Рішення № 25329271, 02.03.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

2-544/11 2/0538/48/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Гноєвой С.С.,

при секретарі Ковальовій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору від 17 червня 2008 року, визнання недійсним додатку № 1 до вказаного кредитного договору та розірвання даного кредитного договору, треті особи: ОСОБА_3, Управління Національного Банку України в Донецькій області, Орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації м.Маріуполя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним пунктів 1.1., 1.3., 3.1.2., 3.5.7, 3.6., 4.2.4., 6.11 кредитного договору № 6512555 від 17 червня 2008 року, визнання недійсним додатку № 1 до вказаного кредитного договору та розірвання зазначеного кредитного договору. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на недодержання письмової форми кредитного договору № 6512555 від 17 червня 2008 року укладеного між сторонами, у зв'язку з чим зазначена угодо є нікчемною. Окрім того, зазначений договір було укладено без згоди дружини позивача ОСОБА_3 та без дозволу органу опіки та піклування на укладання кредитного договору, який був потрібний оскільки позивач має неповнолітню дитину. Вважає, що банк не мав права кредитувати позивача у іноземній валюті, а також відповідно нараховувати позивачу відсотки у доларах США. Також вважає недійсними умови договору в частині надання права банку на списання коштів з рахунків позичальника. Позивачем зазначено також щодо порушення його прав як споживача при заключні кредитної угоди, а саме йому не було надано інформації, передбаченої ч.1 ст.15, ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Зазначені порушення на думку позивача є підставою для задоволення позову в частині недійсності відповідних пунктів кредитної угоди № 6512555 від 17 червня 2008 року, та додатку № 1 до вказаного кредитного договору. Окрім того, просив розірвати кредитну угоду, укладену ним із відповідачем з підстав ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки на момент вчинення правочину позивач не міг передбачити суттєвого підвищення курсу долару щодо гривні та таким чином виникнення обставини, які вплинуть на його платоспроможність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі на надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Ніколаєнко М.Ю., що діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на ст..17 ЗУ «Про захист прав дитини», відповідно до якого дозвіл органу опіки та піклування потрібен тільки при вчиненні договору які підлягають державної реєстрації та при відчуженні права власності на приміщення у яких мають право користування неповнолітні діді, при цьому для вчинення договорів кредиту така згода не потрібна. При укладенні спірного кредитного договору були ураховані інтереси усіх сторін, фінансова криза не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки економічна криза торкнулася як позивача та і ПАТ «ПУМБ», та вона не звільняє сторін від взятих на себе зобов'язань. Під час підписання договору ОСОБА_1 була надана уся інформація щодо умов кредитування. Окрім того, за зазначеною кредитною угодою уже стягнено судом заборгованість. Просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Органа опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації м. Маріуполя Андрущенко О.М., що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки вважає що зазначеною кредитною угодою не порушуються права неповнолітніх дітей. У подальшому подала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи Управління Національного Банку України в Донецькій області до судового засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутністю.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

17 червня 2008 року між ЗАО «Перший Український Міжнародний Банк» та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6512555, за умовами якого останньому банк надав грошові кошти у розмірі 100000 доларів США за цільовим призначенням, а саме для придбання нерухомості 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, зі строком погашення до 17 червня 2025 року та зі сплатою 13,99% річних за користування кредитом.

Сторонами підписано графік погашення заборгованості за кредитом (додаток № 1 до кредитного договору).

Відповідно до наданої Банку анкети-заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту саме в грошовій одиниці - долар США для придбання нерухомості, відповідачем надані всі необхідні документи для отримання кредиту, у тому числі згода його дружини ОСОБА_3

17 червня 2008 року Банк повністю виконав зобов'язання за кредитним договором № 6512555, ОСОБА_1 відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1, на який у безготівковій формі перераховано кредитні кошті в сумі 100000 доларів США.

Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Національним банком України видано 23 грудня 1991 року ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» ліцензію № 8 на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 ЗУ «про банки і банківську діяльність», а також дозвіл № 8-1 від 23 грудня 1991 року на здійснення операцій з валютними цінностями. Відповідно до додатку до дозволу № 8-1 ПАТ «ПУМБ» має право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі з залученням та розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України.

Згідно до положень ч.3 ст.533 Цивільного Кодексу України, допускається використання іноземної валюти по зобов'язаннях у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом. Видача банками кредитів в іноземній валюті дозволена Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» за наявності у банку ліцензії на проведення операцій з іноземною валютою на території України. Як вище вказано ПАТ Перший Український Міжнародний Банк» має ліцензію і дозвіл на операції з іноземною валютою на території України.

У відповідності до ч.2 статті 192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Частина 3 статті 533 ЦК України встановлює, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то згідно до пояснень Національного Банку України, викладених у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871-22612, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Так, відповідно до статей 7 та 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктів 4 і 6 статті 5 та пункту 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Правління Національного банку України постановило про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (надалі Положення). Відповідно до пункту 1.5 Положення: «Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями)».

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (Надалі Правила). Пунктом 8.12 Правил встановлено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій». Пунктом 8.13 Правил передбачено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку самостійно визначають для власних кас порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи, обсягів готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту для власних кас».

Таким чином посилання відповідача на ст. 5 пункт 4 підпункт «г» Декрету щодо необхідності індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, є необґрунтованими.

Слід також відзначити, що право вибору валюти кредитування національною, в доларах США, або Євро залишається саме за клієнтом, який приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної ним валюти.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України. Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахування курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземної валюти законодавчо не закріплена.

Крім того, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, та беручи на себе певні обов`язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, про що свідчить заява від 17 червня 2008 року, надана до Банку, ОСОБА_1 приймав на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу, та в момент укладення договору не мав будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання представника позивача в обґрунтування позовних вимог відносно відсутності у банка індивідуальної ліцензії та письмового дозволу НБУ на видачу фізичній особі кредиту у іноземній валюті.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України, ОСОБА_1 мав право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» у останнього існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, про які позивач був належним чином повідомлений, ОСОБА_1 не відмовився від отримання кредитних коштів саме в валюті долари США.

Крім того, безпідставним суд вважає посилання позивача як на підставу для розірвання кредитної угоди на ст.652 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був попереджений про те, що валютні ризики покладаються на позичальника, що зазначено у п.1.1.1 кредитного договору № 6512555, який був підписаний останнім, то суд вважає, що посилання ОСОБА_1 на вимоги ст. 652 ЦК України, як на підстави розірвання договору є неспроможними, оскільки кредитним договором встановлено, що ризик зміни обставин, пов'язаних з валютним ризиком, несе зацікавлена в отриманні валютного кредиту сторона, тобто позивач.

Доказів на обґрунтованості вимог щодо визнання недійсним п.1.1.1 кредитного договору № 6512555 позивачем не надано.

Щодо посилання позивача на інші порушення вимог закону при укладенні кредитного договору та додатку до нього. То вони є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені матеріальні норми права, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що пункти кредитної угоди є недійсними внаслідок того, що не було отримано згоди органу опіки та піклування, порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», недодержання письмової форми договору, є юридично неспроможними.

У відповідності до ст..ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» про визнання недійсним пунктів 1.1., 1.3., 3.1.2., 3.5.7, 3.6., 4.2.4., 6.11 кредитного договору від 17 червня 2008 року, визнання недійсним додатку № 1 до вказаного кредитного договору та розірвання даного кредитного договору є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного й керуючись ст.ст. 203,215,526,533, 573, 652, ч.2 ст.1050, ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 174, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору від 17 червня 2008 року, визнання недійсним додатку № 1 до вказаного кредитного договору та розірвання даного кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги або у разі неприсутності осіб під час проголошення рішення суду протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення суду.

Суддя Гноєвой С. С.