Ухвала суду № 25311592, 09.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 р.Справа № 2а-10907/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Марченко Д.Ю.

представника відповідача Гавриленко М.Ю. Антоненко

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-10907/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісток"

до Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма «Полісток» (надалі за текстом - позивач, ТОВ НТФ «Полісток»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.11 за №0000171820 на загальну суму 268987,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.08.11 за №0000171820 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 268987,75 грн .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи а саме: п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.4 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.4 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ науково-технічна фірма «Полісток» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Техенергоресурс» за період з 01.10.10 по 30.11.10, ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період з 02.03.10 по 31.12.10 та ТОВ «Промспец-консалтинг» за період з 06.07.10 по 31.12.10 та за січень 2011року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 02.08.11 за №3143/182/21198638.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.08.11 за №0000171820 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 268987,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов до висновку про заниження позивачем податку на податку на додану вартість за вересень 2010р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р. грудень 2010 р., січень 2011 р. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказані періоди за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених позивачем з ТОВ «Промспец-консалтинг», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Техенергоресурс», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Так, протягом 2010-2011р.р. між ТОВ НТФ «Полісток» та ТОВ «Промспец-консалтинг» були укладені наступні договори:

- договір від 14.09.2010р. за №008-09-2010 на постачання сировини і матеріалів для виробництва склопластиків;

- договір від 05.01.2011р. за №111 на постачання сировини і матеріалів для виробництва склопластиків;

- договір від 06.09.2010р. №01-09 щодо проведення іспитів склопластикових фільтрів - аераторів на устаткуванні замовника, який знаходиться по вул.. Полтавська, б. 24-а;

- договір від 11.01.2011р. №01-01 щодо проведення іспитів склопластикових фільтрів - аераторів на устаткуванні замовника, який знаходиться по вул.. Полтавська, б. 24-а;

- договір від 02.11.2010р. №02-11 щодо проведення іспитів склопластикових фільтрів - аераторів на устаткуванні замовника, який знаходиться по вул.. Полтавська, б. 24-а.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення товару, акти виконаних робіт. Оплату за товари та послуги позивачем проведено в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів.

Придбані у ТОВ «Промспец-консалтинг» матеріали були використані у виробничій діяльності. Готова продукція постачалась замовникам виробів на підставі договорів та видаткових накладних, оплата здійснювалась в безготівковій формі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промспец-консалтинг» та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від постачальника належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НТФ «Полісток» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» були укладені наступні договори: договір № 01-12 від 03.12.2010 р. щодо підготовки та проведенню монтажних робіт на водопорудних спорудах; договір від 10.12.2010 р. №02-12-М щодо підготовки та проведення монтажу аераторів каналізаційних спорудах.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт ф.КБ-2. Сплату за вказані послуги позивачем проведено в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних документів.

Отримані у ТОВ «Промбуд-монтажінвест» послуги були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується договором № 20-10 від 09.08.2010 р. на виконання будівельних робіт укладеного між ТОВ НТФ «Полісток» (Субпідрядник) і ЗАТ «Житомирпромспецбуд» (Генпідрядник), договором № 32-10 від 03.12.2010 р. між ТОВ НТФ «Полісток» (Субпідрядник) і ПАТ «Дніпроводбуд» (Генпідрядник) актами виконаних робіт ф.КБ-2, податковими накладними, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач наданими до суду доказами підтвердив реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НТФ «Полісток» (Замовник) і ТОВ «Техенергоресурс» (Виконавець) були укладені договори, а с саме: договір № 05-11 М від 08.11.2010 р. щодо підготовки та проведення монтажу аераторів; договір №04-10-М від 04.10.2010 р. щодо підготовки та проведення монтажу аераторів.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Техенергоресурс» було видано податкові накладні, акти виконаних робіт ф. КБ-2. Оплата вищезазначених послуг була проведена у формі безготівкових розрахунків, що підтверджується копіями платіжних доручень наданих позивачем до матеріалів справи.

Використання у власній господарській діяльності позивача означених послуг підтверджується залученою до матеріалів справи копією договору № 22-10 №10/9-КС/10 від 03.09.2010 р. між ТОВ НТФ «Полісток» (Підрядник) і КП КГ «Харківкомуночиствод» (Замовник) на виконання робіт по капітальному ремонту, податковими накладними та Актом ф.КБ-2.

Позивачем до матеріалів справи надані копії ліцензій на проведення будівельних робіт ТОВ «Техенергоресрус» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

Таким чином, позивачем було доведено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Техенергоресурс» та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 вищевказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 вищевказаного закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 198.3. ст.. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищенаведене позивач повністю виконав свої зобов'язання, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.

Також враховуючи доводи апеляційної скарги, вбачається, що висновки відповідача про нікчемність договорів, укладеного між позивачем та контрагентами ТОВ "Промспец-консалтинг", ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс» ґрунтувалися на актах перевірок інших податкових інспекцій, проведених відносно вказаних контрагентів позивача, в яких викладено висновки про відсутність у ТОВ "Промспец-консалтинг", ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс» фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність угод, укладеної між позивачем та контрагентами.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ "Промспец-консалтинг", ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчиненого позивачем правочину як фіктивного або інших доказу щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань його контрагентом. Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому невиконання контрагентом позивача свого обов'язку по сплаті податку до бюджету не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Таким чином, фактичне виконання сторонами вказаного договору підтверджується податковими накладними, накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт. Отриманий за спірними договорами товар та послуги позивачем були використані у межах власної господарської діяльності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12.08.11 за №0000171820.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-10907/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 16.07.2012р.