Рішення № 25332726, 17.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/8851-2012 17.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До Фірми «Т.М.М.»Товариство з обмеженою відповідальністю

Про стягнення 16 178,78 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тіхов Д.Г. -по дов. № б/н від 06.06.2011

Галков І.О. -по дов. № б/н від 13.06.2012

Від відповідача Случак О.О. -по дов. № б/н від 23.06.2010

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»про стягнення з Фірми «Т.М.М.»товариства з обмеженою відповідальністю інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 10 762,59 грн. та 5 416,19 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 806/04/2007 від 25.04.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.072012 було порушено провадження у справі № 5011-3/8851-2012 та призначено її до розгляду на 17.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 17.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому 13.07.2012 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки згідно статті 617 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. З метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи 25.12.2008 Верховною Радою України був прийнятий закон «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»№ 800-VI спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла. Згідно п. 8 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»до 1 січня 2012 року Торгово-промислову палату України було зобов'язано розглядати звернення суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення діяльності) внаслідок дії обставин непереборної сили. До обставин непереборної сили відносять стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, втручання з боку влади, акти органів державної влади, тощо. На виконання даної умови відповідач відразу після прийняття вищезазначеного закону звернувся з відповідним зверненням Торгово-Промислової Палати України для отримання відповідної довідки, хоча факт існування фінансової кризи як обставин непереборної сили є загальновідомим і на думку відповідача додаткового встановлення не потребує, оскільки це підтверджується на законодавчому рівні. А тому відповідач не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Враховуючи наведене, відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

В судовому засіданні 17.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 806/04/2007 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у свою власність техніку (далі - майно) у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації продавця:

Тип: спецтехніка;

Марка, модель: екcкаватор-вантажник 4 СХ SM (одна одиниця);

№ шасі : буде встановлений в акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007 р.;

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 25.04.2007; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу (відповідачу) у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

За умовами п. 3.1. договору передача позивачем (лізингодавцем) майна, а також необхідних належностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його відповідачем (лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-приймання майна.

Обладнання, що є предметом фінансового лізингу в кількості 1 одиниці передано відповідачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000294 від 31.07.2007 та довіреності серії НБМ № 689204.

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, яке передається позивачем відповідачеві, складає суму еквівалентну 87 261,00 «у.о.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 15 543,50 «у.о.», виражена у гривнях України.

Згідно з п. 6.1. договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 6.1.1. договору.

Пунктом 6.1.1. договору визначені такі поняття:

- Курс1 - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 21.05.2007;

- Курс2 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно до п. 6.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в «у.о.»згідно Графи 3 додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого у гривнях та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, вираженого в гривнях вважається комісією лізингодавця.

Відповідно до п. 6.5. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до договору.

Порядок внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів встановлений у Графіку внесення платежів (п. 6.6. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору відповідач (лізингоодержувач) зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків позивача (лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 10/260 від 21.06.2012 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та стягнуто з Фірми «Т.М.М.»товариства з обмеженою відповідальністю96 199,88 грн. основного боргу, 4 385,75 грн. неустойки, 372,23 грн. інфляційних втрат, 3% річних -657,08 грн. та судові витрати в сумі 1 252,15 грн.

Відповідно ч. 2 до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням суду № 10/260 від 21.06.2012 встановлено про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу з 30 по 35 періоди, в зв'язку з чим задоволенні позовні вимоги про стягнення боргу та нараховані на нього штрафні санкції станом на 07.07.2010.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач за порушення взятих на себе зобов'язань по сплаті лізингових платежів має сплатити позивачу нараховані за неналежне виконання цих зобов'язань збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10 762,59 грн. та 3% річних сумі 5 416,19 грн. за період з 08.07.2010 до 22.05.2012.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом при вирішенні спору у справі № 10/260 встановлено, що відповідач у визначені строки плату по лізинговим платежам не вніс, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 10 762,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 5 416,19 грн., які нараховані на визначену судом в рішенні № 10/260 суму боргу за період прострочення оплати з 08.07.2010 по 22.05.2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності, в тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 762,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 5 416,19 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовнц заяву, з огляду на наступне.

25.12.2008, з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Пунктом 5 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»установлено, що суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

При цьому нарахування пені та застосування штрафних санкцій не здійснюється, а норми статей 8, 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються.

З 01.01.2011 даний пункт чинний в такій редакції «При цьому нарахування пені та застосування штрафних санкцій здійснюються відповідно до Податкового кодексу України».

Тобто, законодавець до 01.01.2011 передбачав, що нарахування пені та штрафних санкцій не здійснюється, за наявності відповідної заяви забудовника, на такі платежі та відрахування як пайові внески на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внески до цільових фондів місцевих бюджетів.

Отже, положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»не стосуються правовідносин що виникли у даній справі щодо нарахувань за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 10 762 (десять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 59 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 5 416 (п'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 19 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 19.07.2012.

СуддяВ.В. Сівакова