Ухвала суду № 25324610, 07.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р.Справа № №9/124/5018Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" на постанову Господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 року по справі № 9/124/5018

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство", звернувся до Гоподарського суду Полтавської області із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000622300/0, за яким TOB «Ремонтне підприємство»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37567,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 18784.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що продані акції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили, просили розгляд справи проводити без їх участі в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за висновками позапланової документальної перевірки ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 01.07.2006 р., що набрали форму акту № 133-230-132-32115230 від 12.10.2006 р., податкова-відповідач констатувала порушення з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", а саме : заниження податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 37 567,00 грн. внаслідок реалізації акцій ВАТ "Агротехніка" громадянину ОСОБА_2 за ціною, що нижча від звичайної, чим порушено пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону.

Наслідком таких висновків стало визначення ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки за спірним податковим повідомленням-рішенням Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000622300/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56 351,00 грн., в тому числі 37 567,00 грн. основний платіж та 18 784,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Причиною виникнення спору по даній справі стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового зобов'язання за наслідками реалізації акцій ВАТ "Агротехніка" громадянину ОСОБА_2 у січні 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операції реалізації позивачем акцій ВАТ «Агротехніка»громадянину ОСОБА_2 у січні 2006 року на рівні звичайних цін виходячи з ринкової вартості останніх (0,43 грн. за 1 акцію) відповідач діяв відповідно до п. 4.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновки за спірним податковим повідомленням - рішенням є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами п. 4.2 ст. 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 1.18 ст. 1 Закону України від "Про податок на додану вартість").

Таким чином, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій реалізації і позивачем акцій ВАТ "Агротехніка" громадянину ОСОБА_2 у січні 2006 року на рівні звичайних цін виходячи з ринкової вартості останніх (0,43 грн. за 1 акцію) відповідач діяв відповідно до наведених вище норм права, а тому висновки за спірним податковим повідомленням-рішенням в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 567,00 грн. основного платежу є правомірними.

Щодо розрахунку штрафних санкцій за вказане правопорушення, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Зокрема, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що TOB "Ремонтне підприємство" порушило правила оподаткування, таким чином штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 784,00 грн. застосовані до нього відповідачем на законних підставах та у розмірі відповідно приписів пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.02.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. по справі № 9/124/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.