Постанова № 25321578, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К/9991/80735/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р.

та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р.

у справі № 2а/0570/7880/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «КОНСТРУКЦІЯ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «КОНСТРУКЦІЯ»(надалі -позивач, ПАТ «КОНСТРУКЦІЯ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (надалі -відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька) про визнання дій протиправними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. (суддя -А.С. Зеленов), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.П. Юрченко, судді: М.І. Старосуд, О.О. Чебанов) позов задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька щодо нарахування Публічному акціонерному товариству «КОНСТРУКЦІЯ»актом перевірки від 06.04.2011 р. № 811/17-3/01412259 пені з податку з доходів фізичних осіб у сумі 87 845,19 грн. за період з січня 2009 року по листопад 2010 року, та щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства «КОНСТРУКЦІЯ»здійснити перерахування вказаної суми пені до бюджету; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «КОНСТРУКЦІЯ»витрати з сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, законодавства про працю за період з 01.01.2009 р. по 28.01.2011 р., за результатами якої 31.01.2011 р. складено акт № 187/17-3/01412259 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів абз. 3 статті 15, 24 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»(надалі -Закон України «Про оплату праці»), що виразилося у порушенні першочерговості виплати заробітної плати перед здійсненням інших платежів підприємства, несвоєчасності заробітної плати; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилося у несвоєчасному перерахуванні податку з доходів фізичних осіб у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., який підлягав сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що звертаючись до суду з вимогою визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька щодо нарахування Публічному акціонерному товариству «КОНСТРУКЦІЯ»актом перевірки від 06.04.2011 р. № 811/17-3/01412259 пені з податку з доходів фізичних осіб у сумі 87 845,19 грн. за період з січня 2009 року по листопад 2010 року, та щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства «КОНСТРУКЦІЯ»здійснити перерахування вказаної суми пені до бюджету, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в частині першій статті 6 Кодексу адміністративного суду України, у якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного суду України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами першою та пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного суду України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд касаційної інстанції вважає, що враховуючи предмет оскарження та обставини справи, у даному випадку платником податків оспорюється не акт, як службовий документ, а власне дії суб'єкта владних повноважень.

У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій, які розглядали по суті позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька щодо нарахування Публічному акціонерному товариству «КОНСТРУКЦІЯ»актом перевірки від 06.04.2011 р. № 811/17-3/01412259 пені з податку з доходів фізичних осіб у сумі 87 845,19 грн. за період з січня 2009 року по листопад 2010 року, та щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства «КОНСТРУКЦІЯ»здійснити перерахування вказаної суми пені до бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Акт перевірки це документ, який відображає встановлені під час перевірки фактичні дані, їх аналіз, опис. Податковому органу не надано право під час перевірки та складання акта здійснювати нарахування пені.

Судами встановлено, що, згідно висновків акта, пеня нарахована товариству за несвоєчасну сплату суми податку з доходів фізичних осіб за період з січня 2009 року по листопад 2010 року. Податкові повідомлення-рішення, якими б нараховувалась пеня з податку з доходів найманих працівників податковим органом не приймалися, та позивачем самостійно не узгоджувалися податкові зобов'язання з пені з податку з доходів фізичних осіб, шляхом подачі податкової декларації.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що оскільки податковим органом не було надано доказів самостійного узгодження платником податку або узгодження в адміністративному чи судовому порядку суми податкового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, то законодавчих підстав для нарахування пені у відповідача -не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, та зазначає, що суди обґрунтовано зазначили у своїх рішеннях, що акт перевірки це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства.

Разом з тим, акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт перевірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, суди першої та апеляційної інстанцій давши оцінку висновкам викладеним в акті залишили поза увагою, те, що будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі бути достатньою підставою для зобов'язання останнього сплати штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та правильно встановили обставини справи, разом з тим, дійшли помилкових висновків по суті спору, що спричинило порушенням норм матеріального права та призвело до прийняття незаконних рішень.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у позові слід відмовити повністю.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 р. у справі № 2а/0570/7880/2011 скасувати.

У позові відмовити повністю.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.