Постанова № 25321350, 11.07.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2012 року Справа № 19/5005/1420/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.,

секретар судового засідання -Фузейникова В.О.,

за участю:

прокурора -Киричок О.В., посвідчення від 12 вересня 2010 року №112;

представників сторін:

від позивача -Шишкін Д.О., довіреність від 23 травня 2012 року №23-05;

від відповідача -Олійник В.В., довіреність від 25 січня 2012 року №687-юр/2012;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П", с.Білещина П'ятихатського району Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року у справі №19/5005/1420/2012

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої установи Аграрний фонд, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П"

про стягнення 735542,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року у справі №19/5005/1420/2012 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги прокурора задоволені повністю; стягнуто з ТОВ "АГРО-СІЧ-П" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд бюджетну позику у сумі 623700 грн., відсотки за користування бюджетною позикою у сумі 107477,18 грн., річні за прострочення повернення суми бюджетної позики в сумі 21838,04 грн., річні за прострочення повернення відсотків за користування бюджетною позикою у сумі 3763,17 грн.; стягнуто з ТОВ "АГРО-СІЧ-П" в доход державного бюджету суму 14710,85 грн. судового збору.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором з повернення позики та сплати відсотків та невжиття ним заходів з переоформлення зерна, яке було предметом застави, на позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ТОВ "АГРО-СІЧ-П", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про виконання ним умов кредитного договору щодо доставки зерна на зерновий склад та передачі його в заставу в забезпечення свого зобов'язання по поверненню бюджетної позики. Вказує, що позивач підтвердив прийняття в заставу ячменю в кількості 990 тон шляхом отримання простого складського свідоцтва фактом надання кредитних коштів. Висновок суду про те, що перехід права власності на предмет застави від відповідача до держави не відбувся, вважає необґрунтованим.

Прокурор проти доводів відповідача заперечує, просить рішення залишити без змін.

Позивач -Державна спеціалізована установа Аграрний фонд, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. У поданому відзиві зазначає, що Аграрний фонд не може стати власником зерна переданого в заставу лише виключно на підставі простого складського свідоцтва на зерно на пред'явника від 03 липня 2009 року без дотримання процедури переоформлення зерна від одного власника до іншого, що передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладався з 27 червня 2012 року до 11 липня 2012 року.

Вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

04 серпня 2009 року між позивачем -Аграрним фондом (кредитор) та відповідачем -ТОВ "Агро-Січ-П" (покупець) укладено кредитний договір про бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель №73 /а.с.5-7 т.1/, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику бюджетну позику в межах режиму державних заставних закупівель відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України". Позичальник повертає суму бюджетної позики та сплачує відсотки за її користування на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позичальник для забезпечення своїх зобов'язань передає в заставу зерно на умовах цього договору.

Розмір бюджетної позики -623700 грн., найменування зерна ячмінь 1-го класу, розмір бюджетної позики за 1 тонну зерна - 630 грн., кількість зерна - 990 т. (п.2 договору).

У п.4.1.1 договору передбачений обов'язок відповідача здійснити доставку зерна на зерновий склад за свій рахунок.

Відповідно до п.4.1.3 договору позичальник зобов'язаний повернути бюджетну позику до 01 травня 2010 року та сплатити відсотки за користування відповідно до ст.12 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" з розрахунку 9,05 % річних від суми непогашеної бюджетної позики.

Згідно п.4.2.1 договору кредитор зобов'язаний надати бюджетну позику шляхом перерахування позичальнику відповідних грошових сум протягом 3-х банківських днів з дня надходження до кредитора простого складського свідоцтва.

Відповідачем виконано умови кредитного договору щодо доставки зерна на зерновий склад та передачі його в заставу в забезпечення свого зобов'язання по поверненню бюджетної позики, що підтверджується простим складським свідоцтвом на зерно на пред'явника серії АА № 043753 від 03 липня 2009 року № 2, відповідно до якого відповідач поставив на склад ТОВ "Вікторія", що знаходиться за адресою вул.Титова,204, м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл., зерно -ячмінь 1-го класу вагою 990 т. в рахунок застави за кредит, що надається Аграрним фондом у сумі 623700 грн. /а.с.43, 142 т.1/.

В складському свідоцтві визначено, що зерно передається в рахунок застави, розмір кредиту 623700 грн., строк платежу 30 квітня 2010 року, дата індосаменту 03 серпня 2009 року, індосат "Аграрний фонд", свідоцтво завірено підписами представників та печатками ТОВ "Вікторія" та "Аграрний фонд".

Після отримання складського свідоцтва позивач надав відповідачу бюджетну позику у сумі 623700 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04 серпня 2009 року № 6202 /а.с.8 т.1/.

Як встановлено п.4.5 кредитного договору, якщо основна сума позики та/або плата за її використання не погашається позичальником у строк, установлений цим договором, то з такого моменту:

- предмет застави переходить у власність держави та зараховується до складу державного продовольчого резерву за цінами, що діяли на момент оцінки такого предмета застави;

- зобов'язання між сторонами вважаються повністю виконаними (у тому числі щодо плати за користування позикою та повернення її основної суми).

У травні 2011року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24 червня 2011 року № 05/2-2143вих-11 /а.с.28-30 т.1/ про стягнення з ТОВ "Агро-Січ-П" на користь Аграрного фонду бюджетну позику у сумі 623700 грн., відсотки за користування бюджетною позикою у сумі 107477,18 грн., 3% річних за прострочення повернення суми бюджетної у сумі 21838,04 грн., 3% річних за прострочення повернення відсотків за користування бюджетною позикою у сумі 3763,17 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення позики та сплати процентів за її користування.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.

Як встановлено ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Як встановлено ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідачем у встановлений в договорі строк (до 01 травня 2010 року) позика повернута не була і відсотки за її користування не сплачені. У зв'язку з цим, відповідно до п.4.5 кредитного договору, предмет застави перейшов у власність держави, а зобов'язання між сторонами (у тому числі щодо повернення суми позики та плати за її користування) вважаються повністю виконаними.

За вказаними обставинами, зобов'язання між сторонами є припиненими, що свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з повернення позивачем суми позики та сплати процентів.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми позики, відсотків за користування позикою та річних, господарський суд зазначив про недотримання відповідачем встановлених вимог щодо переоформлення зерна на позивача. При цьому господарський суд послався на положення Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661.

Як вбачається із матеріалів справи, передача відповідачем в заставу зерна ячменю оформлено простим складським свідоцтвом на зерно на пред'явника серії АА № 043753 від 03 липня 2009 року № 2.

Відповідно до ч.1 ст.961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

При цьому, як встановлено ч.2 ст.961 ЦК України, товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Статтею 965 ЦК України передбачено, що просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої статті 962 цього кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.

З урахування вказаних вимог просте складське свідоцтво повинно містити: найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; номер свідоцтва за реєстром товарного складу; найменування і кількість прийнятого на зберігання товару -число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару; дата видачі свідоцтва, підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

Просте складське свідоцтво на зерно на пред'явника серії АА № 043753 від 03 липня 2009 року №2 відповідає вищевказаним вимогам закону. При цьому, у вказаному простому складському свідоцтві містяться відомості про його передачу за індосаментом, індосат -Аграрний фонд (місцезнаходження м.Київ, вул.Грінченко,1, ідентифікаційний код 33642855), в рахунок заставних операцій, розмір кредиту -623700 грн., строк платежу - 30 квітня 2010 року, річна ставка -9,05%, дата індосаменту -03 серпня 2009 року. Свідоцтво у вказаній частині щодо індосаменту підписано генеральним директором та скріплено печаткою позивача. Оригінал свідоцтва переданий і знаходиться у позивача, який є його володільцем.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" складські свідоцтва -це товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Просте складське свідоцтво -це єдиний товаророзпорядчий документ на пред'явника. Передача простого складського свідоцтва іншій особі з метою передачі товару, який зберігається на складі відповідно до цього свідоцтва, здійснюється шляхом вручення (передачі) свідоцтва. Товар, прийнятий на зберігання за простим складським свідоцтвом, у відповідності зі ст.961 ЦК України, може бути протягом строку його зберігання на товарному складі предметом застави на підставі застави вказаного свідоцтва. У такому випадку на свідоцтві робиться запис про заставу товару, і воно передається заставодержателю. Просте складське свідоцтво переходить із рук в руки шляхом простої передачі, його власником визнається володілець. Він вправі вимагати від товарного складу виконання зобов'язання, вимагати видачі товару, який знаходиться на зберіганні. Володілець не зобов'язаний доводити підстави та факт переходу до нього простого складського свідоцтва. У відносинах, які виникають між товарним складом та власником документа, під правом на просте складське свідоцтво слід розуміти і право на сам товар. Цивільний оборот передбачає перехід прав на пред'явника та пов'язаних із ним прав без будь-яких перешкод.

Отже, просте складське свідоцтво на зерно на пред'явника серії АА № 043753 від 03 липня 2009 року №2 є належним документом для отримання позивачем товару від зберігача.

Відсутність же товару на складі не може бути підставою для визнання факту неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором.

При цьому судова колегія визнає невірним висновки господарського суду про порушення відповідачем вимог Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах з посиланням на непідписання відповідачем трьохстороннього акту передачі зерна до державного продовольчого резерву, невидачу відповідачем податкової та видаткової накладних, нескладання акту-розрахунку тощо, оскільки переоформлення зерна у власність держави та зарахування його до державного продовольчого резерву не було предметом кредитного договору від 04 серпня 2009 року. Відповідачем виконані зобов'язання з передачі зерна -ячменю 1 класу у обумовленій кількості в заставу, просте складське свідоцтво на зерно на пред'явника було передано Аграрному фонду, після чого останнім надано кредит під заставу зерна. Зобов'язання сторін за кредитним договором повністю виконані і є припиненими. Переоформлення зерна після переходу предмета застави у власність держави на підставі п.4.5 кредитного договору обов'язків для відповідача не створює.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги прокурора є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеністю встановлених судом обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року у справі №19/5005/1420/2012 скасувати.

В позову відмовити.

Стягнути з Державної спеціалізованої установи Аграрний фонд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СІЧ-П" витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги в сумі 7714,89 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Повний текст постанови підписано " 16 " липня 2012 року.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді Е.В.Орєшкіна

В.В.Прудніков