Постанова № 25315701, 17.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5023/1338/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Плахов О.В.

при секретарі - Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача -ДК «Укртрансгаз»- Жирний О.С. ( за дов. від 26.12.2011 р.)

відповідача -Приватного АТ "Харківський жировий комбінат" -Устінова А.В. (за дов. від 19.07.2012 р.) та Євсюкова І.О.(за дов. від 19.07.2012 р.)

3-іх осіб на стороні відповідача -не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1990 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.12 у справі № 5023/1338/12

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного АТ "Харківський жировий комбінат", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ЗАТ "Укргаз-Енерго", м. Київ

про зобов"язання повернути майно

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд зобов'язати відповідача повернути ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" безпідставно набуте майно -433,554 тис. куб. м. природного газу, який було відібрано ПрАТ "Харківський жировий комбінат" в березні 2008 р. із газотранспортної системи ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що природний газ в загальному обсязі 433,554 тис. куб. м. спожитий відповідачем без наявності правових підстав для цього, оскільки ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", з яким у відповідача були наявні договірні відносини щодо поставки природного газу у 2008 році, не були виділені обсяги природного газу в березні 2008 року для подальшої їх передачі відповідачу. Про зазначений факт позивачу стало відомо лише в листопаді 2011 року з листа ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" № 01-08/1-278 від 25.11.11р., в якому ЗАТ "Укргаз-Енерго" повідомило про те, що у першому кварталі 2008 року воно не здійснювало постачання природного газу деяким промисловим споживачам України, в тому числі відповідачу. Крім того, посилається на ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі № 5023/1338/12 (суддя Лавренюк Т.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові витрати покладені на позивача.

Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її безпідставною та такою, що не відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник позивача (заявника апеляційної скарги) підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача проти вимог скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у даній справі залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не прибула, свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 90).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(позивач у справі) створена на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.98р. "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу". Відповідно до п.1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, основними видами діяльності позивача є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

Позивач не є газо видобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами (п. п. 2.2.1) йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.

28.11. 2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (за договором постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський жировий комбінат" (за договором-покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 108/77/Х-08 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі, зазначеному у ст.2 цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами щодо постачання природного газу, які виникли з 01.01.08р. по 31.12.11р. включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення, з урахуванням умов п.10.12. даного договору (п.11.1).

Підпунктом 2.1.1 договору встановлено щомісячні обсяги поставки природного газу, зокрема у березні 2008 р. 780 тис. куб. м.

Факти постачання у березні 2008 р. природного газу саме третьою особою різним споживачам, з ресурсів ЗАТ "Укргаз-Енерго" встановлені судовими рішеннями у різних справах, в тому числі і за участю позивача, безпосередньо за його позовами до ЗАТ "Укргаз-Енерго" (арк.с.68-100).

Факт транспортування позивачем магістральними трубопроводами у період з серпня 2007 року по березень 2008 р. (а отже і у спірний період березень 2008 р.) природного газу, що належав третій особі і який ним поставлявся споживачам, підтверджено судовими рішеннями, а саме:

- рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.10р. у справі № 42/78-17/284, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.11р. у справі № 42/78-17/284 і набрало законної сили.

- рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.2011р. у справі № 35/206, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 16.02.2012р. у справі № 35/206 і набрало законної сили.

- рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.10р. у справі № 7/676, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.10р. у справі № 7/676 і набрало законної сили. Зазначена справа розглядалась судом за участю позивача, як третьої особи.

Як споживач природного газу, відповідач підключений у відповідному порядку до розподільних трубопроводів, а не магістральних. Отже, у відповідача відсутня технічна можливість одержувати природний газ безпосередньо із магістральних газопроводів, транспортування газу якими здійснює позивач.

З вищевикладеного вбачається, що постачання газу відповідачу, у зазначений позивачем період (березень 2008 р.), здійснювалось третьою особою на підставі договору на постачання природного газу від 28.11.07р. № 108/77/Х-08. Отже, спірні обсяги газу поставлені саме з ресурсів третьої особи.

28.02.07р. між позивачем та третьою особою було укладено договір на транспортування природного газу № 117-36, за яким позивач зобов'язався надавати третій особі послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу по території України від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, де передає газ споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних трубопроводів чи уповноваженим особам (п. п. 1.1., 3.3.).

У справі № 42/78-17/284 постановою Вищого господарського суду України від 16.03.11р. встановлено факт транспортування позивачем природного газу з ресурсу ЗАТ „Укргаз-Енерго" (третьої особи) споживачам з серпня 2007 р. по березень 2008 р.

Згідно з ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, позивач не є власником спірного обсягу природного газу, він лише транспортував його.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що поставлений газ належав на праві власності саме позивачу, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо недоведеності факту порушення діями відповідача прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду Харківської області стосовно того, що спожитий природний газ, який було відібрано ПрАТ "Харківський жировий комбінат" в березні 2008 р. не може вважатись безпідставно одержаним, оскільки підставою його отримання є відповідний Договір між АТЗТ "Харківський жировий комбінат" та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на постачання природного газу № 108/77/Х-08 від 28 листопада 2007 року (надалі - Договір №108/77/Х-08 від 28.11.2007 р.).

Підпунктом 2.1.1 Договору № 108/77/Х-08 від 28.11.2007 р. встановлено щомісячні обсяги поставки природного газу, зокрема у березні 2008 р. - 780 тис. куб. м. Додатковою угодою №3 від 21.02.2008р. до Договору №108/77/Х-08 від 28.11.2007 р. (надалі - Додаткова угода №3) була визначена ціна 1 000,0 куб. метрів природного газу у березні 2008 р. Отже, за таких обставин, у березні 2008 року у відповідача були наявні передбачені чинним законодавством правові підстави для споживання природного газу з ресурсів ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

Судова колегія не може прийняти в якості беззаперечного доказу лист ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" №01-08/1-278 від 25.11.2011р., який підтверджує факт відсутності виділення лімітів на спірний обсяг газу Відповідачу у березні 2008 р., оскільки іншими доказами, зокрема і тими, що були надані самим Позивачем (реєстрами фактично протранспортованого газу) лише підтверджується факт постачання природного газу відповідачу з ресурсів саме ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".

За таких обставин, зазначений лист ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", не може бути доказом відсутності поставки ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" природного газу відповідачу, який був спожитий у березні 2008 р.

Можливість здійснення поставок природного газу споживачам у березні 2008 року з ресурсів ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" підтверджується фактами транспортування природного газу, що належав ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", магістральними та газорозподільними трубопроводами у спірний період.

Зазначені факти підтверджуються, і судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Щодо твердження заявника в апеляційній скарзі відносно того, що наведені судом першої інстанції судові рішення, що набрали законної сили, не можуть бути доказами у справі, у зв'язку з чим, на думку апелянта судом було порушено статті 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні сам зазначив, що жодна із обставин, що встановлена наведеними ним судовими рішеннями, не має преюдиційного характеру в світлі частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Також судом першої інстанції зазначено, що ні позивач ні третя особа не надала жодних доказів, які б спростовували зазначені обставини.

За таких умов, порушення статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається апелянт, відсутні.

Отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на думку судової колегії апеляційного господарського суду, дійшов цілком обґрунтованого висновку про недоведеність безпідставності споживання Відповідачем природного газу у березні 2008 року та обсягу такого споживання.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги відносно порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статей 15, 16, 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, вважаємо за необхідне зауважити наступне.

Як було зазначено вище, ПрАТ "Харківський Жировий Комбінат" отримувало природний газ в березні 2008 року від постачальника ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на підставі Договору №108/77/Х-08 від 28.11.2007 р., тобто в межах правовідносин з постачання природного газу, які виникли із передбачених законодавством підстав, зокрема статей 509 та 11 Цивільного кодексу України.

Жодних доказів розірвання або відмови від зазначеного договору, або визнання його недійсним, не надано ані позивачем, ані третьою особою.

Нормами статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені норми права, на думку колегії суддів, твердження апелянта про наявність у нього права на звернення до суду за захистом не тільки своїх прав та інтересів, а і за захистом прав та інтересів невідомого вантажовідправника газу, не відповідають нормам чинних актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником в апеляційній скарзі не наведено правових підстав, наявність яких тягнула би за собою незаконність винесення оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. по справі № 5023/1338/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Плахов О.В.