Рішення № 25332649, 11.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/8074-2012 11.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮЛГ"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТРЕЙД"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТЕКНОЛОДЖІ"

про визнання договору недійсним

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Головня М.А. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮЛГ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТРЕЙД", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТЕКНОЛОДЖІ" про визнання окремих частин договору недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.07.12 р.

11.07.12 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.07.12 р. представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні подала відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позову, та заперечила проти відкладення справи на іншу дату.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд знаходить їх достатніми для вирішення спору по суті та не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.

В судовому засіданні 11.07.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮЛГ" (надалі -позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТРЕЙД" (надалі -відповідач-1, Постачальник) було укладено Договір поставки № 058/06.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, Постачальник зобов'язується поставити у власність Позивача і ввести в експлуатацію дві стелажні системи, іменовані також - "обладнання", а Покупець зобов'язується прийняти поставлене обладнання та виконані роботи і сплатити Постачальнику їх вартість.

28.06.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТРЕЙД" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІС ТЕКНОЛОДЖІ" (відповідач-2) було укладено Договір № 28-06/11 про відступлення права вимоги, в якому відповідач-1 виступає первісним кредитором, а відповідач 2 - новим кредитором.

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги, відповідач-1 відступає, а відповідач-2 набуває право вимоги, належне відповідачу-1 на підставі Договору поставки № 058/06 від 24.06.09 р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору про відступлення права вимоги за Договором поставки № 058/06 істотно впливає на права та законні інтереси позивача у правовідносинах, одна із сторін яких була замінена на відповідача-2.

Так, позивач стверджує, що п. п. 2.4. - 2.9. Договору поставки № 058/06 передбачено гарантійні обов'язки Постачальника перед Покупцем щодо введення в експлуатацію та обслуговування обладнання. Виконання гарантійних зобов'язань нерозривно пов'язано з відповідачем-1 (його персоналом, його іменем і т.д.). Належне виконання умов про гарантію поставленого обладнання є передумовою безперебійного використання обладнання у виробничих приміщеннях позивача і є запорукою його безперебійної діяльності. Умова про гарантію якості обладнання і його гарантійне обслуговування є істотною умовою Договору поставки, яка була включена в цей Договір за вимогою позивача, за відсутності цієї умови позивач не укладав би вказаний Договір поставки.

Таким чином, позивач вважає, що заміна сторони у за Договором про відступлення права вимоги з Договором поставки, істотно порушує законні права та інтереси позивача як сторони основного зобов'язання за Договором поставки, оскільки відповідач-1 передав відповідачу-2 усі права і обов'язки за Договором поставки.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 цієї ж статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 516 цього ж Кодексу встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. п. 1.1. та 1.2. Договору № 28-06/11 про відступлення права вимоги, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі Договору поставки № 058/06 від 24.06.09 р. (Основний договір), укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮЛГ" (код ЕДРПОУ 21480062) (надалі іменується Боржник). За цим Договором до нового кредитора переходять уся сукупність прав та обов'язків (в тому числі процесуальних) первісного кредитора за Основним договором в повному обсязі, які існують на день укладання цього Договору включно але не обмежуючись: право на стягнення всієї суми заборгованості, права на стягнення відсотків за користування грошовими коштами та штрафних санкцій.

Таким чином, за договором про відступлення права вимоги до нового кредитора перейшло лише право вимоги грошових коштів, сплата яких передбачена Договором поставки (Основний договір), всі інші права та обов'язки Постачальника, передбачені Договором поставки, не переходять до нового кредитора по оспорюваному Договору.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не наведено прав та законних інтересів, які порушуються або не визнаються Договором про відступлення права вимоги, а відтак позивач не є особою, яка може звертатись до суду з вимогою про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.07.12 р.

Суддя С.М. Мельник