Ухвала суду № 25317828, 11.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/5253/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А.,

за участю сторін:

від позивача: Коленченка О.О. - представника за довіреністю,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" лютого 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 20.10.2011 року № 0003582342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 343 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 083 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 260 120,00 грн., від 20.10.2011 року № 0003592342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн. за червень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн., від 20.10.2011 року № 0003602342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 року в розмірі 87 261,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 20.10.2011 року № 0003582342, № 0003592342, № 0003602342 від 20.10.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податковим органом зроблені помилкові висновки про порушення товариством пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України. Також вказує про безпідставне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87261 грн. за II квартал 2011 року. Крім того, позивач вважає, що податковим органом довільно тлумачаться відповідні приписи податкового законодавства України, оскільки пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися в складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від"ємного значення.

Позивач також заперечує порушення п.1.11 ст.1, п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України та вказує на безпідставність донарахованого податку на додану вартість на суму 1083211 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на 1040478 грн., за березень 2011 року на 42733 грн., та безпідставність зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 250000,00 грн. Зазначає про неправомірність висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих ДПІ у м. Рівне від 05.09.2011 року № 1162/23-100, № 1163/23-100, № 1184/23-100, № 283/27-100, № 1172/23-100, згідно ст.20 розділу I , п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, ст.78, п.82.1 ст.82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, наказу начальника ДПІ у м. Рівне № 1188 від 22.08.2011 року, в період з 05.09.2011 року по 30.09.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" код ЄДРПОУ 36598008 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1178/23-100/36598008 від 07.10.2011 року (а.с.23-63 т.1), з якого вбачається, що перевіркою встановлені порушення:

пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87261 грн. за II квартал 2011 року;

п.1.11 ст.1, п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 1 083 211 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 1 040 478 грн., за березень 2011 року на суму 42 733 грн., та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 250 000,00 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 1178/23-100/36598008 від 07.10.2011 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0003582342 від 20.10.2011 року форма "Р", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 343 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 083 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 260 120,00 грн. (а.с.27 т.1);

податкове повідомлення-рішення № 0003592342 від 20.10.2011 року форма "В4", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 250 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн. (а.с.78 т.1);

податкове повідомлення рішення № 0003602342 від 20.10.2011 року форма "П", яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз."в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року на 87 261,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн. (а.с.79 т.1).

Щодо визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-й квартал 2011 року колегія суддів зазначає таке.

В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року в рядку 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року" ТОВ "Рівнетеплоенерго" задекларовано 14 422 754 грн. (а.с.119-142 т.1).

Вказаний показник включає від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 12 237 700 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року в сумі 2 185 054 грн.

Податковий орган вважає, що з набранням чинності з 01.04.2011 року розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу.

Так, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В пункті 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Суд першої інстанції правильно вказав, що сам пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не встановлює порядку розрахунку об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств у 1-му кварталі 2011 року, а лише визначає порядок врахування результату розрахунку об'єкту оподаткування за підсумками 1-го кварталу 2011 року, коли таким результатом є від'ємне значення. При цьому, спеціальну норму щодо порядку включення від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке розраховане у 1-му кварталі 2011 року, до витрат 2-го кварталу 2011 року містить саме абзац перший вказаного пункту. Другий абзац, який повинен застосовуватися з урахуванням змісту першого абзацу, останньому не суперечить і стосується порядку включення від'ємного значення об'єкта оподаткування 1-го кварталу 2011 року не тільки в 2-му кварталі 2011 року, а й у другому і третьому кварталах, другому - четвертому кварталах 2011 року, тобто здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Матеріалами справи стверджується, що відповідно до п. 22.4 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від'ємне значення 2010 податкового року позивачем враховано в валових витратах першого кварталу 2011 року. А у відповідності з п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо від'ємне значення об'єкта оподаткування в підсумках першого кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Колегія наголошує, що в податковому законодавстві відсутня норма, за якою від'ємне значення минулого 2010 податкового року підлягає виключенню з результатів звітного (податкового) періоду 1 кварталу 2011 року, при розрахунку об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року, а також відсутня норма, яка забороняє платнику податків включати до складу валових витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, який, в свою чергу, включає й від'ємне значення 2010 року, а пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України навпаки вказує на необхідність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року до витрат другого кварталу 2011 року.

Слід зазначити, що Комітет Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики своїм листом від 10.11.2011 р. N 04-39/10-1160 вказав, що аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року правомірно врахувало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, що увійшло до вказаного показника I кварталу 2011 року.

Щодо порушень, встановлених податковим органом по господарських операціях позивача з ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-оіл" колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вважає, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" завищено задекларовані показники в рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємств "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11" за III квартал 2010 року на суму 82 692 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ "Дилема" та за I квартал 2011 року на суму 1 065 144 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Стікс-оіл".

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість: за липень 2010 року на суму 16538,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ "Дилема"; за серпень 2010 року на 89805 грн., за березень 2011 року на 42733 грн., за червень 2011 року на 250000 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Стікс-Оіл".

Також податковий орган вважає, що Господарські операції ТОВ "Рівнетеплоенерго" з вказаними контрагентами є нікчемними з посиланням на п.1 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з такими висновками податкового органу.

Так, господарська операція позивача з ТОВ "ТПГ "Дилема" підтверджується укладеним договором поставки, накладною, податковою накладною, довіреністю на отриманням матеріальних цінностей. Розрахунки за товарно-матеріальні цінності проведені грошовими коштами.

Також матеріалами справи стверджується, що придбані від ТОВ "ТПГ "Дилема" труби позивачем оприбутковано на склад та використано при проведенні капітального ремонту тепломережі та трубопроводів гарячого водопостачання та їх аварійних ділянок.

Крім того, слід зазначити, що на дату виписки податкової накладної (02.07.2010 року) ТОВ "ТПГ "Дилема" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової служби України (а.с.212 т.1).

Господарські операції між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ТОВ "Стікс-Оіл" підтверджуються укладеним договором № 1/22/03/10, предметом якого є виконання виконавцем режимно-налагоджувальних робіт котлоагрегатів на котельнях підприємства замовника (а.с.18-20 т.2), актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, виписаними ТОВ "Стікс-Оіл".

Суд також правильно вказав, що при дослідженні факту здійснення господарської операцій повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-оіл" як його безпосередніми постачальниками.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та згаданими вище контрагентами слід зазначити, що відповідно до ч. 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл", визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Проте, відповідачем на надано суду доказів, які б свідчили, що укладені правочини порушують публічний порядок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність будь-яких об'єктивних доказів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл".

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що валові витрати ТОВ "Рівнетеплоенерго" в III кварталі 2010 року, I кварталі 2011 року по взаємовідносинах з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, сформовані у відповідності до приписів чинного податкового законодавства, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх використання в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.)

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджується наявність зв'язку витрат платника податків на придбання товару та послуг з його господарською діяльністю. Документи, які підтверджують оформлення та виконання угод постачальниками товарів (робіт, послуг), містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують зміст та обсяг господарської операції, реальність руху активів учасників правовідносин, є первинними в розумінні закону, а відтак є належною та достатньою підставою для податкового обліку позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вказав, що за результатами судового розгляду справи не доведено порушення ТОВ "Рівнетеплоенерго"п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення платником податків від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87 261 грн. за II квартал 2011 року є неправомірним, що виключає нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ «Дилема", ТОВ "Стікс-Оіл" сформований позивачем у відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України та що відповідачем не доведено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями (чинного на час формування податкового кредиту в 2010 році) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв"язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв"язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов"язкових реквізитів.

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктами 198.1, 198.2., 198,3., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що податковий кредит позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ «Дилема", ТОВ "Стікс-Оіл" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними; постачальники товарів (робіт, послуг) на час видачі податкових накладних зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується; товари, роботи та послуги придбані позивачем з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Щодо правомірності висновку податкового органу про встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 743259 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставні) йому товарів (послуг).

Згідно з п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також: житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також: база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

З матеріалів справи суд вбачає, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупець) уклало з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договори поставки природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Фактична поставка природного газу підтверджена актами передачі-приймання природного газу.

Постачальником ДК "Газ України" виписано позивачу податкові накладні:

№ 17199 від 31.12.2010 року на суму 8544636,50 грн., у т.ч. ПДВ 1424106,08 грн. (а.с.165 т.1),

№17200 від 31.12.2010 року на суму 4594020,09 грн., у т.ч. ПДВ 765670,02 грн. (а.с.166 т.1).

Як вбачається з статуту позивача та довідки про включення позивача до ЄДРПОУ (а.с.22-34,38 т.2), основним видом діяльності позивача є виробництво, збирання та розподілення пари та гарячої води для центрального опалення, виробництва енергії та інших цілей, а також виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Суд першої інстанції правильно вказав, що для застосування касового методу позивачем для визначення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним касовим способом необхідною є наявність обов'язкових умов, а саме суб'єктного складу (фізичні особи, бюджетні установи, ЖЕКИ з одного боку та позивач з другого боку) та наявність операції з поставки теплової енергії, включаючи вартість її транспортування позивачем вищевказаним особам.

Застосовувати касовий метод позивач зобов'язаний лише по фактах поставки товарів (послуг), визначених в п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", а не будь-яких інших товарів (послуг), оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює спеціальних правил щодо дати виникнення права на податковий за придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять до вищезазначеного переліку, а тому в цій частині податкові відносини регулюються загальними нормами, які визначені в статті 7 вказаного Закону, тобто за "першою подією".

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем за основу розрахунку було взято до уваги податковий кредит, сформований по господарських операціях з ДК "Газ України" за грудень 2010 року у повному обсязі, тобто як податковий кредит, сформований позивачем за договорами для постачання газу для населення, так і податковий кредит, сформований позивачем за договором постачання газу для бюджетних установ та інших категорій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг.

Отже, до групи "інші споживачі" входять всі інші споживачі, які не ввійшли до перших двох груп: фізичні особи-підприємці, всі юридичні особи, окрім бюджетних установ.

При цьому, до групи "інші споживачі" неможливо застосовувати касовий метод при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі особи не вказані в пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому формування податкових зобов'язань з ПДВ з такими споживачами здійснюється за загальними правилами, правилом першої події, яке передбачено пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не було проведено розмежування обсягу податкового кредиту, сформованого позивачем по господарських операціях з ДК "Газ України" в грудні 2010 року в розрізі споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі), а взято до уваги весь обсяг податкового кредиту грудня 2010 року, в тому числі й податковий кредит по категорії "інших споживачів", податковий кредит за якими формується за правилом "першої події", а не за касовим методом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що по господарських правовідносинах позивача з ДК "Газ України" не підлягає до застосування касовий метод, оскільки не дотримуються умови пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", позаяк позивач є юридичною особою приватного права, а не фізичною особою чи бюджетною установою, а отже податковий кредит повинен формуватися за загальними правилами, передбаченими пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Придбання позивачем природного газу у постачальника та подальша його реалізація населенню та бюджетним установам є окремими господарськими операціями.

В свою чергу, процес формування податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї господарської операції.

Суд правильно вказав, що в спірному випадку придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 1.11 ст. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підсумовуючи наведене, слід вказати, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду прийняте із з"ясуванням всіх обставин справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його належить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" вул.Д.Галицького, 27,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023 (р/п)