Постанова № 25331516, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.05.12Справа №2а-2697/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар -Авчиянк К.Е.,

за участю:

позивача -Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради -Жукової Євгенії Юріївни, довіреність від 10 січня 2012 року б/н, паспорт серії АР № 127881, виданий Ленінським РВ УВМС України в м. Севастополі 10 жовтня 1998 року;

представника відповідача -Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Никольської Ксенії Борисівни, довіреність від 27 лютого 2012 року № 936/10;

представника прокуратури м. Севастополя -Марченко Миколи Юрійовича, посвідчення від 06 лютого 2012 року № 21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Комунальне підприємство «Благоустрій»Севастопольської міської Ради звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя, в якому просило: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя від 08 серпня 2011 року №0003741503 про донарахування КП «Благоустрій»СМР суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку) у загальному розмірі 1817130,28грн., в тому числі за основним платежем -1487313,85грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -329816,43грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 серпня 2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-22697/11/2770.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно норм законодавчого акту -Закону України «Про відходи», полігон ТПВ у Першотравневій балці м. Севастополя, на який позивач здійснює вивезення і розміщення відходів, є спеціально відведеним для цього місцем, а тому позивач належним чином згідно норм законодавства здійснював розрахунок та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивач є платником екологічного податку (у 2010 році був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища). Відповідно до Податкового кодексу України та Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору розрахунок екологічного податку (збору за забруднення навколишнього природного середовища) залежить від джерел коригуючих коефіцієнтів, а саме: забезпеченості повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів та віддаленості місця (зони) розміщення відходів від населеного пункту. Отже, оскільки місце вивезення та розміщення відходів позивача розташовано на відстані менш як 3 км від населеного пункту та умови такого розміщення не забезпечують повного виключення забруднення навколишнього природного середовища, тому позивач повинен був застосовувати коефіцієнти 3 та 3. У зв'язку з тим, що позивач при розрахунку екологічного податку (збору за забруднення навколишнього природного середовища) застосовував коефіцієнти 3 та 1, тому податковий орган правомірно донарахував йому суму податкового зобов'язання (збору).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Балаклавському районі м. Севастополя 29 липня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради з питань правильності нарахування грошових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік та з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, за результатами якої складено акт № 75/511/1503/03360472.

Перевіркою встановлено порушення пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, додатку 2 (таблиця 2.4 і таблиця 2.5) до цього Порядку, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік на 1319261,72 грн., та порушення пунктів 246.4, 246.5 статті 246 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з екологічного податку за 1 квартал 2011 року на 168052,13 грн.

На підставі матеріалів перевірки 08 серпня 2011 року ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003741503 про донарахування КП «Благоустрій»СМР суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку) у розмірі 1487313,85 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 329816,43грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

У свою чергу, завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Стаття 1 Закону України «Про відходи»встановлює, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи -відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, що діяла протягом 2010 року, затвердженої наказом Мінекології України та ДПА України від 19 липня 1999 року №162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 серпня 1999 року за №544/3837, платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за розміщення відходів.

Отже, у 2010 році КП «Благоустрій»СМР був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища об'єктом обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення, зокрема, є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4., 2.5. додатка 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (п. 6.4. Інструкції).

Відповідно до пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Додатком 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору встановлені коригуючи коефіцієнти для розрахунку збору.

Таблиця 2.4. передбачає коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі. Якщо місце розміщення відходів знаходиться в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них, то застосовується коригувальний коефіцієнт 3, якщо за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж) -1.

У таблиці 2.5. передбачений коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів. Зокрема, якщо місце розміщення відходів за своїм характером є спеціально створеним місцем складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення, застосовується коефіцієнт 1. За умови, що розміщення відходів відбувається на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, застосовується коефіцієнт 3.

З 01 січня 2011 року набрав чинність Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи.

Так, згідно з пунктом 240.1. статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Підпунктом 242.1.3. пункту 242.1. статті 242 встановлено, що об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Тобто, у 2011 році КП «Благоустрій»СМР є платником екологічного податку.

Відповідно до пункту 249.6. статті 249 Податкового кодексу України сума екологічного податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюється платником самостійно щокварталу виходячи з фактичних об'ємів розміщення відходів, ставок податків та наступних коригуючих коефіцієнтів: за розміщення відходів на звалищах, що не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази; коефіцієнт до ставок податку встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж - 3, на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту -1.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що застосування платником збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів коригуючого коефіцієнта є обов'язковим. Цей обов'язок залежить від ступеню захисту навколишнього природного середовища від забруднення, забезпеченого суб'єктом господарювання -платником збору, тобто від юридичного факту, який встановлений нормативно-правовим актом і не може залежати від суб'єктивного волевиявлення платника збору. В разі застосування платником збору коригуючого коефіцієнта без наявності підстав, встановлених додатком 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, податковий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання такого платника із застосуванням правильного коефіцієнта. При цьому податковий орган вправі використовувати інформацію щодо стану забезпечення платником збору захисту навколишнього природного середовища, отриману з інших джерел, зокрема від органів державної влади, до компетенції яких входить здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища, що повністю узгоджується з вимогами статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що умовою застосування такого коригуючого коефіцієнта, як встановлено в таблиці 2.5. додатка 2 до Положення, є не саме по собі розміщення відходів на полігоні. Розміщення відходів повинно здійснюватися на такому полігоні, який би за своїми технічними характеристиками виключав шкідливий вплив на довкілля.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про відходи»спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Стаття 26 Закону України «Про відходи»визначає, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 28, 33 Закону України «Про відходи»з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Правила ведення реєстру місць видалення відходів визначені Порядком ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1216.

Пункти 4, 5 вказаного Порядку встановлюють, що включенню до реєстру підлягають усі місця видалення відходів (ті, що функціонують, закриті, законсервовані тощо). На кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником місця видалення відходів відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Згідно зі статтями 51, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Таким чином, враховуючи вимоги викладених нормативно-правових актів лише спеціально обладнане місце видалення відходів, яке відповідає встановленим вимогам, може забезпечити повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів. При цьому, таке місце підлягає обов'язкової паспортизації та включенню до реєстру місць видалення відходів.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 39 якого встановлює, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Отже, місце видалення відходів, що забезпечує повне виключення забруднення та включено до реєстру, є закінченим будівництвом об'єктом, який прийнятий до експлуатації.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про відходи»державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань житлово-комунального господарства, з питань охорони здоров'я та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що відповідно до актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведених співробітниками Державної екологічної інспекції в м. Севастополі 16 жовтня 2007 року та у період з 24 січня 2008 року по 01 лютого 2008 року, полігон твердих побутових відходів, що експлуатується Комунальним підприємством «Благоустрій»Севастопольської міської Ради, знаходиться на відстані 1,32 км від житлової забудови у м. Інкерман та складається з двох черг.

Першу чергу полігону введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, її експлуатація здійснювалася з 2001 року по 2007 рік без прийняття державною комісією до експлуатації завершеного будівництвом об'єкту. У подальшому перша черга була переповнена та не експлуатується.

Проектну документацію для другої черги було розроблено у 2006 році. З липня 2007 року, незважаючи на незакінчене будівництво, у зв'язку з надзвичайною ситуацією на першій черзі полігону, відбувається завезення сміття на другу чергу.

Згідно з висновками перевірок у порушення вимог екологічного законодавства продовжувалася експлуатація другої черги полігону за відсутності акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, відходи розміщуються з порушенням правил складування тощо.

У зв'язку з численнями порушеннями чинного законодавства щодо правильності застосування платником КП «Благоустрій»СМР коефіцієнтів на полігоні твердих побутових відходів в Першотравневій балці заступником Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі винесене рішення від 09 червня 2008 року № 36 про припинення діяльності по завезенню і розміщенню відходів на полігоні твердих побутових відходів, яким було тимчасово заборонено (зупинено) виробничу діяльність на полігоні твердих побутових відходів у Першотравневій балці. Згідно з Рішенням відновлення виробничої діяльності (завезення та розміщення відходів) на полігоні твердих побутових відходів може бути здійснено з письмового дозволу за умови безумовного усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, зазначених у констатуючий частині Рішення, що буде підтверджуватися відповідними документами.

Вказане рішення позивачем не оскражувалось та на час розгляду справи не скасовано.

Крім того, судом встановлено, що у період з 22 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі проведено перевірку об'єкту - полігон твердих побутових відходів в Першотравневій балці, експлуатуюча організація КП «Благоустрій»Севастопольської міської Ради, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України. За даними матеріалів перевірки КП «Благоустрій»продовжує вести діяльність по розміщенню відходів (завезення та розміщення відходів) на полігоні твердих побутових відходів у Першотравневій балці, незважаючи на рішення про заборону (зупинення) виробничої діяльності. У акті встановлений перелік порушень екологічного законодавства, без усунення яких неможливе поновлення експлуатації полігону.

У ході перевірки зроблений висновок, що полігон твердих побутових відходів у Першотравневій балці експлуатується з порушенням технології складування відходів, що не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних ресурсів.

Також в акті перевірки зазначено, що паспорт місця видалення відходів не розроблено.

З пояснень представника позивача вбачається, що позивачем лише 23 вересня 2011 року направлений лист до ПП «Інститут «Кримгінтіз» щодо розробки паспорту місця видалення відходів.

Отже, встановлені судом обставини свідчать, що місце розміщення КП «Благоустрій»СМР відходів знаходиться на відстані менше 3 км. від населеного пункту -1,32 км. від житлової забудови у м. Інкерман. Розміщення відходів здійснювалось позивачем на звалищі (полігоні), яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, оскільки друга черга полігону впродовж 2010 року -1 квартал 2011 року до експлуатації не введена, тобто не є закінченим будівництвом об'єктом, не паспортизована та як місце видалення відходів не зареєстрована у реєстрі місць видалення відходів.

Судом не приймається до уваги посилання представника позивача на факт введення до експлуатації другої черги полігону, оскільки відповідно до Наказу Фонду комунального майна СМР від 27 грудня 2011 року № 01-03/1884 про постановлення на балансовий облік КП „Благоустрій" СМР завершеного будівництвом об'єкту (2-га черга), акту приймання-передачі основних засобів від 27 грудня 2011 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Севастополі 27 грудня 2011 року за № 14311103566, зазначена подія відбулась у грудні 2011 року, при тому, що податковим органом проводилась перевірки та встановлені порушення за період 2010 рік -1 квартал 2011 року.

Таким чином, встановлені судом обставини, які ґрунтуються на доказах наявних в матеріалах справи, підтверджують, що у період, який перевірявся, полігон (звалище) твердих побутових відходів у Першотравневій балці за своїми технічними характеристиками не відповідав встановленим нормам та не міг виключати шкідливий вплив на довкілля.

Щодо посилання представника позивача в обґрунтування своїх вимог на Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 26 травня 1999 року № 891-Р про надання дозволу на виконання будівельних робіт, Дозвіл на виконання будівельних робіт від 02 червня 2006 року № 356, продовжений до 30 серпня 2011 року, наданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі Управлінню капітального будівництва СМДА, Рішення Верховної Ради України від 25 січня 1995 року про надання у постійне користування земельної ділянки площею 29 га для будівництва полігону для зберігання ТПВ та Рішення сесії Севастопольської міської Ради від 07 липня 1995 року, акт приймання-передачі основних засобів від 15 жовтня 2008 року, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі від 23 березня 2009 року за вих. № 2466/09/06 про коригування робочого проекту та інші висновки та експертизи до робочого та інших проектів, суд зазначає, що вказані документи підтверджують лише обставини правомірності проведення будівництва на відповідній території у Першотравневій балці та не спростовують факту експлуатації полігону, який не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних ресурсів.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо неправомірності висновків податкового органу про заниження податкового зобов'язання на підставі порушень екологічного законодавства, оскільки Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя, як контролюючим органом зі правильності визначення та сплати податкових зобов'язань, на підставі встановленого факту невірного застосування коригуючих коефіцієнтів правомірно було зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання зі сплати екологічного податку (збору за забруднення навколишнього природного середовища).

Також суд зазначає, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містить у собі норм, які передбачали б пільговість оподаткування збором за забруднення навколишнього природного середовища в разі її проведення на ділянці, виділеної на підставі Рішення Верховної Ради України рішенням сесії відповідної ради чи веденням господарювання в інтересах територіальної громади. Зміст платежів у формі збору за забруднення навколишнього природного середовища має рентний характер, адже одним з основних принципів правовідносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленому Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" є принцип стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища за погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Компенсація шкоди природнім ресурсам у даному випадку відбуватиметься також за рахунок підвищеного розміру сум податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки кошти, що зараховуються до державного та місцевого бюджетів спрямовуються насамперед на фінансування програм захисту, покращення стану природних ресурсів, відновлення їх стану.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2011 року №0003741503 про донарахування суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку) у загальному розмірі 1817130,28 грн. він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, а доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 28 травня 2012 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін