Ухвала суду № 25313575, 10.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Київ К-19396/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року

у справі № 6/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003461705/0 від 23 травня 2008 року та № 0003461705/1 від 13 червня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нову, якою задоволено позов. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003461705/0 від 23 травня 2008 року та № 0003461705/1 від 13 червня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1217/23-09/30180773 від 17 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003461705/0 від 23 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 146 522,76 грн. (48 840,92 грн. -основний платіж, 97 681,84 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003461705/1 від 13 червня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.2 статті 3, підпункту 4.2.7 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9, пункту 16.2 статті 16, підпункту «а»пункту 17.2 статті 17, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб із сум, виплачених фізичним особам-нерезидентам за здані в оренду ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»квартири, офіси та автомобілі, а також із сум, виплачених фізичним особам-нерезидентам за надані аудиторські послуги та виготовлення реклами.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом -емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом; є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог пункту 3.2 статті 3, підпункту 4.2.7 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9, пункту 16.2 статті 16, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-IV є необґрунтованими, оскільки, вказані норми регулюють відносини щодо оподаткування доходу нерезидента з джерелом його походження з України, тобто від діяльності, яка здійснена на території України, а не від діяльності на території країни свого резидентства відповідно до свого національного законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.