Постанова № 25315613, 19.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5024/308/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.

за участю представників :

ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" -Копчак В.Т. (за дорученням),

КЕВ м. Херсона -не з'явився,

ВЧ А-1836 -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 р. по справі №5024/308/2012 за позовом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до відповідачів Військової частини А-1836 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про стягнення 21 964,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

02.03.2012 р. Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі позивач або ПАТ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1836 (далі -відповідач -1 або В/Ч) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (далі -відповідач -2 або КЕВ) солідарно 21 964 грн. 06 коп.. (в т.ч.: 9076 грн. 35 коп. двократна вартість спожитої електричної енергії у травні 2011р.; 4 104 грн. 06 коп. -інфляційні збитки, 1 736 грн. 14 коп. - 3% річних, 7 047 грн. 51 коп. -пені за несвоєчасну оплату виставлених рахунків) та 1 609 грн. 50 коп. -витрат по оплаті на судового збору.(т. 1 а.с. 2-7).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач -1 у порушення умов укладеного між цим відповідачем та позивачем договору №461 про постачання еклектичної енергії від 01.07.1997р. перевищив у травні 2011р. обсяги споживання електричної енергії за що відповідно до чинного законодавства йому нарахована двократна вартість спожитої електричної енергії. Крім того відповідачі (відповідач-2 згідно договору поруки виступав поручителем за відповідача-1 по виконання умов договору №461) систематично прострочували оплату виставлених рахунків та що їм нараховані пеня , втрати від інфляції та 3% річних.

03.03.2012 р. ухвалою господарського суду Херсонської області зазначену позовну заяву прийнято до провадження ( т. 1 а.с. 1)

15.03.2012 р. не погоджуючись з позовною заявою КЕВ надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову. (т.2 а.с. 18-22)

27.03.2012 р. не погоджуючись з відзивом КЕВ позивач надав заперечення на нього (т. 2 а.с. 28-32)

27.03.2012 р. не погоджуючись з позовними вимогами відповідач - 1 надав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову. (т.2 а.с. 33-39)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 р. (суддя Гридасова Ю.В. повний текст постанови підписано 12.06.2012 р.) позовні вимоги задоволено повністю, а саме стягнуто солідарно з відповідача -1 та відповідача -2 на користь позивача: 9076 грн. 35 коп. боргу по понад договірному споживанню електроенергії у травні 2011 p.; 4104 грн. 06 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1736 грн. 14 коп. з урахуванням 3-х відсотків річних, 7047 грн. 51 коп. пені, 1609 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що позивач довів належними доказами факт виконання своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії № 461 від 01.07.97 р., тоді як відповідачами не було належним чином доведено належне виконання умов вищезазначеного договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії.(т.2 а.с. 141-147)

26.06.2012 р. не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся КЕВ, в якій просить рішення місцевого суду частково в частині солідарної відповідальності останнього скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині покладення відповідальності на КЕВ, крім того скаржник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що по-перше суд першої інстанції всупереч запереченням відповідача-1 підтверджених матеріалами справи, безпідставно констатує факт, що відповідач-1 не звертався до позивача з письмовою заявою про коригування величин споживання електроенергії, хоча дані факти підтверджені наданими відповідачем 1 письмовими доказами і не спростовані позивачем; по-друге скаржник посилається на те, що ним не здійснено порушень в частині перевищення договірного рівня споживання електроенергії встановленого підписаним позивачем та відповідачем-1 - військовою частиною А 1836; відсутня вина КЕВ у вигляді умислу або необережності в частині порушення строків сплати рахунків позивача за спожиту електроенергію (в т.ч. спожиту в понад договірному рівні); договір поруки, укладений сторонами, не передбачає відповідальності поручителя в частині фінансових санкцій за порушення договірних зобов'язань (понад договірне споживання електроенергії), яке сталося з вини обох сторін учасників основного Договору №461 та по-третє, що позивач та відповідач-1 не повідомили у встановленому порядку розпорядника бюджетних коштів (відповідну структуру МО України) про необхідне збільшення фінансування платника (КЕВ) у зв'язку із збільшенням обсягів споживання електроенергії; не внесли відповідні зміни в договір №461; змінили умови Договору №461 без згоди поручителя.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.07.2012 р. о 10:30. про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином. Судом також задоволено клопотання скаржника про відстрочення йому оплати судового збору за подання скарги до розгляду справи.

12.07.2012 р. після порушення провадження по справі та призначення до розгляду до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшов додаток до апеляційної скарги, в якому останній виправив помилку в резолютивній частині апеляційної скарги.

У відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Представники відповідачів, в т.ч. скаржника, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили .

Враховуючи викладені обставини та думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Оскільки позивач не заявив клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась ,але вівся протокол судового засідання.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні представника позивача, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем-1, 01.07.1997 р. було укладено договір № 461 про постачання електричної енергії, в редакції Додаткової угоди від 05.02.10 р., (далі - договір) на об'єкт відповідача -1, що знаходиться за адресою м. Херсон вул. Пестеля, 1.(т.1 а.с. 127)

Згідно п.1 договору позивач зобов'язався здійснювати постачання електроенергії відповідачу-1, а останній зобов'язався оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Тобто по договору про постачання електроенергії грошовим зобов'язанням відповідача-1 є сплата виставлених рахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію та здійснення інших платежів відповідно до виставлених рахунків.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, відповідачем-1 та відповідач-2 укладено договір поруки № 461/2 від 05.02.2008 р. відповідно до якого, поручитель, тобто відповідач-2, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) в межах щомісячно виставлених рахунків за спожиту активну електроенергію та реактивну електроенергію та інших видів платежів, згідно договору на постачання електроенергії № 461 від 01.07.97 р.

З наявних у праві відомостей виставлених рахунків відповідачу-1 та відомостей прийнятих платежів, відповідачем-1 та відповідачем-2 , вбачається, що ці особи систематично прострочували сплату виставлених рахунків, що є порушенням умов договорів та чим було порушено право позивача на вчасне отримання коштів за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Так рахунок № 461 від 12.01.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії сплачений з простроченням в 34 дні; рахунок № 461 від 10.02.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії сплачений з прострочення в 27 днів; рахунок № 461 від 10.03.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії сплачений з простроченням в 30 днів ; рахунок № 461 від 11.04.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії сплачений з простроченням термінів в 29 днів; рахунок № 461 від 12.05.11 р. на сплату реактивній електроенергії сплачений з простроченням в 30 днів; рахунок № 461 від 10.06.11 р. на сплату реактивній електроенергії сплачений з простроченням в 31 день, а понад договірна величина станом на сьогоднішній день не сплачена; рахунок № 461 від 10.11.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії з простроченням в 34 дні; рахунок № 461 від 12.12.11 р. на сплату активної та реактивної електроенергії з простроченням в 33 дні; рахунок № 461 від 10.01.12 р. на сплату активної та реактивної електроенергії з простроченням в 25 днів; рахунок № 461 від 09.02.12 р. на сплату активної та реактивної електроенергії з простроченням в 29 днів (на час подання позову рахунок не сплачений, перераховано кошти лише 16.03.12 p.).

Також споживачем електроенергії, тобто відповідачем-1, крім порушення строків оплати рахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію, в травні 2011 р. порушені і договірні обсяги споживання електроенергії.

Відповідно до приписів п. 4.1. ПКЕЕ, постачання електроенергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Колегія суддів дослідила доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що суд першої інстанції всупереч запереченням відповідача-1 підтверджених матеріалами справи, безпідставно констатує факт, що відповідач-1 не звертався до позивача з письмовою заявою про коригування величин споживання електроенергії, хоча дані факти підтверджені наданими відповідачем-1 письмовими доказами і не спростовані позивачем.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено господарським судом, що відомості про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році з помісячним розподілом подаються споживачами постачальнику електроенергії кожного року до 15 листопада (п.4.2.ПКЕЕ та п.5.1. Договору). Цими ж пунктами ПКЕЕ та умовами договору передбачено і те, що у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, розмір очікуваного споживання електроенергії на наступний рік установлюється постачальником електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем-1 05.02.10р. підписано додаток № 1 до договору № 461 про обсяги постачання електроенергії на 2010 р., але на 2011 рік відповідач-1 не доводив позивачу розмір очікуваного споживання електроенергії на 2011 рік, тому обсяги очікуваного споживання електроенергії у 2010 рік пролонговано на 2011 рік.

Відповідач-1, згідно п. 1. додатку № 2 до договору № 461 від 01.07.97 р., оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період та надає його позивачу, на підставі чого отримує рахунки на сплату вартості даної спожитої електроенергії.

Крім того на підставі наданого відповідачем акту спожитої електроенергії за травень 2011 року було визначено, що обсяг фактично спожитої електроенергії у вказаному розрахунковому періоді склав 64479 кВт*год. (з яких 56919 кВт*год на господарські потреби військової частини та 7560 кВт*год на потребі населеного пункту, що заживлений від мереж відповідача-1), про що між сторонами узгоджено акт приймання - передачі активної електроенергії № 461 від 12.05.11 р. та про що відповідачу виставлено рахунок №461 від 12.05.11 р. на суму 59018,89 грн. з ПДВ (за активну електроенергію), який отримано в день виставлення рахунку, про що свідчить підпис представника споживача на вказаному рахунку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки господарського суду є обґрунтованими, а доводи скаржника не спростовують висновків суду та не приймаються колегією суддів до уваги.

Доводи скаржника відносно того, що ним не здійснено порушень в частині перевищення договірного рівня споживання електроенергії встановленого, підписаним позивачем та відповідачем-1; відсутня вина КЕВ у вигляді умислу або необережності в частині порушення строків сплати рахунків позивача за спожиту електроенергію (в т.ч. спожиту в понаддоговірному рівні); договір поруки, укладений сторонами, не передбачає відповідальності поручителя в частині фінансових санкцій за порушення договірних зобов'язань (понад договірне споживання електроенергії), яке сталося з вини обох сторін учасників основного Договору №461.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що так дійсно КЕВ не здійснено порушень в частині перевищення договірного рівня споживання електроенергії встановленого, підписаним позивачем та відповідачем-1, але в силу договору -поруки № 461/2 від 05.02.2008 р. скаржник тобто за договором поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем, за договором кредитором за виконання відповідачем -1, за договором боржником зобов'язань згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до умов договорів вказаний вище рахунок № 461 від 10.11.11 р. повинен був бути сплачений на протязі 5 операційних днів з моменту його отримання (передбачено п. 3 додатку № 2 договору № 461 від 01.07.1997 р. та п. 3 договору поруки № 461/2 від 05.02.2008 p.).

Однак, ні відповідачем-1 ні відповідачем-2 рахунок № 461 від 10.11.11 р. сплачений частково, а саме активна та реактивна електроенергія сплачена, а сума нарахувань за спожиту електроенергію понад договірну величину сума якої становить 9076,35 грн. залишається не сплаченою, що спричинило виникнення заборгованості по понад договірному рівню споживання електроенергії на суму 9076,35 грн., про що свідчить детальний розрахунок заборгованості по договору № 461 та розрахунок понад договірної величини з перерахунком.

Так п. п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ передбачено, що споживач електроенергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору. А відповідно до пп.,1 п. 8.1. ПКЕЕ, постачальник електроенергії має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричної енергії та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно із п. 2 Договору поруки, поручитель і боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку.

Зобов'язання поручителя вважаються виконаними після документального підтвердження зарахування банківських коштів на відповідні рахунки кредитора, після чого поручитель набуває всіх прав кредитора по відношенню до боржника (п.5 Договору поруки).

Із змісту Договору поруки випливає, що крім обов'язку Поручителя по сплаті активної і реактиви електроенергії на нього також покладені і інші обов'язки, тобто відповідальність у обсязі, якій дорівнює відповідальності Боржника, встановленої договором № 461 від 01.07.1997 року про постачання електричної енергії.

Договір поруки складений згідно вимог діючого законодавства та з посиланням на норми ст. ст.. 553; 554; 625; 653 ЦК України.

Так згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель несе відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за прострочення виконання основного зобов'язання боржником, регламентується по суті не обсяг відповідальності поручителя, а обсяг його зобов'язання перед кредитором за договором поруки. З моменту порушення умов основного договору боржником обсяг зобов'язання поручителя і обсяг зобов'язання боржника перед кредитором за загальним правилом є рівними, однаковими.

Згідно п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 461 від 01.07.1997 року, за внесення платежів, передбачених п.2.2.3.-2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених додатком "порядок розрахунків", споживач (відповідач-1) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За таких обставин колегія суддів вважає, положення договору поруки не суперечать пункту положення договору - 461 від 01.07.1997 року і кореспондуються із положеннями ст. 554 ЦК України, згідно якої поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основної боргу, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки та, що скаржник не обґрунтував доводи викладені в апеляційній скарзі та не спростував висновки господарського суду викладені в рішенні, а відтак колегія суддів апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника до уваги.

Стосовно доводів скаржника відносно того, що позивач та відповідач-1 не повідомили у встановленому порядку розпорядника бюджетних коштів (відповідну структуру МО України) про необхідне збільшення фінансування платника (КЕВ) у зв'язку із збільшенням обсягів споживання електроенергії; не внесли відповідні зміни в договір №461; змінили умови Договору №461 без згоди поручителя.

Колегія суддів встановила, що умовами договору, не передбачено, що позивач або відповідач -1 повинні повідомляти МО України про необхідне збільшення фінансування платника (КЕВ) у зв'язку із збільшенням обсягів споживання електроенергії, а за таких підстав апеляційним господарським судом доводи скаржника також не приймаються до уваги.

Крім того, посилання скаржника на те, що ні позивачем, ані відповідачем -1 не внесено відповідних змін в договір №461 та змінено умови договору №461 без згоди поручителя, також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки при укладанні договору поруки скаржник з усіма умовами зазначеного договору погодився та не заперечував проти викладених умов у ньому.

Крім того скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд повно не дослідив клопотання останнього про зменшення штрафу та пені, з огляду на те, що штраф та пеня не може бути зменшена судом в порядку, передбаченому ст.. 83 ГПК України, так як є спеціальним видом відповідальності, що передбачена ст. 26 Закону України "Про електроенергетику". В обґрунтування клопотання про зменшення суми пені відповідач-2 посилається на відсутність вини, що є підставою для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина перша ст.233 ГК України також передбачає таку можливість Але згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач посилаючись на необхідність зменшення розміру стягнення пені у порушення приписів ст.33 ГПК України не обґрунтував своєї позиції і не довів наявність вищевказаних або будь-яких інших виняткових обставин, які могли надати можливість суду застосувати вищевказані норми права, а відтак, у місцевого суду не було правових підстав для такого зменшення .

Слід зазначити, що скаржник не зазначив вищевказаних підстав (обставин) в апеляційні скарзі та не навів їх суду апеляційної інстанції, а відтак, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд у межах своєї компетенції, правомірно прийняв рішення яким відмовив відповідачу -2 у задоволенні клопотання про зменшення суми пені, інфляційних збитків та 3% річних.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд ретельно дослідивши обставини справи і наявні у ній докази та давши їм правильну і всебічну оцінку, вірно застосувавши норми матеріального права, вмотивовано задовольнив позовні вимоги позивача.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду та задоволення апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга не задовольняється на користь державного бюджету підлягає стягненню з скаржника відстрочені йому судом, витрати по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 р. у справі №5024/308/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона -без задоволення.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на користь Державного бюджету України: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку 31217206782002 804 грн.75 коп. (вісімсот чотири гривні 75 коп.) - витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.07.2012 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В.В.