Постанова № 25315656, 18.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.12 Справа № 5015/1508/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Желіка М.Б.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2012 р.

у справі № 5015/1508/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багет»м. Львів

до відповідача приватного підприємства «Львівкомфортгруп-К»м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про визнання недійсним договору

за участю представників :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від 3-ої особи: Юрченко Ю.А. -головний податковий інспектор юридичного відділу

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2012 р. у справі №5015/1508/12 товариству з обмеженою відповідальністю «Багет»м. Львів відмовлено в позові до приватного підприємства «Львівкомфортгруп-К»м. Львів про визнання недійсним укладеного між ними договору поставки № 12-1/01 від 02.12.2009 р.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ДПІ у Франківському районі м. Львова поступила апеляційна скарга, в якій остання просить переглянути рішення господарського суду Львівської області в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір поставки від 02.12.2009 р. При цьому, апелянт посилається на наступні обставини і підстави:

· За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту прийняття товару на складі продавця й оформлення документів (накладна, податкова накладна). З огляду на те, що передача товару мала відбутись на складі продавця, то в накладних учасниками господарської операції мало б бути зафіксовано місцезнаходження цього складу. Однак, в накладних інформації про місце їх складання не міститься, а відтак дані документи не можуть підтверджувати факт належного виконання суб'єктами господарювання цивільно-правових відносин та свідчити про факт передачі товарів позивачу;

· Згідно із вимогами наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»від 16.05.1996 р. № 99, дія якої поширюється на підприємства, установи, організації, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Позивачем таких документів в ході судового розгляду справи не надано;

· Згідно вимог наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Однак, документів, які б свідчили про транспортування товарів, а відтак підтверджували б факт цивільно-правових зобов'язань за договором позивачем не надано;

· Враховуючи неналежне оформлення документів, які б мали б засвідчувати факт прийняття-передачі товарно-матеріальних цінностей, висновки суду про виконання сторонами цивільно-правових зобов'язань є безпідставними.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

Позивач та відповідач явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, причини неявки суду не повідомляли.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

02.12.2009 р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, був укладений договір №12-1/01, згідно умов якого відповідач поставляв позивачу товар, а саме: металоконструкції б/в, будівельні матеріали, піддони сантехнічні, матеріали і ін.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідачем згідно умов укладеного договору було поставлено позивачу товар на суму 374 305,20 грн., про що свідчать видаткові накладні, скріплені підписами осіб та печатками з обох сторін. Зокрема, накладні №0746 від 09.12.2009 р. на суму 55 077,10 грн., № 0747 від 10.12.2009 р. на суму 55 077,10 грн., № 0748 від 15.12.2009 р. на суму 69 102,50 грн., № 0749 від 16.12.2009 р. на суму 69102,50 грн., № 0750 від 24.12.2009 р. на суму 62 973,00 грн., № 0752 від 23.12.2009 р. на суму 62 973,00 грн. та податкова накладна № 0872 від 22.12.2009 р. на суму 187 100,00 грн.

Згідно довідки про стан розрахунків між сторонами, виданої 23.05.2012 р. відділенням № 16 у м. Львові центральної філії ПАТ «Кредобанк», позивачем протягом січня -лютого 2010 року було здійснено оплату за відвантажений відповідачем товар.

Позивач, звертаючись до господарського суду Львівської області, просить визнати недійсним укладений 02.12.2009 р. договір. Як на підставу своїх вимог позивач покликається на те, що державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова 10.05.2011 р. було складено акт № 658/23-2/30918144 "Про результат позапланової виїзної перевірки ТОВ "Багет" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.". В даному акті перевірки № 658/23-2/30918144 ДПІ встановлено нікчемність і фіктивність договору укладеного між позивачем та відповідачем. Державною податковою інспекцією прийнято рішення, що вказаний правочин (договір) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач звертає увагу суду на те, що ДПІ в даному акті перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність відповідачем здійснюється поза межами правового поля, а взаємовідносини з позивачем є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, а відповідно укладений договір є недійсним.

З огляду на встановлені ДПІ обставини, а також враховуючи те, що фіктивність чи недійсність правочину може бути встановлено виключно судом, позивач просить визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір, застосувавши при цьому реституцію.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача відповідачем. Виходячи із правового аналізу наявних матеріалів справи, судом встановлено, що такі не містять доказів, які б свідчили про те, що укладений договір не був спрямований на настання правових наслідків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутнього представника ДПІ, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Позивач, звертаючись до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, обґрунтовуючи свої вимоги, зобов'язаний довести порушення свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідачем.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про те, що наявні матеріали справи не свідчать про порушення прав позивача відповідачем.

Як прослідковується із тексту позовної заяви, позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання укладеного договору від 02.12.2009 р. недійсним покликається на доводи викладені ДПІ в акті перевірки № 658/23-2/30918144 "Про результат позапланової виїзної перевірки ТОВ "Багет" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.", мотивувальній частині якого ДПІ визнано недійсними та фіктивними договірні зобов'язання укладені між позивачем та відповідачем.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, наведені правові підстави для визнання укладеного договору від 02.12.2009 р. недійсним відсутні. Зокрема, вказані підстави позивачем не доведені.

Не доведені дані обставини також і третьою особою. Не заслуговують на увагу апеляційного господарського суду доводи апелянта про те, що неналежне оформлення документів, які засвідчують факт прийняття-передачі товарно-матеріальних цінностей, а саме відсутність довіреностей на отримання товару, не зазначення в видаткових накладних місця розташування складу продавця, та непредставлення товарно-транспортних накладних, є правовими підставами для визнання вказаного договору недійсним чи фіктивним.

Правові підстави визнання договору недійсним наведені законодавцем в приписах ст. 215 ЦК України, серед яких неналежне оформлення документів, не є тими підставами в розглядуваному випадку, які б свідчили про недійсність правочину.

Щодо фіктивності правочину, то в силу приписів ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу у всіх сторін правочину. Місцевим господарським судом досліджено, з правовою позицією якого повністю погоджується і Львівський апеляційний господарський суд, те що матеріали справи не містять доказів того, що укладений договір не був спрямований на настання правових наслідків.

До матеріалів даної справи ні позивачем, ні третьою особою не долучено жодного доказу (документів), який би свідчив про недійсність чи фіктивність спірних договірних правовідносин.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що при наявності правових підстав визначених ст. 215 та ст. 234 Цивільного кодексу України договір може бути визнаний недійсним чи фіктивним лише в судовому порядку. Державна податкова інспекція не наділена такими повноваженнями і це виключна компетенція суду.

Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів. А доводи апеляційної скарги, наведені ДПІ у Франківському районі м. Львова, не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду переглянувши оскаржене рішення в порядку апеляційного провадження, повністю погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. А відтак, рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2012 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2012 р. у справі №5015/1508/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5015/1508/12 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2012 р.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Кузь В.Л.