Ухвала суду № 25322626, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К/9991/88450/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,третіх осіб:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р.

у справі № 2а-9758/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус»Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка»,

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СНАРК, ЛТД»

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Харківська книжкова фабрика «Глобус»Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»(надалі -позивач, ПАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»КП ДАК «Укрвидавполіграфія») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка»(надалі ТОВ «Побутелектротехніка»), Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СНАРК, ЛТД»(надалі -ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД») про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р. (суддя -С.О.Чудних), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Я.М.Макаренко, судді: Н.В.Шевцова, О.М.Міняєва) позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000440854 від 31.03.2011 в частині 112 040,00 грн. основного платежу та 28 010.00 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000450854 від 31.03.2011 в частині 27 8881,00 грн. основного платежу та 6 970,25 грн. штрафу; судові витрати у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ПАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»КП ДАК «Укрвидавполіграфія»за рахунок Державного бюджету України .

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»КП ДАК «Укрвидавполіграфія»засновано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.98 №1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання»шляхом перетворення «Харківської книжкової фабрики Глобус»у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому указом Президента України від 15.06.93 №210 «Про корпоратизацію підприємств», знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 01.09.00, є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100041967 від 22.05.07.

Новою редакцією статуту товариства від 24.11.2010 назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Харківська книжкова фабрика Глобус»КП ДАК «Укрвидавполіграфія».

Представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої 17.03.2011 р. складено акт № 675/23106/02470187 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями) «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке полягало у заниженні податку на прибуток від господарської діяльності, що оподатковується на загальних підставах на суму 192 473 грн., а також підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 з урахуванням вимог пункту 1.4 статті 1, пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/94-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 30901 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 31.03.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000440854, яким визначено податок на прибуток підприємств у сумі 192 473,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48 118,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000450854 від 31.03.11р., яким визначено податок на додану вартість у сумі 30 901,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 725,25 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки лише в частині, а саме щодо заниження податку на додану вартість в сумі 27 881,00 грн. та податку на прибуток від діяльності , що не є пільговою (видавничою) у сумі 112 040,00 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Побутелектротехніка» та ТОВ «СНАРК, ЛТД». Решта встановлених перевіркою порушень не оспорюються позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом донараховано позивачу, податок на додану вартість за жовтень 2009 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., березень 2010 р., квітень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р. та податкок на прибуток за 4 квартал 2009 року, за 1-3 квартали 2010 року, у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат сум по господарським операціям, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Побутелектротехніка»за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. та з ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р.

Висновки відповідача про нікчемність спірних договорів, укладених позивачем з ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»та ТОВ «Побутелектротехніка»грунтувалися на висновках актів перевірки ТОВ «Побутелектротехніка»№ 717/23 5/24136939 від 09.03.11р., складеного представником ДПІ у Київському районі м. Харкова та ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»№923/233/24139808 від 09.03.11р., складеного представником ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова, за висновками яких всі угоди, укладені ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»та ТОВ «Побутелектротехніка»є нікчемними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ «Побутелектротехніка» та ПАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»КП ДАК «Укрвидавполіграфія» було укладено договори поставки №б/н від 01.03.2009 р., №189 від 22.03.10р., №235 від 18.05.09р., №267 від 11.05.10р., №№291,292,293,294 від 17.05.10р, №704,705 від 29.12.09р.

Відповідно до зазначених договорів ТОВ «Побутелектротехніка» - постачало позивачу витратні матеріали для поліграфії (друкарська фарба, офсетні пластини, плівка, офсетна гума, клей, очищувач, чохли, допоміжні матеріали і т. ін.), а позивач здійснював оплату за поставлені матеріали грошовими коштами у безготівковому порядку, що передбачено умовами договору.

Реальність господарських операцій, підтверджується укладеними договорами, видатковими та товаро-транспортними накладними.

Між ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»та позивачем було укладено договори №01-09 від 01.09.09р., №10/01-4/1 від 04.01.10р., відповідно до яких ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»виконувало роботи з використанням спецтехніки, на підставі умов договорів №№10/01-05/01, 10/01-05/02, 10/01-05/03, 10/01-05/06, 10/01-05/07 від 05.01.10р. виконувало роботи з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та холодильного обладнання, а також, за договорами будівельного підряду №№01/6, 02/06, 03/06 від 01.06.10р. та за договором будівельного підряду №15/08 від 31.08.10р. виконало поточний ремонт (штукатурення та ремонт покрівлі) об'єктів позивача, а саме складу та гаражу по вул. Черемушна, 51, м. Харків.

Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, локальним кошторисом, документами про право власності позивача на об'єкти, ліцензією серії АВ №516619, яка видана ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»на ведення будівельних робіт від 04.06.10 строком дії до 04.06.15.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено фактичне виконання позивачем та його контрагентами умов вищевказаних договорів.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій визнано необґрунтованими доводи відповідача про те, що підставою для висновку податкового органу про нікчемність договорів між позивачем та ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»і ТОВ «Побутелектротехніка» слугували акти перевірки ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД» №923/233/24139808 від 09.03.2011 р. та ТОВ «Побутелектротехніка» №717/23 5/24136939 від 09.03.2011 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протиправний характер призначення і проведення перевірки ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»та невідповідність його висновків фактичним обставинам встановлено судовим рішенням, а саме постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11 у справі №2-а-3611/11/2070, яка набрала законної сили.

Зважаючи на це, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»і ТОВ «Побутелектротехніка».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток від діяльності , що не є пільговою (видавничою) внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Побутелектротехніка» та ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сама по собі несплата податку контрагентами позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Побутелектротехніка» та ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»мало реальний характер, а також засвідчено правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо встановленого відповідачем порушення пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Побутелектротехніка», ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»за спріними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та виконаних підрядних робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р. у справі № 2а-9758/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв