Постанова № 25329936, 23.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6742/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Дербічової І.А., Цимбал Т.Г.,

представника відповідача -Гордієнка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатковий комбінат»до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.12 №0000512220, №0000522220, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Дніпровський крохмалопатковий комбінат», звернувся до Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.12 №0000512220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податну на додану вартість в розмірі 1 934 грн., та №0000522220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 913 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на доводах щодо повного виконання позивача та його контрагентом ПП «Гімалая» зобов'язань за договором купівлі-продажу запчастин №ОГМ-000407 від 11.04.11. Рішення суду про визнання вказаної угоди недійсної відсутнє, отже, враховуючи наявність первинних документів, виданих за відповідним правочином, у позивача були всі правові підстави для формування податкового кредиту в розмірі 1 547 грн. та валових витрат в розмірі 7 733 грн., відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та незаконними. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові, зазначивши, зокрема, що всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем сформований у вересні 2011р. податковий кредит та валові витрати, є в наявності, а податкові органи не наділенні чинним законодавством правом на здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства, та встановлення висновків в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених платником податків з контрагентами.

Відповідач, Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області, позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у письмових запереченнях, які зводяться до того, що товарно-транспортна накладна щодо транспортування товару за договором позивача з ПП «Гімалая» та сертифікат якості такого товару не надані, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції. На даний факт вказують також і матеріли перевірки контрагента позивача ПП «Гімалая», складені Кіровоградською ОДПІ, якою встановлено нікчемність правочину в силу ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України з контрагентами, в тому числі з позивачем. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши, що позивачем порушені вимоги ст.203. 215, 228 ЦК України щодо укладення правочину по договору №ОГМ-000407 від 11.04.11 з ПП «Гімалая», який суперечить моральним засадами суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи, ОДПІ, на підставі наказу від 18.04.12 №84, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Альянс-СД» за лютий 2011р. та по взаємовідносинам з ПП «Гімалая» за вересень 2011р. Результати перевірки оформлені актом від 18.05.12 № 106/222-00383372. Згідно з висновками складеного акту проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 203, 215, 228 ЦК України щодо укладення правочину між позивачем та ПП «Гімалая», який суперечить мо ральним засадам суспільства, а також порушує публічний поря док, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п.137.10 ст.137, п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.19 пп. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на су му 3 913, 00 грн., в тому числі за 3 квар тал 2011 року - 3913, 00 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість.

З посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем відносно позивача прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.12 №0000512220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податну на додану вартість в розмірі 1 934 грн., в тому числі за основним платежем - 1 547 грн., за штрафними санкціями - 387 грн., та №0000522220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 913 грн. Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 18.05.12 № 106/222-00383372 судження податкового органу про відсутність факту отримання позивачем у вересні 2011р. товару від ПП «Гімалая» за договором від 11.04.11 №ОГМ -000407 на суму 9 280 грн., які ґрунтуються на відсутності відповідної товарно-транспортної накладної, сертифікату якості, а також на висновках акту перевірки ПП «Гімалая», складеного Кіровоградською ОДПІ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Між Позивачем та ПП «Гімалая» укладений договір купівлі-продажу №ОГМ -000407 від 11.04.11 (а.с.80-81), на виконання якого позивачем від ПП «Гімалая» у вересні 2011р. був отриманий товар, а саме: корпус насоса з ротором Д200/90 на загальну суму 9 280 грн., в тому числі ПДВ - 1 546 грн. За змістом вказаного договору товар поставляється протягом 20 днів після отримання попередньої оплати за нього, у накладних на товар продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість. Товар, що поставляється супроводжується наступним документами: податкова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок, видаткова накладна. Місцем поставки товару є склад покупця (смт. Дніпровське, вул. Островського, 11) за рахунок Продавця. За наслідками проведеної господарської операції позивачем сформовані податковий кредит в розмірі 1 547 грн. та валові витрати в розмірі 7 733 грн.

Розв'язуючи спір, суд відзначає, що правовідносини з приводу формування платником податків податкового кредит унормовані положеннями ст.198 ПКУ, аналіз змісту якого дає підстави для висновку, що право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (послуг), тому суттєве значення має встановлення факту здійснення господарської операції з поставки товару та його використання у власній господарській діяльності. Досліджуючи обставини реальності здійснення спірної господарської операції позивача з означеним контрагентом, суд зазначає наступне. В матеріалах спарив наявні первинні документи, якими, відповідно до спірного договору, має супроводжуватись товар, а саме: рахунок-фактура №СФ-ф16 від 26.07.11, на суму в розмірі 9 280 грн. на товар корпус насос з ротором Д200/90, платіжне доручення від 21.09.11 №3131 на згадану суму, видаткова накладна від 22.09.11 на відповідний товар, накладна на вантаж від 23.09.11, податкова накладна від 22.09.11 №13на суму 9 280 грн. в тому числі ПДВ 1 546 грн.

Судовим оглядом наведених первинних документів, що обумовлюють спірну операцію, встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в них чітко вказано, який саме товар та на виконання якого договору поставляється позивачу від ПП «Гімалая». Таким чином, з їх змісту просліджується як конкретний підхід до виконання договору №ОГМ -000407 від 11.04.11, так і факт його виконання.

Положеннями п.201.1 ст.201 ПК визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкової накладеної судом встановлена її відповідність наведеним в п.201.1 ст.201 ПК вимогам заповнення.

Суд відмічає, що в ході проведення перевірки позивача посадовим особам ОДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкова накладна, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, факт наявності згаданого товару у позивача та використання його у власній господарській діяльності не заперечується. Так, перевіркою досліджено питання руху даного товару на підприємстві позивача та встановлено, що останнім зроблені бухгалтерські проведення, а саме здійснено переведення зі складу на склад товару «запасні частини» на суму 7 733,33 грн., та здійснено списання запасних частині на суму 7 733 грн. не ремонт обладнання хімічної очистки води цеху водопостачання. Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності факту поставки товару за спірною господарською операцією, оскільки позивачем не надані товарно-транспортна накладна та сертифікат якості придбаної продукції, з огляду на наступне. Відсутність у позивача товарно-транспортної накладної на придбаний у ПП «Гімалая» товар не свідчить про нереальність укладеного з останнім правочину, оскільки за змістом договору №ОГМ -000407 від 11.04.11 транспортування товару не було покладено на позивача, відтак і обов'язок по її оформленню у позивача відсутній. Відсутність адресу поставки товару в накладній на вантаж, не свідчить про постановлення спірного товару не за адресою складу покупця - позивача: смт. Дніпровське, вул. Островського, 11. Крім того, при вивченні дійсного руху активів у процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають всі первинні документи в їх сукупності: як документ про перевезення товару, так і договори, накладні, виписані на виконання таких договорів, документи зберігання товарів, розрахункові документи тощо. Не є беззаперечним свідченням нереальності угоди, укладеної між позивачем та ПП «Гімалая», і відсутність сертифікату якості придбаної продукції, адже означений документ підтверджує саме якість поставленого товару, а не факт його поставки.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ПП «Гімалая» за договором від №ОГМ -000407 від 11.04.11, враховуючи наведені докази, що стверджують факт наявності у позивача об'єкту оподаткування ПДВ за даним правочином, яким, з огляду на положення п.185.1 ст.185 ПК, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, суд доходить до висновку, що включення позивачем зазначеної податкової накладеної за вересень 2011р. на суму податку на додану вартість у розмірі 1 546 грн., до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за 09 місяць 2011 р. є правомірним.

Правовідносини з приводу формування платником податків валових витрат унормовані положеннями Розділу ІІІ ПКУ, зокрема ст. 138, 139 ПКУ. Законодавцем визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. До складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ). Положеннями пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Суд також відмічає, що згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Матеріалами перевірки ОДПІ не спростований факт здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання доходу, є регулярною та суттєвою.

Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товару, отриманого від ПП «Гімалая» за Договором №ОГМ -000407 від 11.04.11, підтверджуються платіжним дорученням від 21.09.11 №3131 та не заперечуються відповідачем, відтак їх віднесення позивачем до складу його валових витрат у розмірі 7 733 грн. є правомірним, адже узгоджується з вимогами ст.138 та 139 ПКУ. Відповідно висновки щодо порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п.137.10 ст.137, п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.19 пп. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи.

Суд критично ставиться до доводів ОДПІ в обґрунтування своєї позиції та висновків акту перевірки щодо порушення позивачем ст. 203, 215, 228 ЦК України при укладенні правочину між позивачем та ПП «Гімалая», який суперечить мо ральним засадам суспільства, а також порушує публічний поря док, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Гімалая» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, а судом на виконання ст.11 КАС України доказів існування такого рішення не виявлено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ПП «Гімалая» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на доводах акту перевірки Кіровоградської ОДПІ, про відсутність у ПП «Гімалая» - контрагента позивача, необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на його думку унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності ПП «Гімалая», суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків були сформовані податковий кредит з ПДВ та валові витрати, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Таким чином, висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ та витрат за взаємовідносинами з ПП «Гімалая» до податкового кредиту та валових витрат через порушення позивачем ст. 203, 215, 228 ЦК України щодо укладення правочину між позивачем та ПП «Гімалая», який суперечить мо ральним засадам суспільства, а також порушує публічний поря док, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, а також опршуення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п.137.10 ст.137, п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.19 пп. 139.1 ст.139 ПКУ та п.п. 198.3 п.п. 198.6 ст. 198 ПКУ спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню, адже такі акти є противоправними та такими, що безумовно порушують права позивача і тягне негативні наслідки для нього.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 07.06.12 №0000512220, №0000522220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатковий комбінат» (код ЄДРПОУ - 00383372) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 107 грн. (сто сім гривень) 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20.07.12.

Суддя А.О. Коренев