Постанова № 25322309, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К/9991/93987/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мусон»

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2008 р.

у справі № 5020-12/044

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Мусон»(надалі -позивач, ВАТ «Мусон») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (надалі -відповідач, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2008 р. (суддя -І.А. Харченко), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Ю.М. Гоголь, судді: К.В. Волков, В.С. Голик) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 р. рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.10.2011 р. задоволено заяву ВАТ «Мусон», скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 р., справу направлено на новий розгляд.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 29.12.2007 р. складено акт № 6232/10/23-123/14314707 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що виразилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 23 916,14 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001322310/0 від 15.01.2007 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 874,21 грн., у т.ч. 23 916,14 грн. -основного платежу та 11 958,07 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що наявність кредиторської заборгованості у ВАТ «Мусон»свідчило про те, що валові витрати були визначені підприємством по факту одержання товарів, робіт, послуг без їхньої оплати.

У зв'язку з тим, що ВАТ «Мусон»не оплатило вартості отриманих ним товарів (робіт, послуг), то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не було, оскільки вартість не є тотожним поняттю валові витрати, наведеному у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А відтак, при списанні суми кредиторської заборгованості ВАТ «Мусон»необхідно було зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, зроблених робіт, послуг, попередньо включених до складу валових витрат у відповідному податковому періоді, оскільки підприємством фактично не понесені витрат згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про порушення ВАТ «Мусон»приписів пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при списанні кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, що виразилося у не зменшені валових витрат, яке привело до завищення скорегованих валових витрат, задекларованих підприємством за період, що перевірявся, на суму 95 664, 57 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 4.1 статті 4 цього ж Закону визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з абз. 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності.

Що ж стосується обов'язку зменшувати валові витрати, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, на чому наполягав відповідач, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинне законодавство України не містить жодних застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Мусон»підлягають задоволенню шляхом визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 15.01.2007 р. № 0001322310/0 недійсним.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мусон»задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2008 р. у справі № 5020-12/044 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 15.01.2007 р. № 0001322310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(р/р 2600130111382 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, ЄДРПОУ 14314707 або на будь-який інший його рахунок в установі банку) судові витрати у розмірі 49,30 грн.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.