Рішення № 25332499, 16.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/4934-2012 16.07.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»ДоПриватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2Простягнення 11 264,98 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гресько О.П. -дов. № 63-2012 від 16.01.12 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення 11 264,98 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.05.09 р. на вул. Дегтярівській, в м. Києві за участю транспортних засобів Note», державний номер НОМЕР_1 та «Rover 400», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.12 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 5011-37/4934-2012, розгляд справи було призначено на 21.05.12 р.; зобов'язано сторін надати певні документи, ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.12 р. не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, проте, враховуючи, що у судовому запиті було допущено описку, відповідь не містить витребуваної інформації.

Враховуючи наведене, господарський суд вирішив повторно направити судовий запит до МТСБУ та зобов'язати сторін виконати вимоги ухвали суду від 19.04.12 р., у зв'язку з чим розгляд даної справи був відкладений до 13.06.12 р.

Через службу діловодства господарського суду 05.06.12 р. надійшла відповідь від МТСБУ, згідно з якою станом на 14.05.09 р. застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто»цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу з державним номером НОМЕР_2 -ОСОБА_4.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. подав лист відповідача, яким він визнає, що за полісом ВС/3340269 від 29.12.08 р. ним застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2

Крім того, представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, а також про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд задовольнив.

Враховуючи наведене, господарський суд визнав, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2, у зв'язку з чим залучив зазначену фізичну особу до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відклав розгляд справи до 04.07.12 р.

27.06.12 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема, оригінал чеку та опису поштового відправлення від 26.06.2012 р., які залучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання 04.07.12 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду від 13.06.12 р. щодо надання полісу № ВС/3340269 від 29.12.08 р. та письмових пояснень по суті спору, представник позивача заявив усне клопотання про здійснення судового запиту до МТСБУ для отримання інформації відносно полісу № ВС/3340269 від 29.12.08 р., також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволено з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 04.07.12 р. задовольнив клопотання представника позивача та втретє направив судовий запит до МТСБУ; в черговий раз зобов'язав відповідача та третю особу виконати вимоги ухвали суду від 13.06.12 р. та розгляд справи відклав на 16.07.2012 р.

У судовому засіданні 16.07.12 р. представник позивача надав суду додаткові документи у справі, які були зареєстровані службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучені до матеріалів справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання 16.07.12 р. не з'явились, вимог ухвал суду в даній справі не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку, яке було направлено відповідачу зазначено -«фірми немає».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.09 р. по вулиці Дегтярівській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Rover 400», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та транспортного засобу «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Rover 400», державний номер НОМЕР_2, не врахував безпечної швидкості руху, дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, не виконав вимог дорожнього знаку «Дати дорогу», виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу автомобілю «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого здійснив з ним зіткнення, чим порушив п. п. 12.1 та 12.3 Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана ДАІ № 8396194, та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.09 року в адміністративній справі № 3-6405/09, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.09 року в адміністративній справі № 3-6405/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «УСК «Княжа», яку було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) № 06/02-045061 від 17.02.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки ««Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, замовив у ФОП -Дронова Д.С., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

21.05.09 р. було складено протокол огляду «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1.

22.05.09 р. було надано звіт № 6488 про оцінку автомобіля «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, складений оцінювачем автотранспортних засобів Дроновим Д.С. (вища освіта, кваліфікація оцінювача -кваліфікаційне свідоцтво МФ № НОМЕР_3 від 14.07.07 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, становить 11 829,98 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 132728858-1 від 21.07.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 11 264,98 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за комплексним договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) № 06/02-045061 від 17.02.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з розпорядженням № 132728858-09-9192 від 25.08.09 р. платіжним дорученням № 14760 від 04.09.2009 р. 11 264,98 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2009 року в адміністративній справі № 3-6405/09 ОСОБА_2, який керував автомобілем «Rover 400», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на підставі комплексного договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) № 06/02-045061 від 17.02.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.05.09 р. на вулиці Дегтярівській у м. Києві, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Rover 400», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «УКС «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11 264,98 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3340269 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн. та франшиза -0, тип договору -1, страхувальник -ОСОБА_7

Приватним акціонерним товариством «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»регресну вимогу (вих. № 219/К/09-8669 від 17.05.10 р.) щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 11 264,98 грн. за страховим полісом ВС/3340269.

Проте Приватним акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»щодо стягнення 11 264,98 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.05.09 р. по вулиці Дегтярівській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Rover 400», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та транспортного засобу «Nissan Note», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24175269) 11 264 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 98 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 19.07.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.