Постанова № 25315770, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 року Справа № 33/5005/17534/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. -доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Фузейниковій В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Блащук І.Ю., представник, довіреність б/н від 27.10.11;

від відповідача: Зарецька В.О., представник, довіреність б/н від 03.01.12;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2012 року у справі №33/5005/17534/2011

за позовом приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1", м. Дніпропетровськ

про визнання договору оренди приміщення від 07.12.2010 року №284 недійсним та стягнення 131 191 грн.

У відповідності із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.07.2012р.

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Візит-буд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Місія -1" про визнання договору оренди приміщення № 284 від 07.12.2010 р. недійсним та стягнення 131 191 грн. збитків та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2012 року у справі №33/5005/17534/2011 (суддя Рудовська І.А.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Будівельна компанія "Візит-буд" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2010 р. між ТОВ "Місія" (орендодавець) в особі Завізьон В.В., діючого на підставі довіреності б/н від 11.06.2010 р., та приватним підприємством "Будівельна компанія "Візит-буд" (орендаря) в особі директора ОСОБА_6 укладено договір оренди приміщення №284, відповідно до умов якого відповідач передає позивачу в тимчасове платне користування приміщення № 284 площею 57, 25 кв. м. з прилеглою територією 5, 15 кв. м. на 2-му поверсі в будівлі Центру, за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 договору власник володіє Центром на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р. Орендодавець гарантує, що на момент укладення договору приміщення Центру під арештом чи іншою забороною не знаходиться , не заставлені, не обтяжені правами третіх осіб.

Орендар використовує приміщення виключно в цілях: торгівля продовольчими товарами (кафе) (п. 1.2 договору).

Орендодавець надає орендареві план -схему Центру, на якому зазначено приміщення (додаток № 10)(п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 2.2 договору, приміщення передається орендодавцем орендарю в оренду на строк 2 роки 11 місяців. Строк оренди, зазначений в п. 2.1 договору, вираховується починаючи з дати підписання сторонами цього договору.

Приміщення передається орендодавцем орендареві по акту здачі-прийому, підписаному уповноваженими представниками сторін. Приміщення передається орендарю у вигляді, зазначеному цим договором і в акті -прийому передачі. Дата передачі приміщення встановлюється орендодавцем за згодою сторін, але не пізніше, чим через 45 календарних днів з моменту укладення договору. Акт здачі -прийому приміщення , підписаний обома сторонами, вважається належним доказом передачі приміщення орендарю для цілей цього договору (п. п.5.1-5.4 договору).

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить визнати договір недійсним, оскільки відповідач ввів позивача в оману шляхом зазначення в договорі завідомо неправдивих характеристик предмету -істотної умови договору, та посилаючись на те, що він є повноважним на укладення договору, з метою спонукати позивача укласти завідомо для нього, відповідача, недійсний та незаконний договір, та відшкодувати збитки на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, які понесені ним, проти чого відповідач заперечує, що і є причиною спору у даній справі.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести суду наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману. При цьому під обманом, у таких випадках, слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками господарського суду стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди приміщення №284 від 07.12.2010р., як укладеного внаслідок обману.

Приймаючи рішення господарський суд послався на те, що матеріалами справи підтверджено право власності відповідача на майно, яке передане позивачу у користування за договором оренди №284 від 07.12.2010р., зокрема на момент укладення договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність факту введення відповідачем позивача в оману щодо наявності у нього права власності на майно, що було передано позивачу за договором оренди.

Як вбачається із тексту спірного договору від 07.12.2010 р. в ньому зазначено, що власник володіє Центром на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р. у справі № 39/207-10 у задоволенні первісного позову ПП "Дніпробуд -ВВ" до товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»про визнання права власності було відмовлено, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" до приватного підприємства "Дніпробуд- ВВ", Дніпропетровської міської ради було задоволено та визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Місія -1" (код ЄДРПОУ 32835945) право власності на об'єкт нерухомості Торговий центр "ІНФОРМАЦІЯ_1»розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 30291, 6 кв.м. У подальшому 21.02.2011р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р. по справі №39/207-10 скасовано частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в решті рішення залишено без змін.

Згідно ч.5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи, на дату укладення оспорюваного договору (07.12.2010р.) рішення господарського суду ще не набрало законної сили та, відповідно, ТОВ «Місія»не набуло законних підстав стверджувати, про набуття права власності на приміщення, яке передавалось в оренду.

Таким чином, при укладенні договору №284 від 07.12.2010р. відповідач виклав в тексті договору відомості, які не відповідали дійсним обставинам, тобто ввів позивача в оману щодо наявності у нього права власності на майно, стосовно якого укладався договір оренди.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.761 Цивільного кодексу України право передання речі у найм має власник або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання договору оренди №284 від 07.12.2010р. недійсним, підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 131191 грн., посилається на понесені ним витрати по облаштуванню та здійсненню діяльності кафе у приміщенні, яке передавалось в оренду за оспорюваним договором.

У якості доказу позивачем надано наступні документи:

1. Копія попереднього договору №284 від 12.03.2010 року (а. с. 23-24);

2. Копія договору оренди 284 від 07.12.2010 року (а. с. 25-30);

3. Копія додаткової угоди до договору оренди приміщення №284 від 07.12.2010 року (а. с. 31);

4. Копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 року у справі №39/207-10 (а. с. 32-34);

5. Копія рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року у справі №39/207-10 (а. с. 35-41).

В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на наступні обставини.

1. За оформлення договору оренди приміщення №284 сплачено 900 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №18 від 12.03.2010 року (а. с. 42);

2. За резервування торгівельного місця 284 в торгівельному центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1»сплачено 12 480 гривень на підставі п.4.1 попереднього договору №284, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №37 від 12.03.2010 року (а.с. 42);

3. Створення робочого проекту та проекту по електрообладнанню приміщення №284 19П/08-284 вартістю 5 200 гривень, що підтверджується розпискою №16 від 19.03.2010 року та розпискою №23 від 11.06.2010 року (а. с. 43);

4. На підключення терміналу абонента на підставі договору №101856, в сумі 170 гривень, що підтверджується рахунком №1248575 та квитанцією від 08.07.2010 року, та сплата авансу на послуги зв'язку в сумі 17 грн., що підтверджується рахунком №1315446 від 28.09.2010 року (а. с. 44, 45);

5. За надання інформаційно-консультаційних послуг зв'язку в розмірі 300 гривень на підставі договору №284 -УС від 07.06.2010 року - аркуш справи 46, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №17 від 07.06.2010 року (а. с. 47);

6. За надання послуг по доступу до мережі Internet в розмірі 210 гривень на підставі договору №2101/1020 від 07.07.2010 року, що підтверджується рахунком №1022 від 11.06.2010 року, квитанцією №11791.209.4 від 11.06.2010 року (а. с. 48);

7. Оплата послуг Internet за три місяці з лютого по квітень 2010 року в розмірі 271,55 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт №10479/06890, №10479/06953, №10479/06996 - аркуш справи 50-52; та квитанціями (а. с. 49);

8. Послуги по встановленню камери відеоспостереження в розмірі 3 890 гривень на підставі договору №284-ВД від 12.03.2010 року, (а.с. - 53-56), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №25 від 12.03.2010 року (а. с. 57);

9. Послуги з монтажу вентиляційної системи приміщення №284 в розмірі 12 646 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі робіт від 17.08.2010 року (а. с. 58), та розпискою про отримання коштів (а. с. 59). Оплату даних послуг та деяких інших здійснювала ОСОБА_5 діючи на підставі довіреності від 14.09.2010 року, копія якої додана до позову;

10. Послуги з монтажу каналізаційної системи торгівельного місця №284 в розмірі 3 150 грн., що підтверджується розпискою про отримання коштів від 03.01.2011 року;

11. Купівля холодильної кондитерської вітрини вартістю 6 300 грн., що підтверджується товарним чеком №22 від 22.10.2010 року (а. с. 60); 12.Придбання в кредит стаціонарного блендеру вартістю 1 568,18 грн., що підтверджується кредитним договором від 16.02.2011 року (а. с. 61-62) та квитанцією від 16.02.2010 року (а. с. 63);

13. Придбання водонагрівача вартістю 1023 грн., що підтверджується товарним чеком №105891 від 23.10.2010 року (а. с. 65);

14. Придбання холодильника побутового вартістю 7 119 грн., що підтверджується товарним чеком № 105891 від 23.10.10 року (а. с. 65);

15. Придбання вагів побутових (кухонних) вартістю 249 грн., що підтверджується товарним чеком №122712 від 26.12.2010 року (а. с. 66);

16.Здійснення оформлення вхідних дверей, виготовлення рекламного покажчика, цінника загальною вартістю 3 830 грн., що підтверджується квитанцією від 13.08.2011 року (а. с. 67);

17. Купівля кавоварки вартістю 5 700 грн., що підтверджується податковою накладною №1418042016 від 11.01.2011 року (а. с. 68);

18. Придбання мікрохвильової печі вартістю 570 грн., що підтверджується податковою накладною №1412027868 від 24.12.2010 року (а. с. 69).

Апеляційний господарський суд вважає, що здійснені позивачем витрати по вищевикладеним позиціям №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14 на загальну суму 50526 грн. 55 коп. не можна віднести до витрат , понесених на виконання договору оренди №284 від 07.12.2010р., оскільки вони були здійснені до дати укладення договору оренди, та позивач в даному випадку здійснював дані витрати на свій ризик.

Як вбачається з матеріалів справи 12.03.2010 року приватне підприємство „Будівельна компанія „Візит-Буд" в особі директора ОСОБА_6 уклало з товариством з обмеженою відповідальністю „А.Г.К." в особі директора Крейніна Олександра Григоровича попередній договір №284 про укладення основного договору оренди приміщення №284 у споруді торгівельного центру „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_1.

Предметом цього договору, відповідно п.п. 2.1, 3.1 являється зобов'язання сторін в строк, вказаний у п. 2.2 цього договору, укласти основний договір на умовах, викладених у проекті договору оренди, та зобов'язання сторони-1 (товариства з обмеженою відповідальністю «А.Г.К.») передати у тимчасове користування (оренду) приміщення та зобов'язання сторони-2 (ПП Будівельна компанія «Візит-Буд»використовувати вказане приміщення і сплачувати встановлену основним договором орендну плату.

Відповідно матеріалам справи договір на оренду приміщення №284 у споруді торгівельного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1»було укладено з іншою юридичною особою -товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1» м. Дніпропетровськ.

07.10.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1»(сторона-1) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (сторона-2) було складено акт прийому-передачі по попередньому договору №284 від 12.03.2010р., відповідно якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла у тимчасове користування з метою облаштування торгового місця №284 загальною площею 57,25 кв.м., розташованого на другому поверсі торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1»замки у кількості 2 штук, комплект ключів у кількості 6 штук, розетки у кількості 8 штук.

Аналізуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати в сумі 50526 грн. 55 коп. на облаштування кафе у орендованому приміщенні до 07.12.2010р. (дати укладення договору оренди №284 між ПП «Будівельна компанія «Візит-буд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1»), здійснювались позивачем на власний ризик з врахуванням укладеного попереднього договору №284 від 12.03.2010р. з іншою юридичною особою.

Отже, ці витрати не можуть бути пов'язані з витратами, понесеними у зв'язку з укладенням договору оренди приміщення №284 від 07.12.2010р. та відшкодуванню не підлягають.

Щодо решти доказів, наданих на підтвердження витрат ,понесених позивачем після 07.12.2010р. слід відзначити таке.

Не приймається в якості доказу надана до суду апеляційної інстанції розписка про отримання коштів від 03.01.2011р. за послуги з монтажу каналізаційної системи в сумі 3150 грн. ОСОБА_7, оскільки відсутні докази виконання та прийняття цих робіт у спірному приміщенні;

- не є належним доказом понесення позивачем витрат видаткова накладна №ПО-766 від 16.07.2011р. на придбання блендеру стаціонарного в сумі 1239 грн. (а.с. 63, т.1), - (позивач посилається на витрати в сумі 1568 грн. 18 коп.)оскільки покупцем товару є фізична особа ОСОБА_6, а не юридична особа - ПП «Будівельна компанія «Візит-буд»;

- не є належним доказом понесення позивачем витрат в сумі 249 грн. на купівлю вагів кухонних, що підтверджується товарним чеком №122712 від 26.12.2010р. (а.с. 66, т.1), ,оскільки покупцем товару є фізична особа ОСОБА_8, а не юридична особа - ПП «Будівельна компанія «Візит-буд»;

- не є належним доказом понесення позивачем витрат в сумі 3830 грн. відповідно квитанції до прибуткового касового ордера №27 від 13.08.2011р. про внесення коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 (а.с. 67, т.1) через відсутність доказів виконання робіт по оформленню вхідних дверей, виготовлення рекламного покажчика, цінника загальною вартістю 3 830 грн.

- витрат в сумі 5700 грн. на купівлю кавоварки, на підтвердження чого надано податкову накладну №1418042018 від 11.01.2011р. (а.с.68, т.1) та покупку мікрохвильової печі вартістю 570 грн., що підтверджується податковою накладною №1412027868 від 24.12.2010р. (а.с. 69, т.1), оскільки у справі відсутній акт прийому-передачі в оренду торгового місця відповідно умов договору, позивачем не доведено необхідність здійснення цих витрат до моменту прийняття приміщення в оренду.

Вимога позивача про стягнення з відповідача оплати витрат на здійснення запиту до БТІ у розмірі 87 грн., що підтверджується квитанцією від 14.12.2011р., задоволенню не підлягає, оскільки в силу ст. 44 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати не відносяться до складу судових витрат.

Позовні вимоги позивача в частині відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 6000 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 3000 грн. пропорційно задоволеним вимогам з врахуванням наступного.

Відповідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи договір №12/09/11 від 30.09.2011р. на надання юридичної допомоги, укладений між приватним підприємством "Будівельна компанія "Візит-буд" (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю адвокатська компанія «Шерман», відповідно умов якого остання приймає на себе зобов'язання по захисту інтересів приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд" з метою визнання договору оренди №284, укладеного між довірителем та товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1»та попереднього договору №357, укладеного між довірителем та товариством з обмеженою відповідальністю «А.Г.К.»недійсними та стягнення збитків.

Відповідно п. 3.2 цього договору сума в розмірі 7000 грн. перераховується юридичній компанії в якості безповоротної передоплати на протязі 30 днів з моменту підписання договору.

Оплату послуг по договору №12/09/11 від 30.09.2011р. в сумі 6000 грн. здійснено позивачем 27 жовтня 2011р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №31 (а.с. 76-77, т.1).

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2012 року у справі №33/5005/17534/2011 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Визнати недійсним договір оренди приміщення №284 від 07.12.2010р., укладений між приватним підприємством "Будівельна компанія "Візит-буд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1", як укладений внаслідок обману.

В решті позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" на користь приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд" 1021 грн. 18 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" на користь приватного підприємства "Будівельна компанія "Візит-буд" 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору по апеляційній скарзі, видавши наказ.

Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 18.07.2012р.