Постанова № 25330555, 18.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 року Справа № 1170/2а-808/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -Черниш В.А., Коваленко І.О., відповідача -Бобух С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рос Агро»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,Ї

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Рос Агро" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2011р. №000082360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 291604 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.10.2011 р. позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акта перевірки складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Респект-Інвест" за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 291604 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення суми податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Респект-Інвест", є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, а також іншими документами, які підтверджують, що контрагент позивача - ТОВ «Респект-Інвест»є реально існуючим суб'єктом господарювання.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 18.07.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 23.07.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Респект-Інвест" за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №90/23-6/31308597 від 21.09.2011 р. (а.с.28-36).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість по загальні декларації на загальну суму 291604 грн., в т.ч. за травень 2011 р. в сумі 291604 грн.

06.10.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000082360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 291604 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. (а.с. 37).

Збільшуючи позивачеві суму грошового зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Респект-Інвест".

Згідно акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Респект-Інвест" від 16.09.2011р. №450/1520/34200536 (а.с. 107-110) складеного відповідачем встановлено, що у ТОВ "Респект-Інвест" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального характеру.

Враховуючи висновки вказаного акту первинні документи надані позивачеві від ТОВ "Респект-Інвест" не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність зазначеного контрагента була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Респект-Інвест", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ "Респект-Інвест" (продавець) був укладений договір поставки б/н від 30.05.2011р. (а.с.23).

Згідно акту приймання-передачі від 30.05.2011р. та видаткової накладної від 30.05.2011р. №РИ-0000070, позивачеві було поставлено дизельне пальне в кількості 225700 літрів на суму 1749626,40 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 25, 26).

ТОВ "Респект-Інвест" виписано позивачеві податкову накладну №20 від 30.05.2011р. (а.с.27) на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка керівник ТОВ "Респект-Інвест" ОСОБА_4 (а.с. 168), підтвердив факт здійснення господарських операцій з позивачем та повідомив обставини укладення та виконання договору поставки б/н від 30.05.2011р.

Згідно зібраних у справі доказів судом встановлено, що ТОВ «Респект-Інвест»є реально існуючи суб'єктом господарювання в розумінні ст. 55 ГК України (а.с. 45-56).

Зміст податкової звітності з ПДВ, як позивача так і ТОВ «Респект-Інвест»свідчить, що господарська операція на підставі договору поставки б/н від 30.05.2011р., знайшла своє відображення у податковій декларації з ПДВ позивача за квітень 2011 (а.с. 101-104) та ТОВ «Респект-Інвест»(а.с. 111-115).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту. Як свідчить п. 2.12 акту перевірки (а.с. 30) та відповідь позивача на запит податкового органу (а.с. 86, 87), в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Респект-Інвест" використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ "Респект-Інвест" в травні 2011р.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ "Респект-Інвест" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ "Респект-Інвест" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 06 жовтня 2011 року №000082360.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 23.07.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник