Ухвала суду № 25316044, 06.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року справа №2а/0570/4833/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Арцибашев С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довір. від 22.05.2012 року № 01-05/06-984

від відповідача - ОСОБА_3 - за довір. № 7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. у справі № 2а/0570/4833/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Державного підприємства "Шахта 13-біс" про стягнення пені за прострочення сплати страхових внесків,-

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Шахта 13-біс" про стягнення пені за прострочення сплати страхових внесків за період з 01.01.2011 року по 26.03.2012 року у розмірі 2898,54 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року у справі № 2а-0570/23310/2011 (суддя Єфіменко О.В.) в задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що відповідно до частини 7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю та правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом щодо заборгованості не сплаченої станом на 1 січня 2011 року.

Наголошує на тому, що Державне підприємство "Шахта 13-біс" як платник страхових внесків перебуває на обліку у Фонді, оскільки ним сплачені страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті страхових внесків, Фондом правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та чинним законодавством України, нарахована пеня в сумі 2898 грн. 54 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, наполягав на правомірності висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовної заяви, просив в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

Позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 26.12.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25968406, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 164199.

Відповідач - Державне підприємство «Шахта 13-біс» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 30.01.2008 року, ідентифікаційний код юридичної особи № 35715940 та є платником страхових внесків у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області.

З 23.03.2012 по 26.03.2012 року Фондом проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період з 01.01.2011 по 26.03.2012, за результатами якої складений акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 10 від 27.03.2012 року.

Відповідно до зазначеного Акту, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків, позивачем за період з 01.01.2011 року по 26.03.2012 року нараховано пеню в розмірі 2898,54 грн.

Станом на час розгляду справи зазначена сума пені відповідачем у добровільному порядку несплачена.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

В розумінні статті 15 цього Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, якому надані владні управлінські функції у сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлене порушення відповідачем Інструкції № 36, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 року, яка втратила чинність 30.11.2010 року.

Підставою для стягнення пені позивач визначає ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 01.01.2011 року.

3 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року) роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків передбачена ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон № 1105).

Частиною 2 ст. 52 вказаного Закону, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Безпосередньо самим Законом № 1105 умови, розмір, порядок та строки стягнення пені не визначалися. Тільки підпунктами 5.1 й 5.2 п. 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Інструкція), затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було встановлено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Тобто, сам Закон № 1105 передбачав стягнення пені, а розрахунок визначався Інструкцією.

З 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. 49 і ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено. Вказана Інструкція втратила чинність. І з цього часу така відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у виді нарахування та стягнення контролюючим органом пені передбачені не були.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Тобто, позивачем під час перевірки визначене порушення норми законодавства та заявлена вимога про стягнення пені, нарахованої за таке порушення, на підставі норми Закону, яка на час нарахування пені та звернення до суду з заявою про її стягнення втратила чинність.

Оскільки позивачем встановлене порушення норми законодавства, яке на час проведення перевірки та періоду перевірки втратила чинність, вимога про стягнення пені заявлена на підставі норми Закону, яка, також, на час звернення до суду втратила чинність, колегія суддів вважає, що позивач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. у справі № 2а/0570/4833/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. у справі № 2а/0570/4833/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Державного підприємства "Шахта 13-біс" про стягнення пені за прострочення сплати страхових внесків - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.07.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 11.07.2012 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська