01.11.2009 по 01.04.2012 у відповідача перед позивачем в сумі 73.503,24 грн. належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми боргу визнаються судом обґрунтованими.

Водночас судом встановлено та підтверджується наданою позивачем довідкою, що відповідачем після порушення провадження у даній справі, за Договором № 8553008 сплачено частину суми основної заборгованості у розмірі 15.473,26 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, беручи до уваги сплату відповідачем частини суми боргу в розмірі 15.473,26 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15.473,26 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 58.029,98 грн. (73.503,24 -15.473,26).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що КП «Оболоньжитлоексплуатація»не є виробником послуг з гарячого водопостачання, оскільки не має в своєму розпорядженні ні відповідного обладнання, ні відповідного дозволу (ліцензії) на зайняття таким видом діяльності, теплові пункти на балансі відповідача не перебувають, а також відповідач не є прибутковою організацією. Також відповідач посилається на те, що ним не було отримано за спірний період субвенцію на погашення різниці в тарифах по тепловій енергії; позивач не узгодив з ним обсяги води на підігрів, що не відповідає розпорядженню КМДА № 2306 від 26.12.02 ; мешканці будинку сплачують за комунальні послуги на транзитний рахунок Комунального підприємства «Головний обчислювальний центр»(КП ГІОЦ) КМДА, яке розподіляє отримані кошти між постачальниками відповідно до машинного алгоритму і у відповідача не має можливостей втручатися в діяльність КП ГІОЦ КМДА.

Крім того відповідач зазначив, що оскільки позивач застосовує під час розрахунку постанову НКРЕ № 1729 2010 року, яка оскаржена до судових інстанцій, то у відповідача відсутній обов'язок сплачувати виставлену до стягнення суму.

Стосовно таких доводів відповідача суд зазначає нступне.

Відповідно до вимог пункту 1.1, та 2.1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 за № 8553008 сторонами передбачено що постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі. Втім під час виконання його умов сторони передбачили, що вони повинні керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, з урахуванням Додатків, обсягів, доручень та інформацій на вимогу споживача відносно Методики розрахунків, режимів теплопостачання, яка стосується предмету спору.

Доказів внесення змін до Договору та встановлення інших тарифів сторонами під час судового процесу суду не надано. Наявність обставин, які підтверджують скасування спірних постанов КМДА в судовому порядку, сторонами до суду не надано. А тому суд приходить до висновку, що в розрахунку основного боргу за теплову енергію за договором № 8553008 від 01.10.2003 позивачем правильно використані діючі тарифи.

Судом також не приймаються доводи відповідача, про те що останній є неналежним відповідачем у даній справі, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 12 ГПК України встановлено перелік справ, які підвідомчі господарським судам. За змістом вказаної статті вбачається, що спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Оскільки договірні зобов'язання за договором № 8553008 від 01.10.2003 існують між ПАТ «Київенерго»та КП «Оболоньжитлоексплуатація», а не з Комунальним підприємством «Головний обчислювальний центр»(КП ГІОЦ) КМДА спір вирішується судом до належного відповідача у справі - Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація».

Щодо пояснень відповідача про залучення до участі у справі належних відповідачів то вказане питання вирішується судом за наявністю клопотання в розумінні вимог статей 22, 24 ГПК України. Позивач не надав суду клопотання про залучення або заміни неналежного відповідача відповідно до вказаних норм ГПК України. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Додатково слід зазначити, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими. До відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу).

Посилання відповідача на очікування бюджетних субвенцій, виділення грошових коштів, зміну тарифів та скасування рішень не приймається судом до уваги, оскільки під час укладення спірного Договору сторони на свій розсуд відповідно до вимог ст.ст. 627, 628 ЦК України на приписів статті 42 ГК України були вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначення його умов, а саме існувала свобода договору під час виникнення вказаних правовідносин. Таким чином сторонами було вільно визначені суттєві умови договору, в тому числі його вид та тип та належного контрагента відносно постачання теплової енергії.

Отже, зазначені вище доводи відповідача не спростовують висновку щодо обґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 58.029,98 грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач крім стягнення суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 4.297,77 грн. та 3% річних в розмірі 2.257,48 грн. за період з 01.11.2009 по 01.04.2012, що вказаний позивачем в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, чим спростовуються доводи відповідача про зворотне, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 4.297,77 грн. та 3% річних в розмірі 2.257,48 грн. за період з 01.11.2009 по 01.04.2012. Враховуючи те, що відповідачем було сплачено частину суми боргу в розмірі 15.473,26 грн. вже після 01.04.2012 (строку по який позивачем розраховані інфляційні втрати та 3 % річних), зазначене погашення частини суми основного боргу не впливає на нараховані позивачем інфляційні втрати та 3 % річних, а тому зазначений розрахунок визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню крім суми основного боргу, інфляційні втрати та 3 % річних в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема сплата судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 80, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»про стягнення суми основного боргу у розмірі 15.473 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 26 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»(04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, код ЄДРПОУ 32454080) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 58.029 (п'ятдесят вісім тисяч двадцять дев'ять) грн. 98 коп. основної заборгованості, 4.297 (чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 2.257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 48 коп. та 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.