Постанова № 25315820, 21.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 № 19/011-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Екатерина» на ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2012 року

у справі № 19/011-11 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн»

до 1. Приватного підприємства «Екатерина»

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Требухівське»

3. Фермерського господарства «Журавушка»

про виконання зобов'язання в натурі, відшкодування збитків, стягнення штрафу та заборгованості у загальній сумі 5 147 220,73 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі №19/011-11 задоволено частково заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Екатерина» в межах суми 6 064 033,95 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, приватне підприємство «Екатерина» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі № 19/011-11 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача-1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача-1 приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.04.2012 року скасувати в частині накладення арешту на грошові суми відповідача-1.

Позивач та відповідачі-2,3 відзиви на апеляційну скаргу не подали, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідачів-2,3.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про забезпечення позову.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» звернулося до господарського суду Київської області з позовом приватного підприємства «Екатерина», сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Требухівське», фермерського господарства «Журавушка» про зобов'язання ПП «Екатерина» передати ТОВ «Голденкерн» насіння штирійського олійного гарбуза сорту «Гляйсдорфер» у кількості 118 тонн, стягнення з ПП «Екатерина» на користь ТОВ «Голденкерн» штрафу у розмірі 1 284 517,32 грн. та заборгованості у розмірі 270 409,21 грн., стягнення з відповідачів збитків у розмірі 3 592 294,20 грн. та судових витрат.

Одночасно з поданням позову, позивач звернувся до господарського суду Київської області з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на насіння штирійського олійного гарбуза сорту «Гляйсдорфер», що зберігається на складах ПП «Екатерина» шляхом його вилучення у останнього та передачі на зберігання товариству з обмеженою відповідальністю «Лєрой трейд» на склад за адресою: Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, 24.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2011 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на насіння штрирійського гарбуза сорту «Гляйсдорфер» у кількості 118 тонн, що зберігається на складах приватного підприємства «Екатерина». В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2011 року провадження у справі № 19/011-11, згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, було зупинено до прийняття судовими органами остаточного рішення у справі господарського суду міста Києва № 55/135, яка безпосередньо пов'язана з даною справою та зобов'язано сторони повідомити господарський суд Київської області про результати вирішення спору у справі господарського суду міста Києва № 55/135.

Під час зупинення провадження у справі 19.09.2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з заявою про вжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать приватному підприємству «Екатерина» та знаходяться на поточному банківському рахунку №26003301135 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Вінниця» МФО 302571, на інших банківських рахунках приватного підприємства «Екатерина» та на все майно приватного підприємства «Екатерина» в межах суми 4 869 605,15 грн.

18.01.2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з заявою про вжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать приватному підприємству «Екатерина» та знаходяться на поточному банківському рахунку №26003301135 в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Вінниця» МФО 302571, на інших банківських рахунках приватного підприємства «Екатерина» та на все майно приватного підприємства «Екатерина» в межах суми 6 064 033,95 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі №19/011-11 задоволено частково заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Екатерина» в межах суми 6 064 033,95 грн.

При прийнятті оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд виходив з того, що сума заявлена до стягнення є значна за розміром, а також те, що в добровільному порядку відповідач-1 по даний час не провів розрахунків з позивачем, при цьому наявні в справі докази свідчать про вчинення відповідачем-1 дій, направлених на приховування майна і ухилення від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань перед позивачем, справа в суді розглядається певний період часу за який відповідачем-1 можуть бути вчиненні ще певні дії з метою ухилення від виконання зобов'язання, в результаті яких виконання рішення господарського суду може бути утруднено чи неможливим, вжиття заходів до забезпечення позову є необхідним у даній справі з урахуванням всіх обставин справи та фактів, викладених у заяві про забезпечення позову.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття судом заходів по забезпеченню позову в частині позовних вимог про відшкодування збитків, стягнення штрафу та заборгованості у загальній сумі 5 147 220,73 грн. може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

За змістом даної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З наведеного слідує, що єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які можуть зумовити утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду.

Виходячи з положень статей 66, 67 ГПК України, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16 зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з п.п. 7, 7.1 вказаної вище постанови обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з того, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

У позові про стягнення певної суми грошових коштів слід застосовувати заходи до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти, і лише в разі відсутності в боржника грошових коштів для забезпечення такого позову можуть бути вжиті заходи у вигляді накладання арешту на майно.

Проте, задовольняючи клопотання позивача, місцевий господарський суд не врахував вимог зазначених норм процесуального права та наклав одночасно арешт на грошові кошти та на майно відповідача.

Зокрема, судом першої інстанції не було враховано той факт, що ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2011 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 року, накладено арешт на насіння штрирійського гарбуза сорту «Гляйсдорфер» у кількості 118 тонн, що зберігається на складах приватного підприємства «Екатерина».

На переконання судової колегії, при прийнятті оскаржуваної ухвали суду першої інстанції слід було мати на увазі, що вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги, і в позові про стягнення грошових коштів, арешт на майно застосовується тоді, коли кошти в боржника відсутні, у зв'язку з чим, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим.

У той же час, дійшовши висновку про арешт як грошових коштів відповідача, так і вартості насіння штрирійського олійного гарбуза сорту «Гляйсдорфер» у кількості 118 тонн, судом першої інстанції не наведено обґрунтування застосування забезпечення позову накладенням арешту на майно при одночасному накладенні арешту на його грошові кошти в розмірі суми позову.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог: пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Однак, при винесенні ухвали від 24.04.2012 року господарським судом Київської області наведеного вище враховано не було, а відтак, висновки суду про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Екатерина» в межах суми 1 194 428,80 грн., яка складає вартість насіння, в порушення вимог процесуального закону є необґрунтованими, і тому в цій частині ухвала суду від 24.04.2012 року підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «Екатерина» на ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2012 року підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню частково.

Керуючись статтями 43, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Екатерина» на ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі № 19/011-11 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі №19/011-11 скасувати частково, в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Екатерина» в межах суми 1 194 428,80 грн.

3. Резолютивну частину ухвали господарського суду Київської області від 24.04.2012 року у справі №19/011-11 викласти в наступній редакції: «Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» про забезпечення позову задовольнити частково. Накласти арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству «Екатерина» (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна, 41, код 20090761) в межах суми 5 147 220 (п'ять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті двадцять) грн. 73 коп.»

4. Матеріали справи № 19/011-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.