Постанова № 25331180, 16.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4104/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Чухліб Г.О.,

за участю: представника позивача - Моцун О.П.

представника відповідача - Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кременчуцькою об'єднаної державною податковою інспекцією у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" (далі -ТОВ "Кременчуцький елеватор") з питань взаємовідносин з СПД ФО ОСОБА_1 за період вересень 2011 року в зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 21.12.2011 року № 49994/10/23-315. За результатами перевірки був складений акт № 487/23-308/33081783 від 30.01.2012 року. На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення від 16.02.2012 року № 0002712301/327, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 109053,75 грн., з яких 87323 грн. -сума основного платежу, 21830,75 грн. -сума штрафних (фінансових) санкцій та № 0002762301/328, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43143,75 грн., в т.ч. 34515 грн. -сума основного платежу та 8628,75 грн. -сума штрафних (фінансових) санкцій. ТОВ "Кременчуцький елеватор" оскаржив дані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області № 1120/10/10-215 від 27.04.2012 року було скасовано податкове повідомлення-рішення 16.02.2012 року № 0002712301/327 в частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 21830,75 грн., в інший частині без змін, а скаргу без задоволення. Кременчуцькою ОДПІ після розгляду скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008222301/592 від 15.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 87323 грн. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У своїх письмових запереченнях зазначав, що в ході проведення позапланової перевірки ТОВ "Кременчуцький елеватор" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період вересень 2011 року, у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавської області від 21.12.2011 року № 49994/10/23-315, встановлено порушення позивачем п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України - в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал в сумі 87323 грн. та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 34515 грн. Вказані порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угоди, укладеної між ТОВ "Кременчуцький елеватор" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 05.08.2004 року, ідентифікаційний код 33081783, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15851020000000058 (а.с.16).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 19.08.2044 року за № 7202, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100267463 від 29.01.2010 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (а.с.18).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1211 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 81.30 Надання ландшафтних послуг (а.с.17).

У термін із 17.01.2012 року по 23.01.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову перевірку ТОВ "Кременчуцький елеватор" по питанню взаємовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період вересень 2011 року, у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавської області від 21.12.2011 року № 49994/10/23-315.

За результатами перевірки складено акт 487/23-308/33081783 від 30.01.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України -в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал в сумі 87323 грн. та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 34515 грн. (а.с.19-29).

За висновками акту перевірки, вказані вище порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угоди, укладеної між ТОВ "Кременчуцький елеватор" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0002712301/327, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 109053,75 грн., з яких 87323 грн. -сума основного платежу, 21830,75 грн. -сума штрафних (фінансових) санкцій та № 0002762301/328, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43143,75 грн., в т.ч. 34515 грн. -сума основного платежу та 8628,75 грн. -сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.33-34).

Позивачем були подані заперечення № 11 від 06.02.2012 року на акту перевірки до Кременчуцької ОДПІ. У відповіді Кременчуцької ОДПІ № 5720/10/23-308 від 13.02.2012 року на заперечення ТОВ "Кременчуцький елеватор" було зазначено, що порушення встановлені в ході проведення перевірки , відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області № 1120/10/10-215 від 27.04.2012 року було скасовано податкове повідомлення-рішення 16.02.2012 року № 0002712301/327 в частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 21830,75 грн., в інший частині без змін, а скаргу без задоволення. Кременчуцькою ОДПІ після розгляду скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008222301/592 від 15.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 87323 грн. (а.с.35).

Рішенням ДПС України № 9460/6/10-2115 від 06.06.2012 року у задоволенні скарги позивача було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

В період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.7 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. У цьому ж пункті передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містить у собі реквізити типових або спеціалізованих форм.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як визначено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ "Кременчуцький елеватор" (Покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) укладено договір поставки № 0209 від 01.09.2011 року, згідно якого Продавець зобов'язується передати (поставити) Товар -соєві боби (соя) в обумовлений у цьому договорі строк другій стороні Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах обумовлених у цьому Договорі (а.с. 50).

На виконання умов договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 виписано позивачу податкові накладні: № 164 від 05.09.2011 року на загальну суму 81900 грн., з них, ПДВ -13650 грн. (а.с.54); № 165 від 05.09.2011 року на загальну суму 125190 грн., з них, ПДВ -20865 грн. (а.с.57). Із акту перевірки вбачається, що вказані податкові накладні досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Також, в матеріалах справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даними договорами долучені копії видаткових накладних № РН-0000160 від 05.09.2011 року (а.с.52), № РН-0000161 від 05.09.2011 року (а.с.55), товарно-транспортних накладних від 05.09.2011 року (а.с.53, 56), витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання товару (а.с.61).

Судом встановлено, що оплата товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_1 що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку з відмітками банківської установи (а.с. 58-60).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № 100251024 анульовано лише 09.12.2011 року. Таким чином, станом на момент укладення договору, видання податкових накладних та виконання робіт СПД ОСОБА_1 була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Отримані позивачем податкові накладні внесені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, соя отримана від СПД ОСОБА_1 в подальшому була оприбуткована та використана в господарській діяльності ТОВ "Кременчуцький елеватор". Товар отриманий від СПД ОСОБА_1 був перероблений на олію соєву та макуху соєву згідно договору укладеного між позивачем та ТОВ "Сільгосппродукт" № 010411 від 01.04.2011 року (а.с.66-68). Передача сої ТОВ "Сільгосппродукт" на переробку підтверджується актом передачі сировини на переробку № 61 від 05.09.2011 року (а.с.70). Соя перероблена ТОВ "Сільгосппродукт" в олію соєву та макуху соєву була передана позивачу на підставі акту прийняття-передачі продукції з переробки № 0000095 від 05.09.2011 року (а.с.72).

Таким чином, макуха соєва та олія сова використовувалися ТОВ "Кременчуцький елеватор" у власній господарській діяльності для подальшої реалізації своїм контрагентам, а саме ТОВ "Агро-Овен", ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" (а.с.73-90) та для отримання прибутку від здійсненої господарської операції

Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених договором субпідряду робіт, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не встановлені.

Доводи відповідача про відсутність у контрагента трудових ресурсів не спростовують сам факт виконання останнім робіт, обумовлених договором поставки № 0209 від 01.09.2011 року, оскільки для виконання робіт наявність власних трудових ресурсів не є необхідною умовою та може здійснюватися працівниками на підставі цивільно-правових договорів.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на висновки акту № 8174/17-311/НОМЕР_2 від 30.11.2011 року документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 12.05.2008 року по 30.09.2011 року, виходячи з наступного.

Згідно даного акту перевіряючими зроблений висновок, що СПД ОСОБА_1 сформувала податковий кредит у серпні 2011 року від ТОВ "Агрофірма "Зерно-Агро" на суму 271293,00 грн. В ході перевірки встановлено, що на підприємстві ТОВ "Агрофірма "Зерно-Агро" кількість працівників за основним місцем роботи відсутня, основні фонди та транспортні засоби відсутні, ТТН СПД ОСОБА_1 не надала, підтвердити фактичне транспортування продукції не можливе.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 мала господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ "Агрофірма "Зерно-Агро", не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ФОП ОСОБА_1, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товар, який поставлявся позвіиачу за укладеним з позивачем договором, придбавалися саме у контрагентів ФОП ОСОБА_1, які мають ознаки фіктивності.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні робіт відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст. 138 та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1304,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 658 від 18.06.2012 року (а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає частковому стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002762301/328, № 0002712301/327 від 16 лютого 2012 року та № 0008222301 від 15 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" (код ЄДРПОУ 33081783) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1304 грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко