Ухвала суду № 25313290, 03.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2012 р. м. Київ К-57700/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 22 квітня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року

у справі № 5020-12/394-7/210

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 468,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000312200/0 від 13 червня 2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 468,90 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 22 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 22 квітня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000312200/0 від 13 червня 2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 468,90 грн.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»за період з 01 січня 2003 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої складено акт № 96/23-123/24689584 від 10 червня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000312200/0 від 13 червня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів в розмірі 25 858,24 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 25 858,24 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000312200/2 від 28 жовтня 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку несвоєчасним утриманням (перерахуванням) податку на доходи нерезидентів при здійсненні виплат роялті на адресу нерезидента Lagardere Networks International.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі укладених з нерезидентами контрактів, відповідно до умов яких ТОВ «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»передавалось невиняткове право прийому та ретрансляції відповідних телевізійних каналів на житловий сектор через системи кабельного телебачення, за що позивач виплачував на користь нерезидентів ліцензійну плату.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «в»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті.

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 4 статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 30 січня 1997 року (далі -Конвенція) передбачено, що термін «роялті»при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права використання будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телебачення, на будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, схему, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до пункту 2 статті 12 Конвенції роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми роялті.

Згідно з пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем надано до перевірки сертифікат резидента Lagardere Networks International від 23 листопада 2003 року, однак за 2004 рік сертифікат резидента представлений не був, у зв'язку з чим з виплат роялті на адресу зазначеного нерезидента у 2004 році податок на доходи нерезидентів необхідно було утримати в розмірі 15 відсотків, а не в розмірі 10 відсотків як утримано позивачем.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів не має статусу податкової декларації, визначеного пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III), у зв'язку з чим у випадку несвоєчасної сплати податку на доходи нерезидентів мова не йде про порушення відповідних норм Закону № 2181-III в частині граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а тому стосовно податку на доходи нерезидентів не може бути застосовано положення пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181-III.

В свою чергу, відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, сплати податку на доходи нерезидента в повному обсязі, тобто за ставкою 15 відсотків, не відбулось, то відсутні правові підстави для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Севастополя від 22 квітня 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельна Телерадіокомпанія «Девком»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 22 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко